Рішення

від 12.04.2019 по справі 911/388/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2019 р.           м. Київ           Справа № 911/388/19

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом                     Приватного підприємства «Транс-Авто-Д», м. Волочиськ, Хмельницька область

до                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Агро-Трейд»,

м. Бровари

про                               стягнення 22 919,98 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Транс-Авто-Д» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Агро-Трейд» (надалі-відповідач) про стягнення 22 919,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом № 19-10/17-1 від 19.10.2017.

Разом з цим, в прохальній частині позовної заяви Приватне підприємство «Транс-Авто-Д» просить суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/388/19, задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву із додержаннями вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення щодо ухвали суду від 13.02.2019. Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило. Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2017 між Приватним підприємство «Транс-Авто-Д» (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Агро-Трейд» (відповідач, замовник) укладений Договір про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів № 19-10/17-1, відповідно до умов п. 1.1 якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання надати відповідно до умов даного договору послуги по перевезенню вантажів замовника автомобільним транспортом перевізника.

Об'єм перевезень та загальна вартість послуг за договором визначаються у заявці і сплачується замовником перевізнику шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника зазначений у даному договорі (п. 4.1 договору).

Загальна вартість послуг по перевезенню вантажів, фактично виконаних перевізником за цим договором по кожній окремій заявці фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 4.2 договору).

Ціна договору складається з вартості послуг, вказаних у всіх заявках/актах приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3 договору).

Розрахунок замовником перевізнику здійснюється по факту за наданні послуги на підставі актів приймання-передачі наданих послуг по договору на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, якщо інше не зазначено в заявці. Можлива повна або часткова оплата (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання уповноваженими особами сторін акту приймання-передачі наданих послуг, що надається перевізником замовнику та скріплюється їх печатками.

Так, позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе за умовами договору зобов'язання надавши відповідачу послуги з перевезення с/г техніки за маршрутом: Київська область-Чернігівська область, на суму 14 300,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом надання послуг № 2250 від 20.10.2017.

Акт надання послуг № 2250 від 20.10.2017 підписаний зі сторони позивача і відповідача та скріплений печатками сторін, що свідчить про отримання відповідачем послуг за кількістю та якістю.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість наданих позивачем послуг в сумі 14 300,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензією № 72 від 13.02.2018, надіслання якої підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 13.02.2018, в якій вимагав сплатити суму заборгованості в розмірі 14 300,00 грн.

Однак вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку суми боргу або доказів оплати заборгованості за Договором 19-10/17-1 від 19.10.2017 суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Оскільки заборгованість відповідача в частині оплати отриманих на підставі Договору № 19-10/17-1 від 19.10.2017 послуг з перевезення вантажу, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 14 300,00 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконання відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманих послуг з перевезення вантажу, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 129,80 грн. пені, 1 937,77 грн. інфляційних втрат та 552,41 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 20.10.2017 по 01.02.2019.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Умовами п. 7.3.1 договору передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 12.7 договору визначено, що відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність за цим договором складає 3 роки.

Однак, суд здійснивши власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 6 120,01 грн., 1 857,78 грн. інфляційних втрат та 551,24 грн. 3 % річних, розраховані судом за період з 21.10.2017 (наступний день за днем надання послуг) по 01.02.2019.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Агро-Трейд» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 40350026) на користь Приватного підприємства «Транс-Авто-Д» (31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Запорізька, 7, код ЄДРПОУ 34412482) 14 300 (чотирнадцять тисяч триста) грн. 00 коп. заборгованості, 6 120 (шість тисяч сто двадцять) грн. 01 коп. пені, 1 857 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 24 коп. 3 % річних та 1 913 (одна тисяча дев'ятсот тринадцять) грн. 38 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 12.04.2019.

Суддя                               О.О. Христенко