Рішення

від 10.04.2019 по справі 925/216/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/216/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради в Черкаській області, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 42

до дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар'єр Сівач приватного акціонерного товариства Сівач , Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, урочище Сівач

про стягнення 65 341,62 грн. заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

прокурор: не з'явився;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся в

господарський суд Черкаської області в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради в Черкаській області з позовом до дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар'єр Сівач приватного акціонерного товариства Сівач про стягнення заборгованість по орендній платі по договору оренди землі від 12.03.2008р. в розмірі 65 341,62 грн., з яких:

58 960,68 грн. - основний борг,

6 380,94 грн. - пеня

та відшкодування судових витрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.02.2019р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.03.2019р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Прокурор та сторони, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Позивач надіслав до суду електронною поштою заяву від 09.04.2019р. №211/03-02 про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю явки представника позивача в судове засідання.

26.03.2019р. відповідач надіслав до суду електронною поштою листа від 26.03.2019р., в якому позов визнав повністю, просить позов задовольнити та справу розглянути за відсутності відповідача (а.с. 57).

Суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, що вказані в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДРПОУ.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено такі взаємовідносини сторін:

Корсунь-Шевченківським відділом Звенигородської місцевої прокуратури в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру вивчено інформацію щодо повноти та своєчасності застосування органами державної влади та місцевого самоврядування в Корсунь-Шевченківському районі повноважень по стягненню заборгованості із виплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Встановлено, що 12.03.2008р. між Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією (Орендодавцем) та дочірнім підприємством Корсунь-Шевченківський гранкар'єр Сівач закритого акціонерного товариства Сівач (Орендарем - Відповідач по справі), в особі директора товариства ОСОБА_1, було укладено договір оренди землі (Далі - Договір, а.с. 17-22), за умовами якого Орендодавець згідно розпорядження голови Корсунь-Шевченківської райдержадміністрації №39 від 31.01.2008р. надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки для виробничого використання (підприємства іншої промисловості) площею 20,5997 га, яка розташована на території Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області в адміністративних межах населеного пункту, а саме ділянка №1 площею 19,400 га - (виробнича база та вагова в урочищі Сівач ), з них 0,1796 га - комплекс будівель і споруд, 6,3915 га - проходи, проїзди, площадки та 12,8291 га - кар'єр; ділянка №2 (рампа) площею 1,1969 га - проходи, проїзди, площадки.

17.09.2018р. до Договору внесено зміни у зв'язку зі зміною найменування сторони Орендаря у договорі оренди юридичної особи - дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар'єр Сівач приватного акціонерного товариства Сівач (а.с. 23-29).

27.11.2018р. між Орендарем та Орендодавцем підписано Додаткову угоду до Договору якою внесено зміни, якими припинено право користування Орендаря на умовах оренди земельною ділянкою площею 1,1969 га з кадастровим номером 7122510100:11:022:0001 (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) (а.с. 30-31).

Згідно з п. 8 Договору про внесення змін до Договору оренди землі від 12.03.2008р. його укладено сторонами на 49 (сорок дев'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

У відповідності до п. 9 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки землі.

За приписами п. 11 Договору оренди землі орендна плата вноситься щомісячно на рахунок відповідного бюджету щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, що становить 19648,15 грн. за один місяць.

Орендарем систематично не сплачується орендна плата за земельну ділянку, чим допущено порушення економічних інтересів держави та інтересів територіальної громади в особі Корсунь-Шевченківської міської ради.

Відповідач не виконав умови Договору належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі за землю за період з листопада по грудень 2018 року в розмірі 58 960,68 грн., що стало причиною звернення прокурора та позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу в місцевий бюджет. Також Відповідачу на суму боргу нараховано до стягнення пеню.

Відповідач вимоги визнав повністю.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Сторони є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку земельних відносин.

Правові основи діяльності ради як органу місцевого самоврядування врегульовані положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Правові основи діяльності відповідача врегульовані положеннями Конституції України, нормами Цивільного кодексу та Господарського кодексу України.

Відносини між сторонами слід розцінювати як відносини з оренди земельних ділянок, що врегульовано вимогами гл. 58 Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду землі , положеннями Земельного кодексу України, положеннями Податкового кодексу України в частині внесення орендної плати за землю. Суд вважає, що сторонами Договору оренди землі від 12.03.2008р. досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

В силу п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку - є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.ст. 13, 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

В статті 25 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Розмір орендної плати, яку був зобов'язаний сплачувати відповідач, змінювався на протязі дії договору у зв'язку із зміною грошової оціни землі та індексацією, що передбачено умовами договору. Договором не передбачено отримання окремої згоди відповідача на таку зміну розміру орендної плати, що відповідає приписам ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати орендної плати за оренду земельної ділянки на умовах договору за період листопад-грудень 2018 року в сумі 58 960,68 грн. (а.с. 7).

Наявність заборгованості по грошовому зобов'язанню відповідача підтверджується поданими документами в справу.

Однак в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач за вищевказаний період заборгованість не сплатив. Тому заборгованість відповідача по орендній платі за землю становить 58 960,68 грн.

Відповідач не надав доказів погашення боргу перед позивачем по оренді земельної ділянки. Відповідач суму боргу визнав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до приписів ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заборгованість по оренді земельної ділянки за період листопад-грудень 2018 року в сумі 58 960,68 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором стягується пеня у розмірі % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивач на підставі п. 14 Договору та положень Податкового кодексу України нараховує відповідачу 6 380,94 грн. пені (а.с. 7) за прострочення оплати за ставкою 120% річних (дані податкової перевірки), з урахуванням періодів прострочення, обмеженого строку на стягнення пені, обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ (дія спеціального ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ). Договір про забезпечення виконання зобов'язання у виді пені укладено в письмовій формі відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України.

Розрахунок пені перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон . Розрахунок пені виконано вірно та не перевищує суми можливого нарахування санкцій, тому 6 380,94 грн. пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідач не заявляв про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в суспільстві.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь прокуратури Черкаської області 960,50 грн. судового збору.

Відповідно до приписів ст. 130 ГПК України при визнанні позовних вимог відповідачем з останнього стягується 50% судового збору на користь позивача. Решта 50% сплаченого судового збору підлягають поверненню з державного бюджету позивачу (прокурору) за його мотивованою письмовою заявою.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 185, 191, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар'єр Сівач приватного акціонерного товариства Сівач , Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, Урочище Сівач, ідентифікаційний код 31440826, номер рахунку в банку невідомий

через Корсунь-Шевченківську міську раду в Черкаській області, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 42, код ЄДРПОУ 33917227

в дохід місцевого бюджету Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області на рахунок р/р 33213812023240, одержувач казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 36777264

58 960,68 грн. заборгованості та 6 380,94 грн. пені.

Стягнути з відповідача: дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар'єр Сівач приватного акціонерного товариства Сівач , Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, Урочище Сівач, ідентифікаційний код 31440826, номер рахунку в банку невідомий

на користь прокуратури Черкаської області, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119, р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800

960,50 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 11.04.2019р.

Суддя Г.М. Скиба