Постанова

від 27.03.2019 по справі 904/379/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/379/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Дніпровської міської ради - Пастернак В.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Генерація" - не з'явився,

Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету

Дніпровської міської ради - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 (у складі колегії суддів: Антонік С. Г. (головуючий) Іванов О. Г., Дармін М. О.)

у справі № 904/379/18

за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генерація",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради,

про визнання договору укладеним у редакції позивача,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Дніпровська міська рада (далі - Дніпровська міськрада) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генерація" (далі - ТОВ "Генерація"), у якому просила визнати укладеним між Дніпровською міськрадою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міськради та ТОВ "Генерація" договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міськради, у редакції позивача з Додатком № 1 розрахунок пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, Додатком № 2 графіком сплати забудовником ТОВ "Генерація" пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра у зв'язку із фактичним розміщенням комплексу автомийки, станції технічного обслуговування та магазину з кафетерієм за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Генерація", яке є замовником об'єкта будівництва комплексу автомийки, станції технічного обслуговування та магазину з кафетерієм, згідно зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 05.06.2013 № ДП 143131550317, у порушення вимог чинного законодавства не забезпечило пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладання відповідного договору, та не підписало надісланий позивачем примірник зазначеного договору. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста у редакції позивача.

ТОВ "Генерація" позов не визнало та заявило про застосування позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2018 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міськради.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2018 позов задоволено. Визнано укладеним між Дніпровською міськрадою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міськради та ТОВ "Генерація" договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра у редакції, наведеній у резолютивній частині рішення.

Судове рішення мотивовано доведеністю позовних вимог. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, тому відсутні підстав для застосування наслідків її спливу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення, виходив із того, що відповідач є замовником будівництва та відповідно до діючого законодавства зобов'язаний був укласти з міською радою договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Однак позивачем пропущено строк позовної давності і саме з цих підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у січні 2019 року Дніпровська міськрада подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2018 залишити в силі.

Касаційну скаргу Дніпровська міськрада обґрунтовує, зокрема, тим, що апеляційним судом не враховано характер правовідносин між органом місцевого самоврядування та замовником будівництва щодо укладення договору пайової участі відповідно до положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також не враховано правовий статус майна та момент набуття відповідачем права власності на цей об'єкт нерухомості; судом залишено поза увагою, що на момент введення відповідачем об'єкта будівництва в експлуатацію - 05.06.2013 позивач не мав функцій реального контролю за здійсненням будівництва та введенням об'єкта в експлуатацію, а про наявність декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 05.06.2013 № ДП 143131550317 позивачу стало відомо за наслідками проведеної Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області позапланової ревізії у червні 2015 року, отже строк позовної давності позивачем не пропущено.

20.03.2019 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ТОВ "Генерація" Мягкої Л.О.

Оскільки цей відзив представником відповідача не підписано, суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти зазначений документ до розгляду.

ТОВ "Генерація" і Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міськради своїх представників у судове засідання не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням Дніпропетровської міськради від 10.01.2007 № 116/18, зокрема, громадянину ОСОБА_9 передано в оренду земельну ділянку площею 0,1037 для проектування та будівництва комплексу автомийки, станції технічного обслуговування та магазину з кафетерієм по АДРЕСА_1 у районі будинку № 3; зобов'язано ОСОБА_9 перерахувати у цільовий фонд міської ради кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в сумі 35 069,00 грн, які було сплачено орендарем протягом 2007 року.

14.04.2009 між громадянином ОСОБА_9 (учасником) і ТОВ "Генерація" (інвестор) укладено інвестиційний договір, предметом якого було будівництво сторонами новостворених об'єктів нерухомості на зазначеній земельній ділянці, а за договором купівлі-продажу від 14.04.2009 ТОВ "Генерація" придбало у ОСОБА_9 майнові права у будівництві зазначеного вище об'єкта.

Відповідно до договору оренди землі від 11.07.2011 ТОВ "Генерація" є орендарем земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 05.06.2013 № ДП 143131550317, об'єкт будівництва - комплекс автомийки, станції технічного обслуговування та магазину з кафетерієм по АДРЕСА_1, загальною площею 1041,9 кв. м, введено в експлуатацію. Замовником будівництва є ТОВ "Генерація".

29.11.2017 Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міськради направив ТОВ "Генерація" лист № 10/15-722, у якому викладено пропозицію щодо укладення договору про пайову участь, до листа було додано проект договору.

Відповідач проект договору не підписав, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, предметом якого є визнання укладеним у редакції позивача договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра на підставі статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За змістом статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.

За змістом положень частини 1 статті 173, частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 3 статті 3 статті 179 ГК укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (стаття 187 ГК).

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що невиконання замовником будівництва обов'язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва не звільняє його від такого обов'язку.

Разом із тим відповідачем до винесення судом рішення заявлено про застосування позовної давності. ТОВ "Генерація", обґрунтовуючи заяву про застосування позовної давності до вимог про визнання договору про пайову участь укладеним, послалося на те, що ним у червні 2013 року в Центр дозвільних процедур "Єдине вікно" Дніпропетровської міськради подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка попередньо 05.06.2013 за № ДП 143131550317 була зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, що на його думку, є належним інформуванням позивача про здачу об'єкта в експлуатацію та надало останньому всі можливості звернутися з відповідним позовом до суду.

Позивачем було надано заперечення, у яких він зазначав, що станом на момент введення відповідачем об'єкта будівництва в експлуатацію 05.06.2013 Дніпровська міськрада була позбавлена функцій реального контролю за здійсненням будівництва та введенням об'єктів в експлуатацію, а тому Дніпровська міськрада дізналася про порушення своїх прав з акта позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міськради від 19.06.2015 № 08-20/11, отже, строк позовної давності не пропущено.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Суд першої інстанції погодився з наведеними вище доводами позивача та вважав, що строк позовної давності за вимогами про визнання договору укладеним позивачем не пропущено.

Натомість судом апеляційної інстанції установлено, що декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яку 05.06.2013 за № ДП 143131550317 було зареєстровано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, за зверненням відповідача було зареєстровано у Центрі дозвільних процедур "Єдине вікно" Дніпропетровської міськради 10.06.2013 за № 201005-005802-008-2013, що підтверджується штампом Центру дозвільних процедур "Єдине вікно" Дніпропетровської міськради (т.1, а.с. 219).

За змістом Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.06.2011 № 92 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.07.2011 за № 885/19623, (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ведення єдиного реєстру, функціонування і супроводження програмного забезпечення реєстру, збереження та захист бази даних реєстру, забезпечення доступу до нього територіальних органів Держархбудінспекції України здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України (пункт 3). Підставою для внесення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України відомостей до єдиного реєстру є повідомлення про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів (пункт 7). У єдиний реєстр вносяться відомості, зокрема, про: назву, дату та номер документа; найменування та адресу об'єкта, щодо якого видано документ; замовника (пункт 8). Доступ користувачів до даних єдиного реєстру здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт Державної архітектурно-будівельної інспекції України (пункт 9).

Разом із тим відповідно до положень статті 5 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) організацію видачі (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) суб'єктам господарювання документів дозвільного характеру та забезпечення взаємодії місцевих і регіональних дозвільних органів на момент подачі відповідачем декларації здійснювали державні адміністратори - посадові особи міської ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчих органів), обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

При цьому державний адміністратор підпорядковувся безпосередньо відповідному міському голові, голові обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, керівнику відповідного уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, а до його основних завдань входило у тому числі надання суб'єкту господарювання вичерпної інформації щодо вимог та порядку одержання документа дозвільного характеру, прийняття від суб'єкта господарювання документів, необхідних для одержання документів дозвільного характеру, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним регіональним та/або місцевим дозвільним органам, видача оформлених регіональними та місцевими дозвільними органами суб'єкту господарювання документів дозвільного характеру, забезпечення взаємодії регіональних та/або місцевих дозвільних органів та документообігу, формування та ведення реєстру документів дозвільного характеру тощо.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції встановив і дійшов висновку про те, що Дніпровська міськрада мала доступ до відомостей щодо подання відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації 05.06.2013, яка була зареєстрована 10.06.2013 у структурному підрозділі Дніпропетровської міськради - Центрі дозвільних процедур. Отже, позивач повинен був знати (міг довідатися) про відповідні обставини і належним чином контролювати порядок та строки оформлення договорів пайової участі, які мали бути укладені з замовниками будівельних робіт відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Такі висновки суду апеляційної інстанцій узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 904/8827/17.

Крім того, судом апеляційної інстанції установлено і це підтверджується матеріалами справи, що між відповідачем і міським головою з 2009 року велося листування з питання введення об'єкта будівництва (комплексу автомийки, станції технічного обслуговування та магазину з кафетерієм) в експлуатацію, присвоєння зазначеному об'єкту адреси; позивач також був стороною у справі № 31/279-09 при вирішенні у судовому порядку позову ТОВ "Генерація" про визнання права власності на зазначені об'єкти нерухомості, що у сукупності з іншими фактичними обставинами у справі дає підстави для висновку про обізнаність позивача з фактом здійснення відповідачем будівництва об'єкта, який було введено в експлуатацію у 2013 році.

За таких обставин, встановивши, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору укладеним лише у січні 2018 року, тобто поза межами загального строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, суд апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовив у задоволенні позову відповідно до положень частини 4 статті 267 ЦК.

Доводи позивача про те, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у справах № 904/4306/17, № 904/8146/17, № 904/10337/17, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки у цих справах та у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, які регулюють питання позовної давності, не можна визнати подібними з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій у цих справах інших фактичних обставин, які вплинули на прийняття відповідних рішень при вирішенні спору. Крім того, у цих справах, зокрема, факт реєстрації відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації у Центрі дозвільних процедур "Єдине вікно" Дніпропетровської міськради не було предметом дослідження та оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, тому висновків про звернення ради з відповідним позовом у межах строків позовної давності суди у цих справах дійшли, виходячи із обставин кожної конкретної справи.

Наведені у касаційній скарзі аргументи про неправильне визначення судом апеляційної інстанції початку перебігу строку позовної давності для звернення позивача з відповідними вимогами відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони спростовуються наведеними вище фактичними обставинами у справі, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Доводи скаржника про те, що невиконання відповідачем обов'язку щодо укладення договору пайової участі, передбаченого положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є достатньою підставою для задоволення позову, про що неодноразово наголошувалося у численних постановах як Верховного Суду України, так і Вищого господарського суду України, на які зроблено посилання скаржником у касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення, оскільки оцінювалося судом і було мотивовано відхилено ним з огляду на встановлені у процесі розгляду справи обставини пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що відповідно до частини 4 статті 267 ЦК є підставою для відмови у позові.

У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судом апеляційної інстанції під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судового рішення висновки про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності. При цьому апеляційний суд повно та всебічно дослідив обставини справи, а також правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржене судове рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі № 904/379/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий