Рішення

від 14.08.2017 по справі 294/1231/16-ц

ЧУДНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/294/350/17

справа № 294/1231/16-ц

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого - судді Лесько М.О.

при секретарі Марчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу Шахта імені Ізвєстій державного підприємства Донбасантрацит про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відокремленого підрозділу Шахта імені Ізвєстій державного підприємства Донбасантрацит про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на наступні обставини:

Позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах з 06.12.1996 року, які було припинено відповідно до наказу №140-К від 12.03.2015 року та звільнено позивача на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію на пільгових умовах.

На час звільнення позивача з роботи підприємство не виплатило йому заробітну плату в розмірі 57877,84 грн., що підтверджується довідкою відповідача №1113 від 24.12.2015 року про заборгованість по заробітній платі станом на 01 грудня 2015 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму середньомісячного заробітку за увесь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 146623,88 грн., яка розрахована наступним чином: 7234,73 х 20 місяців + 1929,28 за 8 днів = 146623,88.

Також, стверджуючи, що не виплата відповідачем усіх сум, належних позивачу при звільненні, призвела до заподіяння йому моральної шкоди, оскільки позивач вимушений був неодноразово звертатись до адміністрації відповідача про виплату належних йому сум, так як не мав можливості нормально себе та свою сім'ю забезпечувати матеріально; вимушений був винаходити додаткові зусилля для нормальної організації свого життя, що негативно впливало на його стан здоров'я від постійних нервувань за відсутності коштів, а тому моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 5000,00 грн. та просить стягнути вказану суму з відповідача.

Сторони у судове засідання не з'явились.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справ за його відсутності, у якій одночасно зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ч.9 ст.74 ЦПК України, та не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні.

На підставі статей 158, 169, 224 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді електрослюсаря у відокремленому підрозділі Шахта імені Ізвєстій державного підприємства Донбасантрацит , що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 4-5).

Наказом №140-К від 12.03.2015 року позивач звільнений з роботи на підставі статті 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 5).

При звільненні відповідач не виплатив ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка станом на 01.12.2015 року становила 57877 грн. 84 коп. (а.с. 7).

Між сторонами склалися трудові правовідносини, що регулюються Кодексом законів про працю України (надалі по тексту - КЗпП України) та Законом України Про оплату праці .

Згідно зі статтями 94, 97, 115 КЗпП України та статтями 1, 21, 24 Закону України Про оплату праці , на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу покладений обов'язок виплачувати працівнику заробітну плату.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати та суму нарахованої вихідної допомоги разом у розмірі 57877 грн. 84 коп., розрахованої згідно довідки ВП Шахта імені Ізвєстій ДП Донбасантрацит №1113 від 24.12.2015 року (а.с. 7).

Відповідно до вимог статей 10, 11 ЦПК України суд вирішує справи на засадах змагальності, не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах позовних вимог, на підставі поданих ними доказів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Враховуючи підписання директором, головним бухгалтером та завідувачем розрахункового відділу ВП Шахта імені Ізвєстій ДП Донбасантрацит довідки №1113 від 24.12.2015 року, тобто більше ніж через дев'ять місяців після звільнення позивача з роботи, суд вважає, що відповідачем визнані та не підлягають доказуванню наступні обставини:

1)нарахована та не виплачена ОСОБА_1 у день звільнення сума заборгованості по заробітній платі (з урахуванням розміру нарахованої вихідної допомоги) станом на 01.12.2015 року складає 57877,84 грн.

2)заробітна плата ОСОБА_1 за період з серпня 2014 року по лютий 2015 року включно (за 7 повних місяців, що передували місяцю, у якому позивача було звільнено з роботи) становить 7279,11 + 5463,88 + 5284,32 + 4898,79 + 5908,39 + 5512,61 + 5109,49 = 39456,59 грн.

3)середньомісячний заробіток позивача ОСОБА_1 становить 5636,66 грн. та розраховується за формулою 39456,59 / 7 = 5636,66.

4)середньоденний заробіток позивача ОСОБА_1 становить 187,89 грн. та розраховується за формулою 5636,66 / 30 = 187,89.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України №6-64 цс13 від 03.07.2013 року та №6-76цс14 від 02.07.2014 року, які відповідно до статті 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів загальної юрисдикції.

Станом на дату ухвалення судом рішення у даній справі відповідачем не надано суду доказів виплати належних звільненому працівникові ОСОБА_1 сум, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, що свідчить про те, що права позивача на даний час залишаються порушеними та підлягають судовому захисту.

Так, з дня звільнення позивача (12.03.2015 року) по день ухвалення судом рішення минуло 29 місяців та 2 дні.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при його звільненні становить 163838,92 грн. та розрахований наступним чином: 5636,66 х 29 + 187,89 х 2 = 163838,92.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди за порушення прав позивача, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема, невиплати йому грошових сум), яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 25.04.2012 року у справі №6-23цс12, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Аналогічна позиція міститься у пункті 5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року №10-1389/0/4-12 Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права .

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Керуючись зазначеним, а також враховуючи, що відповідач станом на день ухвалення рішення суду так і не провів розрахунок з позивачем, судом встановлено, що позивачеві була завдана моральна шкода внаслідок дій відповідача, що полягали у не проведенні остаточного розрахунку з позивачем при звільненні.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, у тому числі тривалість порушення прав позивача, характер порушення прав позивача, характер та обсяг душевних страждань, втрату нормальних життєвих зв'язків, тяжкість вимушених змін у житті, а також здійснення додаткових зусиль для організації власного життя позивачем як внутрішньо переміщеною особою, зусиль, вжитих для відновлення порушених прав. Тому суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., яка є достатньою і справедливою компенсацією завданої позивачеві моральної шкоди.

Судові витрати у даній справі складаються із судового збору у розмірі 2267,17 грн. та витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у розмірі 990,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути суму судового збору та відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму судових витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Керуючись статтями 94, 97, 115, 116, 117 КЗпП України, статтями 1, 4, 8, 10, 11, 15, 57-61, 64, 79, 80, 88, 209, 212-215, 223, 224-226, 294, 296 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу Шахта імені Ізвєстій державного підприємства Донбасантрацит про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з відокремленого підрозділу Шахта імені Ізвєстій (код ЄДРПОУ ВП 26410994, адреса місцезнаходження: вул. Стаханова, буд. 4, м. Хрустальний Луганської області, 94503) державного підприємства Донбасантрацит (код ЄДРПОУ 32446546, адреса місцезнаходження: вул. Косіора, буд. 10, м. Хрустальний Луганської області, 94506) на користь ОСОБА_1 (громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: мікрорайон-3, буд.45, кв.73, м. Красний Луч Луганської області, зареєстроване місце перебування: вул. Мазуркевича, буд.24, с. Галіївка Чуднівського району Житомирської області) суму невиплаченої заробітної плати, у тому числі вихідну допомогу, в розмірі 57877,84 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 163838,92 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та судові витрати у розмірі 990,00 грн., а всього - 227706,76 грн. (двісті двадцять сім тисяч сімсот шість гривень сімдесят шість копійок).

Стягнути з відокремленого підрозділу Шахта імені Ізвєстій державного підприємства Донбасантрацит в дохід держави судовий збір у розмірі 2267,17 грн. (дві тисячі двісті шістдесят сім гривень сімнадцять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Чуднівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Житомирської області через Чуднівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення чи апеляційної скарги, якщо їх не було подано. У разі подання заяви про перегляд заочного рішення чи апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи.

Суддя: М.О. Лесько