Постанова

від 19.06.2007 по справі 1002.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1002.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.06.2007Справа №2-22/1002.1-2006

За позовом - ВАТ «Пансіонат «Море» (м.Алушта, вул.Набережна,25)

До відповідача  - ДПІ у м.Алушта (м.Алушта, вул.Леніна,22-а)

Про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення.

                                                                                                    Суддя  ЯковлєвС.В.

                                                                                                 За участю секретаря Дулімової В.І.

                    Представники:

Від позивача – Стиранка І.Е. - пред-к, дов. від 10.06.2007 р.

Від відповідача – Бисикало Т.А.  – пред-к, дов. Від 06.10.2006 р.

Сутність спору:  -  ВАТ «Пансіонат «Море»    ( далі позивач)  звернулось до суду   з позовом   про  визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта  (далі відповідач)  №  0001262301/0703 від 20.06.2003 р. Вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проведення тематичної документальної перевірки  правильності заявленого до відшкодування  з бюджету  ПДВ   зробив помилкові висновки про порушення позивачем  вимог Закону України “Про податок на додану вартість» . На думку позивача висновки, викладені у акті  перевірки, складеному за результатами зазначеної перевірки,  не відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим у відповідача не було правових підстав для нарахування податкових зобов'язань.

             Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

             Рішенням Господарського суду АРК від 07-28.10.2003 р., залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.02.2004 р., по справі  № 2-7/10934-2003 позовні вимоги задоволені , визнано недійсним  податкове повідомлення –рішення  № 0001262301/0-703 від 20.06.2003 р.

              Постановою Вищого  Господарського суду України від 25.05.2004 р.  частково задоволена касаційна скарга  відповідача, рішення від 07-28.10.2003 р. Господарського суду АРК та Постанова від 04.02.2004 р.  Севастопольського апеляційного господарського суду  скасовани, справу  передано на новий розгляд до Господарського суду АРК.

             Ухвалою Господарського  суду АРК від 23.06.2004 р. справі був привласнений номер 2-15/9287.1-2004 р. .

               Господарським судом ухвалою від 15.07.-14.09.2004 р. провадження по справі було зупинено до розгляду справи № 2-15/7218-02004 .

              Резолюцією першого заступника Голови Господарського суду АРК Ковтун Л.О.  справу передано на розгляд судді Яковлєву С.В.  

              До суду надійшло клопотання позивача про поновлення  провадження у справі.

              З 01.09.2005 р. набрав чинность Кодекс  адміністративного судочинства України.     Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ)  до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам  відповідно до Господарського процесуального кодексу України  1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

              Згідно зі ст. 3 КАСУ справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних  управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

      Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»  державна подакова служба  є центральним органом виконавчої влади.

                   За таких обставин, беручи до уваги  клопотання позивача,  а також те, що відповідачем  по справі є центральний орган виконавчої влади , який  у правовідносинах з суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні»  реалізує владні  управлінські функції, приймаючи до уваги те, що обставини яки послужили підставою для зупинення провадження  у справі  припинились,  суд, керуючись  п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень КАСУ, ст.156 КАСУ,  ухвалою від 26.04.2007 р.  відкрив  провадження  в адміністративній справі по визнанню недійсним  податкового повідомлення-рішення  відповідача  №  0001262301/0703 від 20.06.2003 р.  

                   Під час судового засідання , яке відбулось 31.05.2007 р., представник позивача надав додаткові пояснення по справі ( вих. № 244 від 31.05.2007 р.), в яких наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі

                   Представник відповідача під час судового засідання, яке  відбулось 31.05.2007 р., надав відзив на позов ( вих. № 1146/9/10-014 від 30.05.2007 р.), в якому з позовом не погодився, визначив, що позивачем порушені положення Закону України «Про податок на додану вартість».

       Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд                       встановив

      Позивач створений шляхом реорганізації  орендного підприємства «Пансіонат «Море» та зареєстрований  рішенням виконавчого комітету Алуштинської    міської ради  №309 від 23.05.2000 р. , взятий на податковий облік в ДПІ м. Алушта  07.06.2000 р. за № 121.

      Відповідач провів тематичну  документальну перевірку  правильності заявленої позивачем  до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за жовтень, грудень 2002 р. , січень, лютий 2003 р. , за результатами якої 19.06.2003 р. склав акт № 49/23-2-8/19011733.

      У зазначеному акті було зменшено від'ємне значення  ПДВ, заявлене підприємством  до відшкодування з бюджету на суму 367698 грн.

               За наслідками проведення  зазначеної перевірки та на підставі вказаного акту відповідачем  прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262301/0703 від 20.06.2003р.,  відповідно до якого за порушення позивачем п.п. 4.1, 4.2 ст.4,  п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу нараховане податкове зобов'язання  по податку на додану вартість у сумі 367698 грн.

    Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

    Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою, що підлягає  поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною  сплатою податку  у випадках, визначених у законі.

     Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання  це загальна сума  податку , одержана ( нарахована) платником  податку у звітному ( податковому)  періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит – це сума, на яку платник податку  має право зменшити податкове зобов'язання  звітного періоду , визначена цим законом.

      У п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

      Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

      Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3  ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення  податкових зобов'язань  з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається  будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський  рахунок  платника податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

      Податковий кредит звітного періоду складається  із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку  у звітному періоді у зв'язку  з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких  відноситься  до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість,  сплачені (нараховані) платником  податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу  податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строку введення в експлуатацію  основних фондів, а також від того, чи мав платник  податку  оподатковані обороти протягом  такого звітного періоду ( п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону).

      П.п. 7.5.1 п. 7.5 .ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що датою  виникнення  права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

      або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

      або дата  отримання  податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

     Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає  сплаті до бюджету  або відшкодуванню  з бюджету , визначається як різниця  між загальною сумою податкових  зобов'язань, що виникли у зв'язку  з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку  провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що наступає за звітним періодом.  У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податків подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи  виникло у цьому періоді податкове зобов'язання  чи ні ( п. 7.7.2).

       У п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що у разі коли за результатами звітного  періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення , така сума  підлягає відшкодуванню  платнику податку з Державного бюджету України.

        Матеріали справи свідчать про те, що  позивач у період, який перевірявся  здійснював  реконструкцію  та модернізацію  туристичного комплексу  з метою збільшення його потужності ,  підвищення ефективності його функціонування.

         Надані сторонами документи свідчать про те, що у грудні 2002 р., січні - лютому 2003 р.  позивач  включив до податкового кредиту суми ПДВ , визначені у  податкових накладних, які  були оформлені ТОВ «Єрбек» № 45 від 31.12.2002 р. , в якої визначений ПДВ на суму 172179,40 грн., №3 від 31.01.2003 р., в якої визначений ПДВ на суму 176153,20 грн., № 8 від 28.02.2001 р., в якої визначений ПДВ  на суму 248940,24 грн.

          Зазначені податкові накладні оформлені для фіксування  здійснення позивачем розрахунків за реконструкцію  та модернізацію його основних фондів -  туристичного комплексу.

          Позивачем надані документи, яки свідчать , що роботи (послуги) , про факт оплати вартості яких свідчать вказані вище податкові накладні , прийняти ( послуги одержані) позивачем.

         За таких обставин , керуючись положеннями п.п.  7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для  виключення з податкового кредиту  сплачених позивачем сум ПДВ  у розмірі 113580 грн. за грудень 2002 р., 102156 грн. – за  січень 2003 р., 76933 грн. – за лютий 2003 р.

       У січні 2003 р. позивач  включив  до податкового кредиту  суму ПДВ у розмірі 50195,93 грн., яка була ним сплачена  ТОВ «АЕК АС». Зазначена сума ПДВ була розрахована позивачем відповідно  до податкових накладних №102 від 29.06.2002 р. ( сума ПДВ 49085,93 грн.), № 233 від 17.12.2002 р. ( сума  ПДВ 1110 грн.).

        Надані позивачем матеріали свідчать про те, що між  позивачем та  ТОВ «АЕК АС» 04.02.2002 р. був укладений договір № 15/С/02  підряду по монтажу та пусконалагодженню систем вентиляції та конденсування, відповідно до п. 3.3. якого перший  мав проводити щомісячно  оплату фактично виконаних останнім  робіт  відповідно до актів  приймання виконаних робіт.

         Позивач надав копію актів приймання  виконаних ТОВ «АЕК АС» робіт на суми, яки останнім включені у  податкові накладні № 102 від 29.06.2002 р. та № 233 від 17.12.2002р.

          За таких умов, суд вважає, що згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв в редакції на час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення №  0001262301/0703 позивач обґрунтовано включив до складу податкового кредиту  суми ПДВ, сплачені відповідно до зазначених вище накладних.

         Крім того суд приймає до уваги , що відповідно до акту звірення розрахунків , складеному з ТОВ «АЕК АС» станом на грудень 2005 р., у позивача відсутні заборгованість перед останнім за виконані ним роботи по договору № 15/С/02 , а Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає залежність  виникнення права  на податковий кредит  від загального стану розрахунків з виконавцями послуг.

         Матеріали справи свідчать про те, що  у травні, листопаді, грудні 2002 р., січні, лютому 2003 р.  позивач придбав будівельні матеріали,  про що свідчать податкові накладні  № 352 від 29.05.2002 р. ( сума ПДВ 70,37 грн.), № 1063/3 від 20.11.2002 (сума ПДВ 1666,67 грн.), № 2036 від 22.11.2002 р. (сума ПДВ 2198,77 грн.) ,№ 2095 від 03.12.2002 р. ((сума ПДВ 98 грн.), № 0083 від 28.01.2003 р. ( сума ПДВ1179.3 грн.), 3 0172 від 11.02.2003 р. (сума ПДВ 200,48 грн., №0245 від 24.02.2003 р. (сума ПДВ 2004 грн.),№ 2702 від 27.02.2003 р. ( сума ПДВ 450 грн.).  

          Надані позивачем докази свідчать про сплату ним сум ПДВ, зазначених у вказаних податкових накладних,  постачальникам товарів  під час  придбання товарів.

          У акті перевірки № 49/23-2-8/19011733 відсутні докази того, що придбані позивачем товари ним не використовувались . В силу викладеного, приймаючи до уваги підтвердження матеріалами справи факту сплати позивачем сум ПДВ, визначених у податкових накладних, суд вважає, що позивач , керуючись п.п. 7.4.1., п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, правомірно відніс до складу податкового кредиту 7867,59 грн. сплаченого ним ПДВ.

         У акті перевірки № 49/23-2-8/19011733 відповідачем зроблений висновок про  заниження  позивачем  бази оподаткування  податком на додану вартість у зв'язку з виключенням наданих ним  знижок.

          У матеріалах справи є  Договір № 021 на реалізацію квоти місць та куротно-туристично обслуговування,  укладений 28.02.2002 р. з ЗАТ «Гамалія». У додатку №1 до вказаного договору   позивачем визначена вартість  номеру в залежності від обсягів місць, яки реалізуються  ЗАТ «Гамалія».Крім того позивачем надана копія  додатку №2 до зазначеного договору, в якому визначений розмір вартості реалізацію послуг у період часу з вересня по листопад 2002 р.

            Позивач також надав копію  агентської угоди № 003, укладеної 22.03.2002 р. з КОЦ «Зея-Курорт», у додатку №1 до якого визначена вартість послуг позивача у залежності від часу їх надання.

             До матеріалів справи залучена  копія Положення  про надання знижок для установ та фізичних осіб на послуги, яки надаються пансіонатом. У зазначеному Положенні  визначений розмір  сніжок, який залежить від розрахунку рентабельності наданих позивачем послуг, їх обсягу,  сезону відпочинку, виконання умов про оплату ( передплату).

            У матеріалах справи є рахунки, яки надсилались позивачем  агентам для сплати вартості послуг. У зазначених рахунках вартість послуг визначена  з урахуванням сніжок, якщо таки надавались. Саме за таким принципом оформлені рахунки, яки надсилались  фізичним особам.  Надані позивачем документи свідчать про те, що оплата зазначених рахунків здійснювалась у повному обсязі.

            Вивчивши зазначені матеріали, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується те, що туристичні агенти сплачували  вартість наданих позивачем послуг за вичетом комісійної нагароди, яка оформлялась у вигляді знижок.

             В силу викладеного суд вважає, що відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  не можуть бути визнані бартерними операціями щодо  надання  позивачем де – яким фізичним особам та туристичним агентам сніжок по оплаті отриманих ними послуг.

             За таких обставин є необґрунтованими висновки  працівників відповідача про  заниження позивачем на 1868 грн.  бази оподаткування  у наслідок не включення  вартості сніжок , наданих ним своїм контрагентам  за період часу жовтень, грудень 2002 р., січень 2003р.

            У акті перевірки  № 49/23-2-8/19011733 відповідачем вказано про завищення суми податкового кредиту по ПДВ  на 15947 грн., сплаченого під час оплати  у жовтні, грудні 2002р  та січні 2003р. МЧП «Кітей» проведених робіт по обслуговуванню та ремонту яхти «Храброе сердце».

             Матеріали справи свідчать про те, що яхта «Храброе сердце» використовувалась позивачем для надання послуг відпочиваючим, вартість її використання була включена у розрахунок вартості послуг пансіонату.

                       Ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що  валовими витратами виробництва та обігу  є сума будь-яких  витрат платника податку  у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як  компенсація  вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

                       Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2.  ст.5 Закону  до складу  валових витрат включаються  суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду  у зв'язку  з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажею  продукції (робіт, послуг) і охороною праці.  

                       Вивчивши надані позивачем документи , суд прийшов до висновку , що яхта «Храброе сердце» використовувалась позивачем для організації відпочинку ,  тобто для ведення своєї власної господарської діяльності, що свідчить про те, що витрати   по її обслуговуванню та ремонту правомірно віднесені  ним до складу  валових витрат. За таких умов суд вважає, що відповідач  безпідставно виключив  з податкового кредиту суми ПДВ , сплачені позивачем під час здійснення розрахунків  за роботи по обслуговуванню та ремонту зазначеного об'єкту.

               З огляду на вищесказане суд приходить до висновку, що  відповідач прийняв  20.06.2003 р.  податкове повідомлення - рішення № 0001262301/0703, згідно з яким  позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 367698 грн. ,  без урахування всіх обставин справи , з порушенням вказаних вище положень Закону України “Про податок на додану вартість” ( в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки) , в силу чого підлягають задоволенню позовні вимоги по визнанню його нечинним.

                Під час судового засідання, яке відбулось 19.06.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 25.06.2007р.

                          Керуючись ст.ст. ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд  

                                              п о с т а н о в и в

1.   Позов задовольнити .

           2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушта (м.Алушта, вул.Леніна,22-а)  № 0001262301/0 703 від 20.06.2003 р.  

           3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Пансіонат «Море»  (м.Алушта,  вул.Набережна,25, п/р 260010130037, в ЗАТ «КБ НРБ-Україна» м.Київ,  МФО 320627, ЗКПО 19011733) 3, 40 грн. судового збору .

            У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

 Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.