Рішення

від 02.04.2019 по справі 320/3486/18

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 02.04.2019

Справа № 320/3486/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Колодіної Л.В .,

за участю секретаря - Арифової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№202) про стягнення невиплаченої суми заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену їй заробітні плату у сумі 34 740,00 грн. та витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката в розмірі 600,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1, згідно запису у трудовій книжці працювала головним бухгалтером в Державному підприємстві Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№202) з 17.05.2013 року по 20.06.2016 року, відповідно до наказу про призначення № 42 о/с від 17.05.2013 р. та наказу про звільнення № 235 від 20.07.2016 року. При звільненні з підприємства й до теперішнього часу вона не отримала з вини відповідача належну їй заробітну плату, що стало причиною звернення з даним позовом до суду.

25.05.2018 від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву, згідно яких він просить суд відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви про стягнення невиплаченої суми заробітної плати в повному обсязі з тих підстав, що станом на 30.05.2018 року заборгованість по несплаченій сумі заробітної плати ОСОБА_1 була повністю виплачена, про що свідчать видаткові касові ордери.

Сторони у судове засідання не з'явилися.

Від позивача та її представника - адвоката ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, на їх задоволенні наполягають. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Допитана в судовому засіданні (09.07.2018) в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснила, що вона працювала в колонії бухгалтером-касиром. Позивачка ОСОБА_1 також працювала в цій виховній колонії. Свідок пояснила, що вона отримувала заробітню плату із затримкою. Нею здійснювались виплати грошових коштів ОСОБА_1. ОСОБА_1 ставила підпис особисто на всіх ордерах, по яких свідок видавала гроші, та отримувала ці гроші також особисто.

Допитаний в судовому засіданні (09.07.2018) в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що він працює у виховній колонії. Він заповнював касові ордера по вказівці директора підприємства, який вказував скільки грошей видати працівнику. Позивачці ОСОБА_1 свідок виплачував грошові кошти згідно касового ордеру.

Зі згоди позивача суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України .

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України , обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно запису у трудовій книжці, працювала головним бухгалтером в Державному підприємстві Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№202) з 17.05.2013 року по 20.07.2016 року, відповідно до наказу про призначення № 42 о/с від 17.05.2013 року та до наказу про звільнення № 235 від 20.07.2016 року \а.с.6-7\.

За змістом ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України .

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, відповідно до довідок щодо заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 №12/6-39 від 30.05.2018 року та №12/6-46 від 09.07.2018 року, наданих представником ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№202), всього заборгованість станом на 01 серпня 2016 року перед ОСОБА_1 складала 38 126,44 грн., яка станом на 30.05.2018 року була виплачена ОСОБА_1 в повному обсязі, що підтверджується завіреними копіями видаткових касових ордерів \а.с.25-31, 49-50\.

Позивачкою були надані до матеріалів справи письмові пояснення, в яких вона вказує, що на дату звільнення 20.07.2016 року перед нею рахувалась заборгованість із грошового забезпечення та компенсації за невикористану відпустку в сумі 56 180, 82 грн.. Після дати звільнення сума отриманого нею грошового забезпечення та сума компенсації за невикористану відпустку склала 33 285,82 грн. \а.с.45-47\.

В судовому засіданні, яке відбулось 09.07.2018 року, позивачка ОСОБА_1 пояснила, що згідно видаткових касових ордерів вона отримала загальну суму в розмірі 33 285,82 грн., крім сум в розмірі 3 193,17 грн. та 1 647,45 грн., які були нібито видані касиром ОСОБА_4 на підставі видаткових касових ордерів від 31.08.2016 року.

Крім того, судом було витребувано від Акціонерного товариства ПРАВЕКС БАНК довідку про нарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_1, яке робило ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№202) (код ЄДРПОУ - 08680129) за період з листопада 2014 року по липень 2016 року.

Так, згідно довідки АТ ПРАВЕКС БАНК №77/12-01-4БТ від 04.01.2019 року, ОСОБА_1 на рахунок №043Т018403510 підприємством Мелітопольська виховна колонія були перераховані кошти на грошове забезпечення та заробітну плату: 02.02.2015 року - в розмірі 3 705,72 грн., 21.09.2015 року - 1 500,00 грн., 08.02.2016 року - 9 036,13 грн., 11.02.2016 року - 2 000,00 грн., 11.02.2016 року - 2 578,65 грн., що в загальній сумі становить - 18 820,50 грн. \а.с.117-118\.

Таким чином, загальна сума грошового забезпечення та сума компенсації за невикористану відпустку, яка була виплачена ОСОБА_1 з ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№202) становить 56 946,94 грн. (38 126,44 грн+18 820,50 грн), що в загальній сумі навіть перевищує суму, яку позивачка зазначала в своїх письмових поясненнях.

Однак, оскільки позивачка зазначила, що суми в розмірі 3 193,17 грн та 1 647,45 грн не були їй виплачені підприємством на підставі видаткових касових ордерів від 31.08.2016 року, суд вважає саме ці суми необхідно стягнути з ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№202) на користь ОСОБА_1, що в загальній сумі становить 4 840,62 грн..

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов'язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідач надав суду докази, які свідчать про те, що розрахунок з позивачкою був проведений в повному обсязі.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки класичне право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України про стягнення невиплаченої суми заробітної плати підлягають частковому задоволенню, стягнувши з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату в розмірі 4 840 (чотири тисячі вісімсот сорок) гривень 62 копійки.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України , суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати, а саме: витрати у розмірі 600,00 грн., пов'язані із наданням правової допомоги, які підтверджуються квитанцією від 03.05.2018 року про оплату адвокату ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 600 грн. за складання заяви про стягнення заробітної плати \а.с.11\.

Крім того, оскільки позивачка при подачі даного позову була звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. ст. 12 , 13 , 76 , 80 , 81 , 95 , 247, 258 , 259 , 265 , 280, 354 , 355 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України про стягнення не виплаченої суми заробітної плати - задовольнити частково:

Стягнути з Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№202) (код ЄДРПОУ 08680129, місцезнаходження: Запорізька область, м.Мелітополь, вулиця О.Невського, 81) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.н. НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, невиплачену заробітну плату в розмірі 4 840 (чотири тисячі вісімсот сорок) гривень 62 копійки.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (код ЄДРПОУ 08680129, місцезнаходження: Запорізька область, м.Мелітополь, вулиця О.Невського, 81) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.н. НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, витрати пов'язані із наданням правової допомоги у розмірі 600 (шістсот) грн 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (код ЄДРПОУ 08680129, місцезнаходження: Запорізька область, м.Мелітополь, вулиця О.Невського, 81) на користь держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Суддя: Л.В. Колодіна