Постанова

від 21.06.2007 по справі 5274.1-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5274.1-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.06.2007Справа №2-27/5274.1-2006А

За позовом – ТОВ “Леді - Брам”, м. Ялта, с.м.т. Масандра, вул. 16 –ого квітня 1944 р., №14.

До відповідача –  ДПІ в м. Ялта, м. Ялта, вул. Васильова, 16.

Про визнання недійсною другої податкової  вимоги.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача – не з'явився.     

Від відповідача –  не з'явився.        

Сутність спору:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною другої податкової  вимоги ДПІ в м. Ялта від 22.11.2004 р. №2/893 про погашення  податкового боргу в сумі 45349,94 грн.,  що утворився в наслідок несплати штрафної санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки. Також просив забовязати ДПІ в м. Ялта виключити з бази даних особового рахунку позивача інформацію про фінансову санкцію у розмірі 45349,94 грн. за порушення норм з  регулювання обігу готівки у якості податкового забовязання.  

Рішенням ГС АР Крим від 19.04. – 12.05.2005 р. по справі №2-4/4487 – 2005  в частині визнання недійсною другої податкової вимоги ДПІ в м. Ялта від 22.11.2004 р. №2/893 провадження по справі припинено. В іншій частині позовних вимог у позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з апеляційною скаргою  до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. апеляцій скаргу  ТОВ «Леді – Брам» було задоволено, рішення  ГС АР Крим від 19.04. – 12.05.2005 р. по справі №2-4/4487 – 2005 скасовано. Скеровано до ГС АР Крим дану  справу для розгляду позовних  вимог позивача про визнання недійсною другої податкової вимоги ДПІ в м. Ялта  від 22.11.2004 р. №2/893. В частині другої позовної вимоги було прийнято рішення та вирішено спонукати ДПІ в м. Ялта виключити з бази даних особового рахунку ТОВ «Леді – Брам» інформацію про фінансову санкцію в сумі 45349,94 грн. за порушення норм з  регулювання обігу  готівки як податкового забовязання.

Ухвалою Вищого господарського суду було відмовлено у прийнятті касаційної скарги ДПІ в м. Ялта на   постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р., а справа була передана на розгляд до господарського суду АР Крим  та доручена судді ГС АР Крим Воронцової  Н. В. з  привласненням їй №5274.1 – 2006 р.

Позивач у поясненнях по справі повідомив про те, що  штрафні санкції за порушення норм по регулюванню обігу готівки не мають правового статусу податкового забовязання і податкового боргу. На підставі викладеного просить суд визнати недійсною другу податкову вимогу №2/893 від 22.11.2004 р. у сумі 45349,94 грн. з моменту її ухвалення. І стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач клопотанням від 24.03.2006 р. просив провадження по справі зупинити до розгляду касаційної скарги ДПІ в м. Ялта  від 03.10.2005 р. у Вищому адміністративному суді України.

 Суд витребував у відповідача докази прийняття до розгляду касаційної скарги ДПІ в м. Ялта  від 03.10.2005 р. у Вищому адміністративному суді України

Сторонами було представлено докази прийняття до розгляду касаційної скарги ДПІ в м. Ялта від 03.10.2005 р. у Вищому адміністративному суді України повістки – повідомлення від 10.04.2006 р.  

Судом було  встановлено, що ДПІ в м. Ялта  подано касаційну скаргу до  Вищого адміністративного суду України по справі №2-4/4487 – 2005 за позовом ТОВ “Леді – Бром” до ДПІ в м. Ялта про забовязання виключити із бази даних  особового рахунку ТОВ “Леді – Бром” інформацію про фінансову санкцію у сумі 45349,94 грн.  В Вищому адміністративному суді України 03.05.2006 р. відбудеться розгляд заяви ДПІ в м. Ялта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р.      

        З урахуванням викладеного,  приймаючи до уваги, що  результат розгляду справи № 2-4/4487 –2005  за позовом ТОВ “Леді – Бром” до ДПІ в м. Ялта про забовязання виключити із бази даних  особового рахунку ТОВ “Леді – Бром” інформацію про фінансову санкцію у сумі 45349,94 грн. має суттєве  значення для розгляду дійсної справи,  суд ухвалою від 27.04.2006 р.     провадження по справі 2-27/5274.1 – 2006  зупинив  до вирішення   справи № 2-4/4487 – 2005.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України  від 21.02.2007 р. касаційну скаргу ДПІ в м. Ялта було залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. залишено без змін.

При таких обставинах, суд ухвалою від 10.05.2007 р.  провадження по справі 2-27/5274.1 – 2006   поновив.

 Відповідно до Розділу VII   ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАСУ    Кодекс адміністративного судочинства України  набрав чинності  з  1  вересня  2005  року  за винятком, встановленим пунктом 2 цього розділу.  

  Відповідно до п. 6 Розділу VII   ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАСУ   до    початку    діяльності    окружних   та   апеляційних адміністративних   судів   адміністративні   справи,    підвідомчі господарським  судам  відповідно  до Господарського процесуального кодексу України 1991 року (  1798-12  ),  вирішують  у  першій  та апеляційній    інстанціях   відповідні   місцеві   та   апеляційні господарські   суди   за   правилами   Кодексу   адміністративного судочинства України.

   Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює  Вищий адміністративний суд України  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.. 3 КАСУ права    адміністративної    юрисдикції    (далі    - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду  публічно-правовий  спір,  у  якому хоча б однією зі сторін є орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого  самоврядування,  їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства,  в  тому  числі  на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на зокрема  спори фізичних чи  юридичних  осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Предметом розгляду даної  справи є  визнання недійсною вимоги.

При таких обставинах справи, суд  ухвалою від 23.05.2007 р. провадження по справі  розпочав у відповідності до норм КАСУ.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  суд   -             

В С Т А Н О В И В :

Відповідачем по справі на адресу позивача була направлена друга податкова вимога від 22.11.2004 р. №2/893 про сплату суми податкового боргу по штрафним санкціям за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 45349,94 грн.

Вказана податкова вимога була винесена  на підставі податкового повідомлення – рішення №2751/23-1 від 01.08.2003 р. та першої податкової вимоги №1/829 від 13.10.2004 р.

Судом встановлено, що  податкове повідомлення – рішення №2751/23-1 від 01.08.2003 р. постановою  Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2004 р. по справі №2-7/3257 – 04 було визнано недійсним у частині визначення штрафних санкцій в сумі 45349,94 грн. як податкової заборгованості.

Перша податкова вимога №1/829 від 13.10.2004 р. була визнана недійсною рішенням ГС АР Крим від 29.11.2004 р. по справі №2-15/15100 – 2004.

Вказаними судовими рішеннями, які вступили в закону силу, встановлено, що штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 45349,94 грн. не мають статусу податкового забовязання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України винятково законами України встановлюються система оподатковування, податки та збори.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен забовязаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами  і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181 Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування,  який установлює  порядок  погашення  зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів  (обов'язкових  платежів),  включаючи  збір  на обов'язкове державне  пенсійне  страхування  та  внески на загальнообов'язкове державне  соціальне  страхування,  нарахування  і  сплати  пені та штрафних  санкцій,  що  застосовуються   до   платників   податків контролюючими   органами,  у  тому  числі  за  порушення  у  сфері зовнішньоекономічної діяльності,  та визначає процедуру оскарження дій  органів  стягнення.  

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону податкове  зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 вказаного Закону штрафна  санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді  відсотків  від   суми   податкового   зобов'язання   (без урахування пені та штрафних санкцій),  яка справляється з платника податків  у  зв'язку  з  порушенням  ним   правил   оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п.п. 6.2.1 вказаного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання  в установлені строки,  податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори ( обов'язкові платежі ) до бюджетів та державних цільових фондів визначено Законом України "Про систему оподаткування".

Згідно з ч. 1 ст.2 Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) у бюджет і державні цільові фонди слід розуміти обов'язковий внесок у бюджет відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснений платниками в порядку і на умовах, визначених законами України про оподатковування.

Згідно ст.4 Закону України «Про систему оподатковування» платниками податків податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких відповідно до законів України покладене зобов'язання сплачувати податки та збори (обов'язкові платежі).

Статтями 14 і 15 Закону України «Про систему оподатковування» визначено вичерпний перелік податків і зборів ( обов'язкових платежів ), що справляються платниками податків на території України.

Штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки, не визначені вказаними статтями як податок або збір ( обов'язків платіж ), а отже не мають статусу податкового забовязання.

Крім того, відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами  і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181 При  зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання   недійсним   рішення   контролюючого   органу  податкове зобов'язання  вважається  неузгодженим до розгляду судом справи по суті  та  прийняття  відповідного рішення.

Як вже було вказано вище, перша податкова вимога №1/829 від 13.10.2004 р. була визнана недійсною рішенням ГС АР Крим від 29.11.2004 р. по справі №2-15/15100 – 2004 на підставі того факту, що штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 45349,94 грн. не мають статусу податкового забовязання.

Відповідач вказував на той факт, що спірна друга податкова вимога є відізваною листом ДПІ в м. Ялта №3449/10/241 від 16.02.2005 р. З вказаним суд не може погодитися в зв'язку з  наступним.

Відповідно до п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами  і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181 податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: а) сума  податкового  зобов'язання  або податкового боргу,  а також пені  та  штрафних  санкцій  (за  їх  наявності)  самостійно погашається платником податків; б) контролюючий  орган  скасовує  або  змінює раніше прийняте рішення про нарахування  суми  податкового  зобов'язання  (пені  і штрафних    санкцій)    або   податкового   боргу   внаслідок   їх адміністративного оскарження; в) рішення  контролюючого   органу   про   нарахування   суми податкового   зобов'язання   або   стягнення   податкового   боргу скасовується чи змінюється судом; г)    податкові   зобов'язання   (крім   податкового   боргу) розстрочуються  або  відстрочуються  чи  стосовно  них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про   розстрочення,   відстрочення   або   податковий   компроміс.

При цьому для кожного з наведених випадків встановлений день і визначені конкретні документи,  на підставі яких податкові вимоги вважаються відізваними. Відповідач не привів жодного документа або іншого доказу, що свідчать про наявність підставі відповідно до яких податкові вимоги вважаються відізваними в законодавчому порядку.

Лист відповідача з повідомленням про те, що друга  податкова вимога є відізваною,  не є відповідно до п. 6.4 ст. 6   Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами  і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181, тим самим документом,  на підставі якого податкові вважаються відізваними.  

Перша податкова вимога №1/829 від 13.10.2004 р. була визнана недійсною рішенням ГС АР Крим від 29.11.2004 р. по справі №2-15/15100 – 2004, однак не була визнана недійсною друга податкова вимога від 22.11.2004 р. №2/893, виписана на суму податкового боргу, то суд не може приймати дане рішення як відповідний документ, на підставі якого відповідно до п.п. 6.4.4. п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами  і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181 податкові вимоги можуть вважатися відкликаними.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що при розгляді справ про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень,  тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.  

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40  грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, а зайво сплачена сума у розмірі 39,10 грн. підлягає поверненню  з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.

Вступна  і резолютивна частини  постанови підписано і проголошено 21.06.2007 р.

Постанову у  повному обсязі складено 26.06.2007 р.

             На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

      1.   Позов задовольнити.

    2.  Визнати  недійсною другу податкову  вимогу державної податкової інспекції  в м. Ялта від 22.11.2004 р. №2/893.  

       3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримуач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  “Леді - Брам”, м. Ялта, с.м.т. Масандра, вул. 16 – ого квітня 1944 р., №14, ( р/р 26009027311748 в Ялтинському відділенні Укрексімбанка, МФО 324786, ЗКПО 30122617 )     3,40  гривень держмита.

     4. Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  “Леді - Брам”, м. Ялта, с.м.т. Масандра, вул. 16 – ого квітня 1944 р., №14, ( р/р 26009027311748 в Ялтинському відділенні Укрексімбанка, МФО 324786, ЗКПО 30122617 )  зайво сплачену суму судового збору у розмірі 39,10 грн.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.