Рішення

від 08.05.2007 по справі 1456-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1456-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

08.05.2007Справа №2-26/1456-2007

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А ЇН И

08 травня 2007 року                        м. Сімферополь      Справа № 2-26/1456-2007

За позовом – ДП «Госпрозрахунково – транспортна ділянка» (м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова,  13)

До відповідача –  Сімферопольської виправної колонії  № 102                                 (м. Сімферополь,  провулок Елеваторний, 4)

Про стягнення  1340,12 грн.

Суддя Проніна О.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Шруб О.М., дов. від 10.01.2007р.

Від відповідача – Филиппов В.В.,  дов. від 09.11.2007р.

Сутність спору:

Позивач -  ДП «Госпрозрахунково – транспортна ділянка» звернувся до Господарського суду АР Крим  з позовною заявою до відповідача - Сімферопольської виправної колонії  № 102 та просить суд стягнути з відповідача  заборгованість за квітень,  травень, червень,  липень,  серпень, вересень на користь позивача  за договором про регулярний вивіз ТПВ у розмірі 1223,85 грн. та 116,27 грн. пені, всього 1340,12 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем зобов'язання за договором про регулярний вивіз ТПО № 95/2005/Б  про регулярний вивіз ТПВ, а саме  здійснення оплати наданих послуг за вказаним договором.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів,  викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд в позові відмовити.

За клопотанням сторін строк вирішення дійсного спору  продовжений відповідно до ст.. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд -

В с т а н о в и в:

Згідно до ст.. 627 Цивільного кодексу України відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

17.01.2005р. між позивачем – Виконавець та відповідачем – Замовник, укладений договір за № 95/2005/Б, відповідно до якого   виконавець приймає на себе обов'язок  з вивозу ТПВ з території  Замовника  до території суб'єкту господарювання, який має дозвіл  на розміщення або утилізацію  ТПВ.

Відповідно до п. 2.1.  Договору оплата  за даним договором  здійснюється  за передоплатою до 15 числа поточного місяця за обсяги  вивозу ТПВ у поточному місяці згідно договірних  обсягів.

Пунктом 3.2. передбачено, що тариф складає   3,55 грн. за 1 куб.м., сума оплати  232,75 грн. у місяць.

П.   4.1.5. договору встановлено, що замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату  згідно умов договору.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено,  що За  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.. 903 Цивільного кодексу України Якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у  строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33  Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем,  вих.. від 31.03.2006р. на адресу відповідача було направлено вимогу на суму 1340,12 грн., відповідно до якої позивач  просить відповідача перерахувати  суму основного боргу у розмірі 1223,85грн. та пеню  у розмірі 116,27 грн., всього 1340,21 грн. Також, позивач попередив відповідача про те, що  у випадку невиконання вказаної вимоги  до 01.05.2006р.  у повному обсязі  позивач буде вимушений звернутись до суду.

Однак, доказів зі сплати заборгованості за договором № 95/2005/Б від 17.01.2005р. у розмірі 1223,85грн. під час розгляду дійсної справи відповідачем суду не надано.

Суд не може прийняти до уваги надані твердження відповідача щодо того, що   починаючи з квітня 2005р. відповідачем  самостійно здійснювався вивіз ТПВ, оскільки документально вказаний факт відповідачем не підтверджений та належним  чином не доведений суду.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно до п. 1 ст. 607 Цивільного кодексу України  зобов'язання припиняється неможливістю  його  виконання  у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до ст.. 617 Цивільного кодексу України особа,  яка  порушила   зобов'язання,   звільняється   від відповідальності за порушення зобов'язання,  якщо вона доведе,  що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається   випадком,   зокрема,    недодержання    своїх обов'язків  контрагентом  боржника,  відсутність на ринку товарів, потрібних  для  виконання  зобов'язання,  відсутність  у  боржника необхідних коштів.

Однак, під час розгляду справу відповідачем не надано суду належних доказів тих обставин, у відповідності з якими особа звільнюється  від відповідальності за порушення зобов'язання у відповідності з нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Також, під час розгляду справи сторонами суду наданий Акт звірки взаємних розрахунків, складений та підписаний сторонами по дійсній справі, відповідно до якого узгоджена відповідачем заборгованість за станом на 20.03.2007р. склала 1223,83 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 82-85 Господарсько процесуальним кодексом України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з Сімферопольської виправної колонії  № 102                                 (м. Сімферополь,  провулок Елеваторний, 4, рахунок № 35219004000156 у відділенні Державного казначейства, МФО 824026, ЗКПО 08563843) на користь ДП «Госпрозрахунково – транспортна ділянка» (м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова,  13,  рахунок № 260097945 в КРД АППБ «АВАЛЬ», м. Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 32749846) заборгованість за Договором № 95/2005/Б від 17.01.2005р. у розмірі 1223,85грн. та 116,27 грн. пені

3.          Стягнути з Сімферопольської виправної колонії  № 102                                 (м. Сімферополь,  провулок Елеваторний, 4, рахунок № 35219004000156 у відділенні Державного казначейства, МФО 824026, ЗКПО 08563843) на користь ДП «Госпрозрахунково – транспортна ділянка» (м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова,  13,  рахунок № 260097945 в КРД АППБ «АВАЛЬ», м. Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 32749846) 102,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Сімферопольської виправної колонії  № 102                                 (м. Сімферополь,  провулок Елеваторний, 4, рахунок № 35219004000156 у відділенні Державного казначейства, МФО 824026, ЗКПО 08563843) на користь ДП «Госпрозрахунково – транспортна ділянка» (м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова,  13,  рахунок № 260097945 в КРД АППБ «АВАЛЬ», м. Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 32749846) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Проніна О.Л.