Ухвала

від 09.04.2019 по справі 761/12461/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12461/19

Провадження № 1-кс/761/8956/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання директора ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.01.2017 року, у кримінальному провадженні №12016100100011617 від 17.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Директор ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2017 року, у кримінальному провадженні №12016100100011617 від 17.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.01.2017 року було задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12016100100011617 від 17.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та накладено арешт, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , які належать ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 38887590).

Однак, на думку заявника арешт на вищевказані квартири було накладено незаконно та необґрунтовано з огляду на таке.

Слідчий суддя при накладені арешту на вищевказані квартири обґрунтував свій висновок тим, що таке майно відповідає критеріям ст.98 КПК України, а також наявністю постанови слідчого про визнання такого майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12016100100011617 від 17.09.2016. Однак матеріали кримінального провадження не містять достатніх даних на підтвердження того, що квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які належать ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100100011617 від 17.09.2016, а також на підтвердження відповідності майна критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

Крім того, ані ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ», ані його посадові та службові особи не мають жодного відношення до кримінального провадження №12016100100011617 від 17.09.2016, про підозру їм не повідомляли. Водночас арештовані квартири, які належать ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» придбані товариством на законних підставах ще задовго до відкриття даного кримінального провадження.

При цьому, заявник зазначає про те, що такий арешт майна обмежує права законного власника на вільне володіння та розпорядження своїм майном.

Наведене свідчить про те, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , які належать ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 38887590), відпала потреба.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримала з підстав у ньому наведених. Зазначила про те, що ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» є власником квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.01.2017 накладено арешт на зазначені квартири, як на речовий доказ у кримінальному провадженні. Однак, правові підстави для такого арешту майна відсутні, оскільки не обґрунтовано відповідність такого майна критеріям ст.98 КПК України. При цьому, слідчим необґрунтовані ризики, які б давали підстави для обмеження та втручання у право власності. Крім того, ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» не є учасником кримінального провадження №12016100100011617 від 17.09.2016, та не має до нього жодного відношення. Водночас, досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснюється майже три роки, а арешт на майно накладено на протязі двох років, що значно обмежує право власності ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ». Вважає, що потреби у подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не має, а тому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.01.2017 на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

Слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_6 , за клопотанням якого було накладено арешт на майно, в судове засідання на неодноразові виклики не з`явився, про розгляд клопотання повідомлений завчасно та належним чином. Додаткових пояснень, заяв та клопотання до суду не направляв. При цьому, на неодноразові запити матеріали кримінального провадження №12016100100011617 слідчому судді не надано.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, дослідивши матеріали клопотання про накладення арешту на майно (справа №761/652/17, провадження №1-кс/761/734/2017) в 1-му томі, вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Шевченківського УП ГУНП в м.Києві перебуває кримінальне провадження №12016100100011617 від 17.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2017 року було накладено арешт на нерухоме майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , які належать ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 38887590).

Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на зазначені квартири було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №12016100100011617, про накладення арешту зокрема на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , які належать ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 38887590), слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність правових підстав, передбачених ч. 1 ст.170; ч.2 ст.170; ч.3 ст.170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на таке майно.

Крім того, матеріали провадження на підставі яких вирішувалося питання про накладення арешту свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власників майна, з метою забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слід врахувати наступне, так слідчим суддею вживались заходи щодо виклику в судове засідання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_6 , за клопотанням якого було накладено арешт на майно, а також витребування з Шевченківського УП ГУНП в м.Києві матеріалів кримінального провадження №12016100100011617.

Однак, в судове засідання слідчий ОСОБА_6 чи інший уповноважений слідчий на виклик не з`явився, додаткові докази чи документи на спростування доводів клопотання представника власника майна, не надав.

Також слідчому судді не надано і доказів на підтвердження обставин, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у зв`язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.

Водночас слідчий суддя враховує й ту обставину, що кримінальне провадження №12016100100011617 від 17.09.2016 триває майже 3 роки. Арешт на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , які належать ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 38887590), накладений з 11.01.2017 року. Тобто з моменту накладення арешту на нерухоме майно пройшов досить значний проміжок часу, а тому слідчий зобов`язаний довести необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, актуальність цього питання.

При цьому, як вбачається з наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів про підозру в рамках вказаного кримінального провадження жодній особі не оголошено, обвинувачення не пред`явлено, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків та істотно порушує безумовне право власності ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» на таке майно.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, грунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обгрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Разом з тим, такі додаткові доводи щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , які належать ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 38887590), слідчому судді не наведено.

Водночас представником заявника зазначено про те, що станом на день розгляду вказаного клопотання, жодних слідчих дій щодо ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» не проводилось, відносно ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» не приймалось рішень щодо процесуального статусу, що не було спростовано слідчим у судовому засіданні.

Також, слідчому судді не надано і доказів, які б свідчили про наявність незаконної кримінально-караної діяльності ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» чи його посадових осіб чи щодо оголошення про підозру будь-кому з зазначених осіб, здійснення будь-яких процесуальних дій тощо.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСі" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Отже, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання заявника та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду не надано, у зв`язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні, є обґрунтованими.

А тому, аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Викладені обставини в сукупності свідчать про те, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , які належать ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 38887590), на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання, та представником заявника в судовому засіданні. Крім того слідчому судді не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» належним йому майном на підставі зазначених обставин, оскільки володільцем майна доведено, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2017 року, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання директора ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.01.2017 року, у кримінальному провадженні №12016100100011617 від 17.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст.170, 171, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання директора ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.01.2017 року, у кримінальному провадженні №12016100100011617 від 17.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.01.2017 року, у кримінальному провадженні №12016100100011617 від 17.09.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а саме в частині арешту на нерухоме майно:

-квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , які належать ТОВ «АЛЬТУС ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 38887590).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголосити 12 квітня 2019 року о 08 год. 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1