Рішення
від 27.03.2019 по справі 240/581/19
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м.Житомир справа № 240/581/19

категорія 112050000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: позивача, представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Кононенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Житомирської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління житлового господарства Житомирської міської ради, Приватне акціонерне товариство "Житомирський комбінат силікатних виробів" про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати бездіяльність Житомирської міської ради, яка полягає у не створенні комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на виконання вимог ст. 26 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" протиправною;

- зобов'язати Житомирську міську раду у відповідності до ст. 26 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" створити комісію із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що неодноразово зверталася як через адвоката, так і особисто з іншими мешканцями до управління житлового господарства Житомирської міської ради та ПАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" з питань прийняття гуртожитку, в якому вона проживає, до комунальної власності та отримання житла у приватну власність шляхом його приватизації. Однак, відповідачем та третьою особою не вчиняється жодних дій на виконання вимог Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" з метою реалізації житлових прав позивача та інших мешканців на приватизацію належних їм кімнат у гуртожитку.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі на 13.03.2019.

Житомирською міською радою в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що в діях Житомирської міської ради відсутня бездіяльність у не створенні комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, оскільки законом не встановлено прямого обов'язку створення органом місцевого самоврядування вказаної комісії.

13.03.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.03.2019.

27.03.2019 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті за згодою учасників розпочато 27.03.2019

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на міркування, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представники третіх осіб до суду не прибули, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки до суду не повідомили.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає у гуртожитку у АДРЕСА_1. Даний гуртожиток увійшов до статутного капіталу ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" та відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Житомирської міської ради, належить підприємству на праві приватної власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка протягом 2018 року неодноразово зверталася до управління житлового господарства Житомирської міської ради та ПАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" з питань передачі гуртожитку, до комунальної власності та можливості отримання житла у приватну власність шляхом його приватизації. Зокрема, 25.10.2018 адвокат Яцків В.С. в інтересах ОСОБА_3 звернувся з адвокатським запитом до Житомирської міської ради щодо питання створення Житомирською міською радою комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

Листом №1-1630 від 31.10.2018 управління житлового господарства Житомирської міської ради повідомило адвокату Яцківу В.С. про те, що у зв'язку з тим, що мешканці гуртожитків не зверталися до Житомирської міської ради або виконавчого комітету міської ради відповідну комісію не створено.

14.11.2018 ОСОБА_3 та інші мешканці гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, звернулися із колективним зверненням до міського голови м. Житомира Сухомлина С.І. щодо створення комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та внесення на розгляд комісії після її створення, питання передачі гуртожитку по АДРЕСА_1 у власність територіальної громади міста Житомира.

Листом №1-1847 від 14.12.2018 управління житлового господарства Житомирської міської ради повідомило ОСОБА_3 про те, що даний будинок не належить до комунальної власності міста, а перебуває на балансовому обліку ПАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів". Зазначено, що в процесі приватизації вказаний будинок увійшов до статутного фонду заводу, в зв'язку з чим, мешканці, які в ньому проживають, не мають можливості використати своє право на приватизацію кімнат. Проінформовано, що питання приватизації квартир в гуртожитку по АДРЕСА_1 належить безпосередньо до компетенції балансоутримувача будинку ПАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів".

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо створення відповідної комісії, звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду та вирішення спору, далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону регулює Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 4 вересня 2008 року № 500-VI (далі - Закон № 500-VI).

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст.3 Закону № 500-VI, забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів зокрема: всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.

Положеннями ст. 4 Закону №500-VI визначено, що громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Згідно зі п.4 ч.1 ст. 5 Закону №500-VI передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.

З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний нею спосіб, суд ураховує, що спірні відносини виникли у зв'язку з бездіяльністю відповідача щодо створення комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитка по АДРЕСА_1, за їх колективним зверненням від 14.11.2018, як того вимагає ч. 2 ст. 26 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 № 500-VI.

Відповідно до частини першої вказаної статті Закону № 500-VI спори, пов'язані з порушенням житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, за згодою таких громадян можуть попередньо розглядатися комісіями із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

У частині другій статті 26 Закону № 500-VI встановлено, що зазначені у частині першій цієї статті комісії створюють відповідні місцеві ради з числа депутатів місцевої ради, представників місцевої державної адміністрації, відповідних фахівців (з питань житлово-комунального господарства, будівництва та містобудування, права, захисту прав людини) із залученням до її роботи власників гуртожитків (уповноважених ними осіб), управителів гуртожитків, власників або користувачів земельних ділянок, а також представників мешканців гуртожитків, об'єднань співвласників жилих та нежилих приміщень гуртожитків і представників громадськості.

Судом враховано, що позивачем було дотримано процедуру звернення до місцевої ради у зв'язку з виникненням спору пов'язаного з порушенням житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках, однак, відповідач не прийняв жодного рішення щодо питання створення комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Lelas v. Croatia").

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку, що Житомирська міська рада за наслідками розгляду колективного звернення мешканців гуртожитку не вчинила жодних дій щодо створення комісії, не врахувала викладених принципів щодо діяльності у найпослідовніший спосіб, проведення внутрішніх процедур, які забезпечать прозорість і ясність дій, сприяння юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають інтереси позивача.

З огляду на викладене, а також ураховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права буде визнання протиправною бездіяльності Житомирської міської ради щодо не створення комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на виконання вимог ст. 26 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та зобов'язання Житомирську міську раду у відповідності до ст. 26 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" створити комісію із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд ураховує таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що за звернення до суду з даним позовом ОСОБА_3 сплачено судовий збір у загальному розмірі 1536,80 грн.

Зважаючи на висновок суду про задоволення позову в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської міської ради на користь позивача 1536,80 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Житомирської міської ради (майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ: 13576954), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління житлового господарства Житомирської міської ради (м-н С.П. Корольова, 4/2, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ: 34900607), Приватне акціонерне товариство "Житомирський комбінат силікатних виробів" (вул. Промислова, 10, м. Житомир, 10019, код ЄДРПОУ: 00290676), про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирської міської ради, яка полягає у не створенні комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на виконання вимог ст. 26 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 № 500-VI.

Зобов'язати Житомирську міську раду у відповідності до ст. 26 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 № 500-VI створити комісію із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської міської ради на користь ОСОБА_3 1536,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 09 квітня 2019 року

Дата ухвалення рішення27.03.2019
Оприлюднено15.04.2019

Судовий реєстр по справі —240/581/19

Ухвала від 22.07.2019

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Романченко Євген Юрійович

Рішення від 27.03.2019

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Романченко Євген Юрійович

Ухвала від 11.02.2019

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Романченко Євген Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні