Ухвала

від 11.04.2019 по справі 460/819/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А про залишення позовної заяви без руху 11 квітня 2019 року м. Рівне №460/819/19 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді           Дорошенко Н.О., після одержання позовної заяви у адміністративній справі за позовом Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області до СВК ім.Шевченка   про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій,- В С Т А Н О В И В: Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області звернулось до адміністративного суду з позовом до СВС "ім. Шевченка" про стягнення боргу по пільгових пенсіях. Згідно з п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон №3674-VI), з подальшими змінами та доповненнями. Згідно зі статтею 2 Закону №3674-VI, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За змістом позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-березень 2019 року в розмірі 5566,31 грн. Таким чином, позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921,00 грн. Таким чином, за подання вказаної позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1921,00 грн., що становить 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб. Всупереч викладеному, позивачем до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору. Разом з тим, до позовної заяви позивач долучив клопотання про звільнення від сплати судового збору. Оцінюючи обґрунтованість заявленого позивачем клопотання, суд зазначає таке. Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, визначений ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI, у якому відсутня категорія органів Пенсійного фонду. Відповідно до частин 1, 2 ст.8 Закону №3674-VI, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Частиною 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відтак, підставою для звільнення від сплати судового збору, зокрема, є майновий стан сторони, визначення якого є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується його рівень. При цьому, клопотання про звільнення від сплати судового збору може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Так, на обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивачем не було надано жодних доказів. Таким чином, відсутні підстави для висновку, що неналежний матеріальний стан позивача унеможливлює сплату ним судового збору в розмірі, встановленому законом. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору з неналежних підстав або з підстав, що не підтвердженні відповідними доказами, поставить позивача у привілейоване становище перед іншими учасниками судового процесу, що, на переконання суду, з урахуванням приписів статті 129 Конституції України, є неприпустимим. З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. Позивач, визначивши у позовній заяві відповідачем СВК "ім. Шевченка", зазначив код ЄДРПОУ 30626961, який відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань належить юридичній особі з найменуванням Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Шевченка. Виходячи з наведеного, позивачем у позовній заяві не зазначено повне найменування відповідача, яке відповідає ідентифікаційному коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30626961. Згідно з п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Судом встановлено, що позивач не зазначив відомостей щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви. Згідно з частиною 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Частиною 2 статті 94 КАС України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Крім того, згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Разом з тим, позивач до позовної заяви не додав жодних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Таким чином, судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 КАС України. Відповідно до ч.1,2 ст.169 КАСУ суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху. Позивачу недоліки позовної заяви слід усунути у спосіб подання до суду: належним чином оформленої позовної заяви відповідно до вимог ч. 5 ст.160 КАС України; оригінали або належним чином засвідчені копії всіх наявних в позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Керуючись статтею 169 КАС України, суд,- У Х В А Л И В : Позовну заяву      залишити без руху. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Суддя                                                                                  Дорошенко Н.О.