Рішення

від 11.04.2019 по справі 580/874/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року справа № 580/874/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державного підприємства Інститут легкої промисловості до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Інститут легкої промисловості звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якій просить:

- зобов'язати відповідача списати податковий борг державного підприємства Інститут легкої промисловості по податку на додану вартість в сумі 105265 грн. 76 коп. та земельному податку з юридичних осіб в сумі 44809 грн. 49 коп., на загальну суму 150075 грн. 25 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за ним обліковується податковий борг по податку на додану вартість в сумі 105265 грн. 76 коп. та земельному податку з юридичних осіб в сумі 44809 грн. 49 коп., на загальну суму 150075 грн. 25 коп., який залишається не стягнутим, в тому числі в примусовому порядку, тому є безнадійним та підлягає списанню.

Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Позивач стверджує, що відповідач діє всупереч закону, не приймаючи рішення про списання податкового боргу в розмірі 150 075,25 грн., який має статус безнадійного.

На думку позивача позовна вимога про зобов'язання ГУ ДФС у Черкаській області списати податковий борг ДП Інститут легкої промисловості у розмірі 150 075,25 грн. не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що для податкового органу визначено окремий порядок вчинення дій у стягненні податкового боргу, проте питання зупинення строку давності для виконання судових рішень про стягнення податкового боргу у випадку відстрочення виконання рішення для контролюючого органу не встановлено.

Оскільки звернення контролюючого органу з позовом про стягнення податкового боргу відбулося протягом 1095 днів, а судом прийнято рішення про стягнення вказаного податкового боргу в строк встановлений ст. 102 Податкового кодексу України, тому відповідач вжив заходів щодо стягнення боргу, що є підставою для відмови у списанні податкового боргу, як безнадійного.

В судове засідання 11.04.2019 представник позивача не з'явився, проте в адміністративному позові справу просив розглянути без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

За змістом ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що усі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи без їх участі та не з'явились в судове засідання, суд розглянув справу у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що державне підприємство Інститут легкої промисловості перебуваючи на обліку в ДПІ у м. Черкасах, як платник податків, мав непогашений податковий борг перед бюджетами у сумі 54487,02грн., по наступних податках:

1. по податку на додану вартість в сумі 42541,5грн., що виник згідно наступних документів:

- податкової декларації з податку на додану вартість №9057334205 від 16.09.2013 року по строку сплати 30.09.2013 року на суму 3985,00грн.

- податкової декларації з податку на додану вартість №9065281736 від 16.10.2013 року по строку сплати 30.10.2013 року на суму 10839,00грн.

- рішення про розстрочення грошових зобов'язань №204/19-209 від 30.08.2013 року з щомісячним платежем 2968,25 грн. по строку сплати 16.11.2013, 29.11.2013, 16.12.2013 року на загальну суму 8904,75грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9073423918 від 15.11.2013 року по строку сплати 30.11.2013 року на суму 10839,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9081437600 від 18.12.2013 року по строку сплати 30.12.2013 року на суму 609,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9086657162 від 11.01.2014 року по строку сплати 30.01.2014 року на суму 15756,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9007110806 від 17.02.2014 року по строку сплати 02.03.2014 року на суму 193,00 грн.;

- акту перевірки дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань №321/23-01-15-02/30705346 від 12.02.2014 року та податкового повідомлення-рішення №0001801502 від 20.02.2014 року на суму 291,1 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9020190046 від 15.04.2014 року по строку сплати 30.04.2014 року на суму 1242,00грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9027817194 від 16.05.2014 року по строку сплати 30.05.2014 року на суму 1242,00грн. Залишок не сплаченої пені складає 9,3 грн.;

2. по земельному податку з юридичних осіб, в сумі 11945,52

- податкової декларації з плати за землю №9003136286 від 30.01.2013 рокуз щомісячним платежем 1493,1грн. по строку сплати 30.11.2013, 30.12.2013 року та платежем за грудень в 1493,06грн. по строку сплати 30.01.2014 року на загальну суму 4479,26грн..;

- податкової декларації з плати за землю №9010893393 від 03.03.2014 року з щомісячним платежем 1493,1 грн. по строку сплати 03.03.2014, 30.04.2014, 30.05.2014, 30.06.2014 року на загальну суму 5972,4 грн.;

- акту про результати камеральної перевірки податкової звітності №847/23- 01-15-03/30705346 від 02.04.2014 року та податкового повідомлення- рішення №0004421503 від 07.04.2014 року на суму 170,00грн. Залишок не сплаченої пені складає 4,83 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року у справі №823/2364/14 за позовом державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області до державного підприємства Український державний науково-дослідний і проектний інститут легкої промисловості про стягнення податкового боргу в сумі 54487 грн. 02 коп. адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків державного підприємства Український державний науково-дослідний і проектний інститут легкої промисловості (18036, Черкаська обл., м. Черкаси, Придніпровський р-н, вул. Енгельса, буд. 243/1, ідентифікаційний код 30705346) в обслуговуючих банках в дохід бюджету через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 38715755) грошові кошти на погашення податкового боргу у сумі 54487 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень 02 копійки.

Судове рішення набрало законної сили 10.10.2014 року.

Також позивач має непогашений податковий борг перед бюджетом у сумі 84573,81грн., по наступних податках:

1. по податку на додану вартість в сумі 62894,26 грн., що виник згідно наступних документів:

- податкової декларації з податку на додану вартість №9041434041 від 18.07.2014 року на суму 817,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9041442002 від 18.07.2014 року по строку сплати 30.07.2014 року на суму 2762,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9047630856 від 18.08.2014 року по строку сплати 30.08.2014 року на суму 1112,00 грн.;

- акту про результати камеральної перевірки №1576/23-01-15-02/30705346 та податкового повідомлення-рішення №0005431502 від 03.07.2014 року на суму 170,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9053581257 від 18.09.2014 року по строку сплати 30.09.2014 року на суму 5467,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9058548523 від 14.10.2014 року по строку сплати 30.10.2014 року на суму 3080,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9067763164 від 20.11.2014 року по строку сплати 30.11.2014 року на суму 8830,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9071711383 від 12.12.2014 року по строку сплати 30.12.2014 року на суму 8616,00грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9078389390 від 19.01.2015 року по строку сплати 30.01.2015 року на суму 7369,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9020572020 від 21.02.2015 року по строку сплати 02.03.2015 року на суму 336,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9042158007 від 18.03.2015 року по строку сплати 30.03.2015 року на суму 8823,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9070345377 від 16.04.2015 року по строку сплати 30.04.2015 року на суму 6805,00 грн.;

- податкової декларації 3 податку на додану вартість №9101129935 від 20.05.2015 року по строку сплати 30.05.2015 року на суму 3536,00грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9128718759 від 19.06.2015 року по строку сплати 30.06.2015 року на суму 3203,00грн.;

- акту про результати перевірки дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань №233/23-01-15-02/30705346 та податкового повідомлення- рішення №0003211502 від 19.03.2015 року на суму 34,00грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість №9150968767 від 17.07.2015 року по строку сплати 30.07.2015 року на суму 1914,00грн.; Залишок несплаченої пені складав 20,26 грн.

2. по земельному податку з юридичних осіб, в сумі 21679,55, що виник згідно:

- податкової декларації з плати за землю №9010893393 від 03.03.2014 року з щомісячним платежем 1493,1грн. та платежем за грудень в сумі 1493,06 грн. по строку сплати 30.07.2014, 30.08.2014, 30.09.2014, 30.10.2014, 30.11.2014, 30.12.2014 та 30.01.2015 року на загальну суму 10451,66 грн.;

- акту про результати к перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань №1120/23-01-15-03/30705346 від 24.04.2014 року та податкового повідомлення- рішення №0006271503 від 28.04.2014 року на суму 34,00 грн.;

- податкової декларації з плати за землю №9016035570 від 16.02.2015 року з щомісячним платежем 1864,86грн. по строку сплати 02.03.2015, 30.03.2015, 30.04.2015, 30.05.2015, 30.06.2015 та 30.07.2015 року на загальну суму 11189,16 грн.;

Залишок несплаченої пені складав 4,83 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 року у справі №823/2555/15 за позовом державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області до державного підприємства Український державний науково-дослідний і проектний інститут легкої промисловості про стягнення податкового боргу адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують державне підприємство Уманський державний науково-дослідний і проектний інститут легкої промисловості (18036, м. Черкаси, вул. Енгельса, буд. 243/1, ідентифікаційний код 30705346) на користь Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39497534) кошти на суму податкового боргу 84 573 (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят три) грн. 81 коп.

Судове рішення набрало законної сили 13.10.2015 року.

Крім того позивач має не погашений податковий борг по земельному податку з юридичних осіб, в сумі 13861,52, що виник згідно:

- податкової декларації з плати за землю №9016035570 від 16.02.2015 року з щомісячним платежем 1864,86 грн. по строку сплати 30.08.2015, 30.09.2015, 30.10.2015, 30.11.2015, 30.12.2015 та 30.01.2016 року на загальну суму 11189,16 грн.;

- податкової декларації з плати за землю №9020056252 від 18.02.2016 з щомісячним платежем 2672,36 грн. по строку сплати 01.03.2016 на загальну суму 2672,36 грн.

В сукупності станом на 01.03.2016 рік ДП Інститут легкої промисловості мав не погашений податковий борг по податку на додану вартість в сумі 105 265,76 грн„ в тому числі пеня 29.56 грн. та по земельному податку з юридичних осіб, в сумі 44 809,49 грн., в тому числі пеня 4,83 грн. на загальну суму 150 075,25 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з підпунктом а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до приписів статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном безнадійний розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України).

Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577), у пункті 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України (підпункт 3 пункту 2.1 Порядку №577).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

З аналізу вищанаведених норм Порядку № 577 вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Суд звертає увагу, що податковий борг позивача виник починаючи з березня 2013 року та не стягнутий станом на березень 2019 року, тобто в межах 1095 днів з моменту виникнення, отже такий податковий борг визнається безнадійним.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, що вказаний податковий борг стягнуто за рішеннями суду, тому він не може бути списаний, оскільки порядок примусового виконання рішень визначено Законом України Про виконавче провадження .

Частиною 1 статті 12 Законом України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Аналогічні положення щодо виконання судових рішень де стягувачем є держава містились і в попередній редакції ст. 22 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Судом досліджено матеріали адміністративних справ №823/2555/15, №823/2364/15 та встановлено, що контролюючий орган не звертався за видачею виконавчих листів для примусового виконання зазначених рішень, тобто з дати набрання законної сили рішеннями 13.10.2015 та 10.10.2014 не вживав протягом 1095 днів передбачених законом заходів, спрямованих на погашення існуючої податкової заборгованості.

На переконання суду строк позовної давності стосується не тільки поточного податкового боргу, а і строку встановленого законом, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлено до примусового виконання.

Наведене дає підстави вважати податкову заборгованість позивача на загальну суму 150 075,25 грн. безнадійною, тому відповідач повинен був вирішити питання про її списання, однак вказаних дій не вчинив, що вказує на допущену з його боку бездіяльність та є підставою для захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання відповідача списати податковий борг державного підприємства Інститут легкої промисловості .

При цьому, суд не вважає зазначений спосіб захисту порушених прав позивача є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі Волохи проти України при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання .

Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскільки борг державного підприємства Інститут легкої промисловості є безнадійним, а можливість прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, то зобов'язання відповідача списати такий безнадійний борг є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №813/4430/16 від 04 вересня 2018 року.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Черкаській області списати податковий борг державного підприємства Інститут легкої промисловості по податку на додану вартість в сумі 105265 грн. 76 коп. та земельному податку з юридичних осіб в сумі 44809 грн. 49 коп., на загальну суму 150075 грн. 25 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) на користь державного підприємства Інститут легкої промисловості (18002, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, буд. 243/1, ідентифікаційний код 30705346) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одну) грн. 14 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко