Постанова

від 27.06.2007 по справі 2531-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2531-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.06.2007Справа №2-27/2531-2007А

За позовом – Приватне підприємство «Південно – Кримське бюро подорожей»,   м.Ялта, вул. Комунарів, б.7а.

До відповідача -   Державна   податкова інспекція в м. Ялта, м. Ялта, ул. Васильова, 16

Про відміну податкових повідомлень – рішень та спонукання до вчинення певних дій.    

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача –     Меньшіков А.А. - представник, дор.  від 06.10.06 р.

Від відповідача –    Новожилов О. Ю., дор. у справі    

Сутність спору:          

Приватне підприємство  „Південно – Кримське бюро подорожей”  звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень  №  0001801504 від 15.12.2006 р., № 0001791504 від 15.12.2006 р. та  № 0001781504  від 15.12.2006 р. Також просить  зобов'язати ДПІ в м. Ялта провести перерахування податкових зобов'язань по орендної платі ПП „Південно – Кримське бюро подорожей”   сум пені та штрафних санкцій  з 01.01.2006 року відповідно до Постанови Господарського суду АР Крим від 06.06.2006 г. в справі № 2-8/9663-2006А, Рішення Господарського суду АР Крим від 18.09.2006 г. по справі № 2-5/1817-2006  та уточненого розрахунку податкових зобов'язань, поданого ПП „Південно – Кримського бюро подорожей”    05.10.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим,  що відповідач не приймає до уваги  факт зміни плати за оренду  земельної ділянки, яку підприємство орендує у Ялтинської міської ради. ПП „Південно – Кримське бюро подорожей”  з Ялтинською міською Радою АР Крим був укладений договір оренди земельної ділянки від 17.12.2004 р. площею 1,5 га по вул. Комунарів, б.7а.

           06.07.2006 року ПП „Південно – Кримське бюро подорожей”  звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою про визнання частково недійсним договору оренди та спонукання до виконання певних дій.

В позовної заяві ПП „Південно – Кримське бюро подорожей”  просило спонукати Ялтинську міську Раду внести зміни до договору оренди земельної ділянки в частини встановлення цільового призначення та використання земельної ділянки, розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлення ставки орендної плати. Позовні вимоги були пов'язани з тим, що Ялтинської міською Радою було невірно встановлено цільове призначення земельної ділянки,  що привело до неправильного встановлення грошової оцінки земельної ділянки та як наслідок  привело до незаконного розрахунку орендної плати за земельну ділянку, яка була значно завищена.

            Позовні вимоги ПП „Південно – Кримське бюро подорожей”  були задоволені у повному обсязі. Господарський суд спонукав Ялтинську міську Раду  укласти з ПП „Південно – Кримське бюро подорожей”  додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2004 р. в частини встановлення цільового призначення та використання земельної ділянки, розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлення ставки орендної плати в редакції, запропонованої ПП „Південно – Кримське бюро подорожей”. На підставі вказаного рішення розмір орендної плати було змінено з 229425,00 гривень на рік на 45888 гривень на рік.    

На підставі вказаного рішення позивач 05.10.2006 року подав до ДПІ м. Ялта уточнений розрахунок по орендної платі за землю. Позивач просив ДПІ м. Ялта провести перерахування  орендної плати за землю у відповідності до рішення Господарського суду АР Крим в справі № 2-5/1817-2006 та наданого  уточненого розрахунку. Однак, законні вимоги не були прийняти до уваги посадовими особами ДПІ м. Ялта.

Позивач заявою від 19.03.2007 р.  просить визнати нечинними і відмінити податкові повідомлення – рішення ДПІ  в м. Ялта №0001801504 від 15.12.2006 р., № 0001791504 від 15.12.2006 р. і №0001781504 від 15.12.2006 р. Також повідомив про те, що вважає, що результати даного спору не підлягають оприлюдненню.

Суд прийняв до уваги вказане уточнення.   

          Позивач 13.06.2007 р.  доповнив  обставини, по яким він просить відмінити  спірні податкові повідомлення – рішення і вказав, що  норма п. п. 17.1.7 ст. 17 Закону України « Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»   не є  той нормою, яку належить застосовувати у спірних відносинах.

Суд прийняв до уваги вказане уточнення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. У відзиві на позов вказав, що вважає, що  штрафні санкції застосовано обґрунтовано, оскільки позивач податкові забовязання  по сплаті  земельного податку узгодив  і у встановлений строк сплату податку не здійснив. Дане тягне за собою застосування штрафних  санкцій, передбачених  п. п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін,   суд -     

В С Т А Н О В И В :

05.12.2006 р. відповідачем була проведена невиїзна документальна  перевірка позивача з  питання дотримання вимог податкового законодавства, а саме з питання своєчасності сплати орендної плати за період з 30.11.2005 р. по 30.10.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт №2800/15-4/30463942 від 05.12.2006 р.

В ході проведення перевірки було встановлено,  що відповідно до податкової декларації про орендну плату за землю за 2005 р., зареєстрованої за №34014 від 20.05.2005 р. в ДПІ в м.  Ялта, узгоджена сума податкового забовязання складає: щомісячно – 21850,00 грн. Згідно податкової декларації про орендну плату за землю за 2006 р., зареєстрованої за №2293 від 30.01.2006 р. в ДПІ в м. Ялта, узгоджена сума податкового забовязання складає: січень, лютий, березень  - на місяць 22650 грн., квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень – на місяць 33975, 00 грн.     

Відповідно до  ст.. 17 Закону України «Про плату за землю» платник забовязаний сплачувати орендну плату за землю щомісячно протягом 30 календарних днів,  наступних за останнім календарним днем звітного ( податкового ) місяця.

Відповідно до п.п. 17.1.7 ст. 17  Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. у разі коли платник  податків  не  сплачує  узгоджену суму   податкового   зобов'язання   протягом   граничних  строків, визначених  цим  Законом,  такий  платник   податку   зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:      при затримці  до  30 календарних днів,  наступних за останнім днем  граничного  строку  сплати   узгодженої   суми   податкового зобов'язання,   -   у  розмірі  десяти  відсотків  погашеної  суми податкового боргу;       при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за  останнім  днем  граничного  строку  сплати   узгодженої   суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці,  що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання,  -  у  розмірі  п'ятдесяти  відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів  відповідно  до  загального  строку затримки незалежно від того,  чи  були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, перевіркою було встановлено, порушення ст.. 17 Закону України «Про плату за землю» та п.п. 5.3.1 ст. 5    Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. в частині несвоєчасної сплати податкового забовязання з орендної плати за землю за період з 30.11.2005 р. по 30.10.2006 р.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в м. Ялта 15.12.2006 року було винесено податкові повідомлення - рішення № 0001801504,  яким зобов'язано ПП „Південно – Кримське бюро подорожей”  сплатити штраф в розмірі 10 % (33975, 00 грн.) за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендної платі за землю; № 0001791504,  яким зобов'язано позивача   сплатити штраф в розмірі 20 % (67950,00 грн.) за затримку на 66 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендної платі за землю; № 0001781504,  яким зобов'язано позивача   сплатити штраф в розмірі 50 % (201450,00 грн.) за затримку на 248 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендної платі за землю.

Відповідно до преамбули Закону України «Про плату за землю» цей Закон визначає розміри та порядок плати  за  використання земельних  ресурсів,  а  також  напрями  використання  коштів,  що надійшли  від  плати  за  землю,  відповідальність  платників   та контроль   за  правильністю  обчислення  і  справляння  земельного податку.   

Відповідно до ст.. 5 Закону України “Про плату за землю” об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у  тому  числі  на  умовах  оренди. Суб'єктом  плати  за  землю  (платником)  є власник земельної ділянки,  земельної  частки  (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.  

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку  яких встановлено,  встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової  оцінки,  за  винятком  земельних  ділянок,  зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій  статті  6 цього Закону.

Відповідно до ст.. 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування  земельного  податку  є дані  державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку,  яка  перебуває  у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.  

          Підставою для нарахування і сплати  підприємством  земельного податку є договір   оренди земельної ділянки  площею  1,5 га., розташований  за адресою: м. Ялта, вул. Комунаров, 7а,  укладений   з Ялтинською міською Радою АР Крим від 17.12.2004 р.

Відповідно до ст.. 14   Закону України “Про плату за землю” платники  земельного  податку,  а також орендної плати  за  земельні  ділянки  державної  або комунальної власності (крім  громадян)  самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року  подають  відповідному  органу державної податкової служби за місцезнаходженням   земельної   ділянки  податкову  декларацію  на поточний   рік  за  формою,  встановленою  центральним  податковим органом,  з  розбивкою  річної  суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст.. 15 Закону України «Про плату за землю» власники  землі  та  землекористувачі  сплачують земельний  податок,  а  також  орендну  плату  за земельні ділянки державної   та   комунальної  власності  з  дня  виникнення  права власності  або  права  користування  земельною ділянкою.

          Розмір податкових забовязань  по сплаті податку  залежить від розміру  орендної плати, яка визначається сторонами  в договорі оренди.

          У відношенні  розміру оренди між позивачем і Ялтинською міською радою виник  спір, який був предметом розгляду  в господарському  суді Автономної Республіки Крим.

           06.07.2006 року  позивач  звернувся  до господарського суду АР Крим з позовною заявою про визнання частково недійсним договору оренди та спонукання до виконання певних дій.

В позовної заяві позивач  просив спонукати Ялтинську міську Раду внести зміни до договору оренди земельної ділянки в частини встановлення цільового призначення та використання земельної ділянки, розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлення ставки орендної плати. Позовні вимоги були пов'язані з тим, що Ялтинської міською Радою було невірно встановлено цільове призначення земельної ділянки що привело до неправильного встановлення грошової оцінки земельної ділянки та,  як наслідок,  привело до невірного  розрахунку орендної плати за земельну ділянку, яка була значно завищена.

            Позовні вимоги ПП „Південно – Кримське бюро подорожей”  були задоволені у повному обсязі. Господарський суд спонукав Ялтинську міську Раду  укласти з ПП „Південно  – Кримське бюро подорожей”  додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2004 р. в частини встановлення цільового призначення та використання земельної ділянки, розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлення ставки орендної плати в редакції, запропонованою ПП „Південно  – Кримське бюро подорожей” . На підставі вказаного рішення розмір орендної плати був змінено з 229425,00 гривень на рік на 45888 гривень на рік.  

Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове  зобов'язання по земельному податку, а також   по  орендній  платі  за  землі  державної  та  комунальної власності,  визначене  у  податковій  декларації  на поточний рік, сплачується  рівними  частками  власниками  та  землекористувачами земельних   ділянок  за  місцезнаходженням  земельної  ділянки  за базовий  податковий  (звітний)  період, який дорівнює календарному місяцю,  щомісячно  протягом  30  календарних  днів,  наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

          Позивач на підставі вказаного рішення  05.10.2006 року подав до ДПІ в м. Ялта уточнений розрахунок по орендної платі за землю. ПП „Південно  – Кримське бюро подорожей”  неодноразово зверталося до відповідача з проханням провести перерахування  орендної плати за землю в відповідності до рішення Господарського суду АР Крим в справі № 2-5/1817-2006 та уточненого розрахунку. Однак,   вимоги позивача по справі   не були прийняти до уваги посадовими особами ДПІ в м. Ялта.

Як  вбачається  з акту невиїзної документальної перевірки від 05.12.2006 р. №2800/154/30483942 штрафні санкції в сумі 117712,54 грн. нараховані  ні з сум орендної плати, які встановлені згідно з Рішенням господарського суду АР Крим від 18.09.2006 г., в справі № 2-5/1817-2006, а виходячи зі ставок орендної плати, встановлених  рішенням Ялтинської міської Ради від 16.01.2004 року № 50 18-ої сесії 24-го скликання, які в судовому порядку визнані протиправними та нечинними.

Відповідно до рішення Господарського суду АР Крим від 18.09.2006 г. по справі № 2-5/1817-2006 оплата орендної плати Орендатором справляється у сумі, вказаної в п.3 Додаткової угоди № 1 к Договору оренди земельної ділянки від 17.12.2004 р., за період з 01.01.2006 р.

          Судові рішення, що вступили в закону силу,   на які посилається позивач, безпосередньо пов'язані   з визначенням розміру податкового забовязання.

Плата за землю у вигляді  орендної плати, визначається залежно від грошової оцінки земель. Грошова оцінка земель, згідно з якої позивач подавав податкові декларації до винесення Постанови Господарського суду АР Крим № 2-8/9663-2006А від 06.06.2006 р. , була визнана рішенням суду незаконною.  Таким чином, податкові зобов'язання по орендної платі за землю, які начислено на підставі раніше поданих декларацій, яки були до винесення вищезазначеної постанови суду, не можуть вважатися узгодженим податковим зобов'язанням в силу того, що вони подані на підставі незаконної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до  ст. 124 Конституції України та  ст. 255 КАС  України постанова  або ухвала суду,  яка набрала законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі   не   можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

                 Виходячи з наведеного, суд робить висновок про те, що посадовими особами ДПІ в м. Ялта не виконуються постанова Господарського суду АР Крим від 06.06.2006 г. по справі № 2-8/9663-2006А та рішення Господарського суду АР Крим від 18.09.2006 г. по справі № 2-5/1817-2006, что слід кваліфікувати  як порушення чинного законодавства України.  

Правовідносини, що виникають відносно сплати податку на землю, регулюються Законом Украины «Про плату за землю». Даний Закон є спеціальним нормативно – правовим актом відносно Закону Украины «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». Спірні податкові повідомлення – рішення  винесені на підставі п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закона Украины «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», без врахування вимог  Закону України «Про плату за землю». При цьому відповідач наполягає на тому, що Закон Украины «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» є законом про оподаткування, який і належить застосовувати у відносинах, що виникли між позивачем і відповідачем по справі. При цьому в акті перевірки строки сплати податку відповідач визначає  не за правилами, встановленими   Законом України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», а посилається  на ст. 17 Закону України «Про  плату за землю». Санкції застосовані  також за правилами, передбаченими  ст. 17 Закона України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

          Суд дійшов висновку, що  оскільки строки сплати податку  за землю встановлені  спеціальним Законом, то у відповідача  відсутні правові підстави поширювати дію Закона України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» в частині застосування  фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.  

          Ст. 25 Закону Украіни «Про плату за землю» встановлює відповідальність  за прострочку встановлених  строків сплати податку  за землю у вигляді пені, інші санкції даним Законом не передбачені.

          Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій, встановлених  ст. 17 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», суд вважає  протиправним.

Відповідно до ч. 3 ст. 2  КАСУ  у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України; 2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;      7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що відповідачем спірні рішення прийняті необґрунтовано, тобто без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.   

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача  є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40  грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, а зайво сплачена сума у розмірі 6,80 грн. підлягає поверненню  з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.

Вступну і резолютивну частини постанови проголошено 27.06.2007 р.

Постанову у повному обсязі складено 06.07.2007 р.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Відмінити податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Ялта   №0001801504 від 15.12.2006 р., № 0001791504 від 15.12.2006 р. та  № 0001781504  від 15.12.2006 р.

     3.  Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримуач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь  приватного підприємства   «Південно – Кримське бюро подорожей»,   м.Ялта, вул. Комунарів, б.7а, ( ЄДРПОУ 30483942, р/р 26009300018001  в ЯФ АБ «Південний», МФО 384522 )   3,40  гривень держмита.

     4. Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь приватного підприємства   «Південно – Кримське бюро подорожей»,   м.Ялта, вул. Комунарів, б.7а, ( ЄДРПОУ 30483942, р/р 26009300018001  в ЯФ АБ «Південний», МФО 384522 )     зайво сплачену суму судового збору у розмірі 6,80 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.