Ухвала

від 11.04.2019 по справі 160/9054/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 160/9054/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі №160/9054/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Нікаснаб Сервіс до Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року позов товариства з обмеженою відповідальністю Нікаснаб Сервіс до Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Державна фіскальна служба України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною третьою статті 59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини шостої статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У відповідності до частини восьмої статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Враховуючи викладене, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що повноваження представника юридичної особи, в тому числі суб'єкта владних повноважень, можуть підтверджуватись: довіреністю, яка видана від її імені та підписана особою, уповноваженою на це законом або установчими документами; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"; копіями цих документів, засвідченими у встановленому законом порядку чи підписом судді.

Відповідно до п. 5.27 "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляння нижче реквізиту 23.

Враховуючи викладене, засвідчення копії документа передбачає: 1) вчинення відповідного напису уповноваженою на таку дію особою із зазначенням її посади, ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, слів "Згідно з оригіналом", а також дати засвідчення копії; 2) скріплення напису про засвідчення копії підписом уповноваженої особи та печаткою установи.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга Державної фіскальної служби України підписана представником, який діє на підставі довіреності №99-99-11-11/4/174 від 05.03.2019 року.

Однак, додана до апеляційної скарги копія довіреності видана Державною фіскальною службою України на ім'я ОСОБА_1 засвідчена самою ОСОБА_1, при цьому матеріали справи не містять та до апеляційної скарги не надано доказів наявності в останньої повноважень на вчинення таких дій, що свідчить про те, що довіреність не засвідчена у встановленому законом порядку, а отже не є документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу на вчинення такої дії.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що матеріали справи не містять документів (оригіналу довіреності або копії довіреності засвідченої суддею чи в установленному законом порядку), які підтверджують право ОСОБА_1 на підписання апеляційної скарги.

Між тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що як вбачається з копії довіреності Державної фіскальної служби України №99-99-11-11/4/174 від 05.03.2019 року її підписано директором Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ОСОБА_2, в той час як доказів в останнього на здійснення відповідних дій від імені центрального органу виконавчої влади, у розумінні статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України (згідно закону, установчих документів) до суду апеляційної інстанції не надано.

Слід зауважити, що у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Таким чином, неспроможність відповідача - суб'єкта владних повноважень належним чином організувати засвідчення повноважень своїх представників у відповідності до встановлених законом правил є суто суб'єктивним та свідчать виключно про неналежні дії/бездіяльність скаржника щодо оформлення та направлення документів до суду.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2005 року ухваленому по справі "Смірнова проти України" зробив висновок, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи і є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між тим, слід зазначити й те, що положення норм КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 року не передбачають повноважень суду для залишення такої апеляційної скарги без руху з наданням часу скаржнику для підтвердження повноважень особи, яка звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Не повернення заяв (скарг) за відсутності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині 1 статті 2 КАС України та свідчить, як зазначалося вище, про нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, що є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України підписану представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва, слід вважати такою, що подана особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на приписи статей 59, 298 КАС України суд вважає, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 59, 298 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі №160/9054/18 - повернути.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддями 11 квітня 2019 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко