Ухвала

від 08.04.2019 по справі 804/3637/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А           08 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 804/3637/18           Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Панченко О.М., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області           на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 р. в адміністративній справі №804/3637/18           за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області             до Приватного акціонерного підприємтсва "Новоолександрівський цегельний завод"                     про тимчасове часткове зупинення діяльності, - встановив: Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 р. стягнуто з  Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області  в дохід Державного бюджету України штраф. Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області, не погодившись із зазначеною ухвалою суду, 28.08.2018 року оскаржила її в апеляційному порядку. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 року відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк упродовж десяти днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору. Відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 року № 455/2017 ліквідовано Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд та утворено Третій апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі. Відповідно до п.5 ч.1, ч.3 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу. У разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено – до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.           З огляду на зазначене, відповідно до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року № 9-РО "Про зупинення реєстрації судових справ та їх передачу" та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018 року матеріали адміністративної справи №804/3637/18 передано на розгляд колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду.                      Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про надання подовженого строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто йому апеляційну скаргу на ухвалу суду від 10.08.2018 року у справі № 804/3637/18.            30.11.2019 року скаржник вдруге оскаржив ухвалу суду від 10.08.2018 року в апеляційному порядку.           Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 року апеляційну скаргу на ухвалу суду від 10.08.2018 року повернуто скаржнику відповідно до ч. 6 ст. 298 КАС України.            13.02.2019 року скаржник втретє оскаржив ухвалу суду від 10.08.2018 року в апеляційному порядку.           В апеляційній скарзі від 13.02.2019 року скаржник, зокрема просить суд поновити строк апеляційного оскарження ухвали суду від 10.08.2018 року. З апеляційною скаргою скаржник також подав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.           В обґрунтування поважності причин подання апеляційної скарги після спливу строку, встановленого ст. 295 КАС України, скаржник посилається на те, що повний текст оскарженої ухвали отримав 14.08.2018 року. Приймаючи ухвалу від 10.10.2018 року суд не врахував зазначені в заяві про продовження строку для сплати судового збору доводи. Ухвалою суду від 10.12.2018 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку з тим, що представник скаржника не зазначив посадове становище. Проте, до апеляційної скарги було додано оригінал довіреності, наданий на завідувача сектору правого забезпечення.            02.04.2019 року до суду апеляційної інстанції на запит від 04.03.2019 року надішли відокремлені матеріали справи № 804/3637/18.           Розглянувши наведені скаржником доводи в обґрунтування поважності підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, суд дійшов наступного висновку.           Як вбачається з матеріалів справи, оскаржену ухвалу постановлено судом першої інстанції за участю представника позивача 10.08.2018 року.           Апеляційну скаргу надіслано скаржником до суду першої інстанції 13.02.2019 року, тобто після спливу строку, встановленого ч.1 та ч.2 ст. 295 КАС України. Клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження скаржником не заявлено.           За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу". У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…". Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж". Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ухвали суду 10.10.2018 р. та 10.12.2018 р. набрали законної сили та в касаційному порядку не скасовані.           Отже, поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження скаржник не навів.           Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.           Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.           Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).           Відповідно до пп. 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З матеріалів справи вбачається, що скаржник не сплатив судовий збір в сумі 1921,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Частиною 2 ст. 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.           За таких обставин, апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 р. слід залишити без руху та надати скаржнику строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, - ухвалив:           Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 р. у справі №804/3637/18 залишити без руху.           Надати Державній екологічній інспекції у Дніпропетровській області строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: - вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 р.; - надати докази сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. (реквізити для сплати судового збору - одержувач: УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101; рахунок отримувача:  34317206081005; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; призначення платежу: "*;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за апеляційною скаргою

---

(ПІБ чи назва установи, організації скаржника), Третій апеляційний адміністративний суд").           Роз'яснити Державній екологічній інспекції у Дніпропетровській області , що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.             Суддя                                                                                          О.М. Панченко