Постанова

від 11.04.2019 по справі 640/19898/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19898/18 Головуючий у І інстанції - Кузьменко А.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Громадської організації "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОЛОР УКРАЇНА" про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт,-

В С Т А Н О В И Л А:

Громадська організація "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОЛОР УКРАЇНА", в якому просила визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113182432243 від 31 серпня 2018 року, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНКОЛОР УКРАЇНА" на будівництво офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113182432243 від 31 серпня 2018 року, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, є протиправним та підлягає скасуванню в зв'язку з тим, що наміри забудови земельної ділянки не відповідають її функціональному призначенню, а сама земельна ділянка має обмеження у використанні. Також, Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКОЛОР УКРАЇНА" не виконані умови рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНКОЛОР УКРАЇНА" земельної ділянки для будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі міста Києва , що не було враховано Відповідачем під час видачі оскаржуваного дозволу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Громадською організацією "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Позивач зазначає, що незабезпечення обов'язкових вимог щодо забезпечення об'єкту будівництва об'єктами соціального забезпечення, машиномісць призведе до непомірного навантаження на існуючу інфраструктуру та свідчить про проведення незаконної, хаотичної забудови міста.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Громадської організації "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також, Відповідач звертає увагу на те, що оскаржуваний дозвіл не міг спричинити порушення прав та законних інтересів Позивача у публічно-правовій сфері, оскільки Позивач не є учасником публічно-правових відносин при вчиненні Відповідачем таких дій та прийнятті оскаржуваного рішення.

Також, Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Третя особа зазначає, що дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113182432243 від 31.08.2018 року, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА на будівництво офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі м. Києва у відповідності до законодавства України. Крім того, ТОВ ІНКОЛОР УКРАЇНА є орендарем відповідної земельної ділянки, та має право здійснювати планування та забудову такої земельної ділянки в межах її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МГС (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., зареєстрованим у реєстрі за №2674, за умовами якого ТОВ ІНКОЛОР УКРАЇНА придбало житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Чернігівська, 8.

Рішенням Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 564/2633 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА земельної ділянки для будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі м. Києва відповідно до статей 93, 120, 124 Земельного кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА передано у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,9835 га для будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу від 16 вересня 2009 року № 2674, акт приймання-передачі від 16 вересня 2009 року) за рахунок земель, переданих відповідно до рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 677/1338 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю МГС земельної ділянки для будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі м. Києва , право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 17 червня 2008 року № 63-6-00495 (лист-згода Товариства з обмеженою відповідальністю МГС від 28 липня 2009 року № 1-28/07/09).

27 лютого 2012 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 564/2633 та від 23 червня 2011 року № 302/5689 (п.5), за актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно пункту 2.1. договору оренди земельної ділянки, об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Чернігівська, 8 у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 0,9835 га; цільове призначення - для будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом; кадастровий номер - НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 3.1. договору оренди земельної ділянки його укладено на 10 років.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА звернулося до Відповідача із заявою про надання дозволу на виконання будівельних робіт Будівництво офісно-готельного комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Чернігівській, 8 , за результатами розгляду якої 31 серпня 2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113182432243.

Вважаючи вказаний дозвіл протиправним та таким, що виданий з порушенням вимог діючого законодавства, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач діяв відповідно до вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку № 466 під час видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 31 серпня 2018 року № ІУ113182432243. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку оскаржуваний дозвіл не породжує, не змінює та не припиняє жодних прав та/або обов'язків саме для Позивача, а тому у нього відсутнє право вимагати його скасування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі- Закон України Про регулювання містобудівної діяльності ), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт (далі - Порядок № 466), який визначає механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також Земельний кодекс України, Закон України Про місцеве самоврядування від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон України Про місцеве самоврядування ) та Закон України Про архітектурну діяльність від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі - Закон України Про архітектурну діяльність ).

За приписами до статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно з частиною 1 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва (частина 2 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Відповідно до пункту а частини 1 статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Пунктом б частини 1 статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Положеннями статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 21 червня 2018 року наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 514 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - Будівництво офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом, у відповідності до яких: цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,9835 га - для будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом, згідно з договором оренди земельної ділянки зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 березня 2012 року № 63-6-00648); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000768302018 (цільове призначення: для житлової забудови і комерційної забудови; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва офісно-житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом); функціональне призначення земельної ділянки - територія громадських будівель та споруд, відповідно до Генерального плану мста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804.

В обґрунтування позовних вимог ГО ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК посилається на те, що за даними Містобудівного кадастру Києва земельна ділянка по вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі м. Києва відноситься до території громадських будівель та споруд, що виключає здійснення на ній житлової забудови, а відсутність детального плану території унеможливлює здійснення будівництва взагалі.

При цьому, згідно зі статтею 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно із Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше) та для розміщення громадських будівель і споруд (офісних будівель, торговельних будівель та ін.) та інших об'єктів загального користування, належать до категорії земель житлової та громадської забудови.

Положеннями частини 1 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Рішенням Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 564/2633 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА земельної ділянки для будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі м. Києва відповідно до статей 93, 120, 124 Земельного кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА передано у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,9835 га для будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу від 16 вересня 2009 року № 2674, акт приймання-передачі від 16 вересня 2009 року) за рахунок земель, переданих відповідно до рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 677/1338 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю МГС земельної ділянки для будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі м. Києва , право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 17 червня 2008 року № 63-6-00495 (лист-згода Товариства з обмеженою відповідальністю МГС від 28 липня 2009 року № 1-28/07/09).

У подальшому, 27 лютого 2012 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 564/2633 та від 23 червня 2011 року № 302/5689 (п.5), за актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно пункту 2.1. вказаного договору оренди земельної ділянки, об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками, зокрема: цільове призначення - для будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом.

Відповідно до частини 2 статті 20 Земельного кодексу України Київська міська рада своїм рішенням від 29 жовтня 2009 року № 564/2633 визначила земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 - для будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом.

Статтею 1 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з наявним в матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 червня 2018 року № НВ-8000768302018, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Чернігівська, 8, має цільове призначення - для житлової забудови і комерційної забудови, належить до категорії земель житлової та громадської забудови, вид використання для будівництва офісно-житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом.

Між тим, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, не зареєстровані.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що твердження Позивача про неможливості будівництва на відповідній земельній ділянці офісно-готельного житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом не знайшли свого документального та нормативного підтвердження, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо посилання Позивача на те, що земельна ділянка по вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі м. Києва знаходиться у санітарно-захисній зоні, що є обмеженням у використанні земельної ділянки згідно з Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженим наказом Державного комітету України із земельних ресурсів, від 29 грудня 2008 року № 643 Про Класифікатор обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок , а також щодо незабезпечення об'єкту будівництва об'єктами соціальної сфери та місцями постійного зберігання автотранспорту то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з огляду на таке.

Так, Закон України Про архітектурну діяльність визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Відповідно до статті 7 Закону України Про архітектурну діяльність проектна документація на будівництво об'єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Стаття 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями.

Проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА розроблено проектну документацію Будівництво офісного-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Чернігівська, 8, щодо якої отримано експертний звіт № 139/18 від 17 серпня 2018 року.

Згідно з висновками вказаного звіту, за результатами розгляду проектної документації і зняття зауважень встановлено, що зазначена документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності будинків, споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення; санітарного і епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної та техногенної безпеки; енергозбереження і може бути затверджена в установленому порядку з техніко-економічним показниками, що додаються.

При цьому, проект благоустрою передбачає влаштування майданчиків відпочинку дітей і дорослих, спортивних і господарських майданчиків. На вільній території від забудови, проїздів, тротуарів і майданчиків влаштовуються газони та квітники, висаджуються дерева та кущі. У складі проекту передбачено паркінг на 75 паркувальних місць (додаток до експертного звіту № 139/18 від 17 серпня 2018 року).

01 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА (Орендар) та Автокооперативом Харківський Дарницького району міста Києва (Орендодавець) укладено договір оренди машино-місць № 14, за умовами якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне користування 236 машино-місць.

Також, до складу житлового комплексу входить центр розвитку дитини для тимчасового перебування дітей на 40 місць та гуртково-студійна група приміщень, розрахована на 60 місць.

Згідно з листом Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 16 жовтня 2018 року № 101-9226/03, у разі будівництва офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Чернігівська, 8 у закладах освіти району є можливість забезпечити дітей місцями у дошкільних та загальноосвітніх закладах.

Відповідно до Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 28 січня 2005 року № 05.03.02-07/29, який затверджений заступником Головного державного санітарного лікаря України, термін дії якого необмежений, згідно з яким розташування земельної ділянки під забудову відповідає вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених місць ДСП № 173-96 та Державних санітарних правил охорони повітря (від забруднення хімічними та біологічними речовинами ДСП № 201-97.

Вказаним Висновком погоджено передпроектні матеріали по відведенню земельної ділянки під будівництво житлового комплексу з підземним паркінгом та об'єктами соціально-побутового призначення по вул. Чернігівській, 8 у м. Києві.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість доводів Позивача у відповідній частині позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Частиною 1 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля , підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Пунктом 4 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву

Згідно з частиною 2 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України

Так, пунктом 5 Порядку № 466 встановлено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Згідно з пунктом 27 Порядку № 466, дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку.

Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

До заяви додаються:

- копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку);

- копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

- проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

- копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту;

- копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

- інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати (пункт 28 Порядку № 466).

Також, пунктом 29 Порядку № 466 встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.

При цьому, підставою для відмови у видачі дозволу в силу пункту 30 Порядку № 466 є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Підстави для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт визначені й у частині 4 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА було додано наступні документи:

- копію договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2012 року № 63-6-00648;

- проектну документацію Будівництво офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Чернігівська, 8 в Дарницькому районі м. Києва ;

- копію наказу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА про затвердження проектної документації від 20 серпня 2018 року № ЧеГ/ЗПД;

- копію ліцензії від 08 вересня 2015 року №33-Л, яка дає право Товариству з обмеженою відповідальністю Провідні технології будівництва на виконання будівельних робіт;

- копію наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Альтіс Проект від 20 серпня 2018 року № ЧеГ/АН про призначення відповідальних осіб (ОСОБА_4, ОСОБА_5) за здійснення авторського нагляду;

- копію кваліфікаційного сертифікату ОСОБА_4 серії АА № 003505;

- копію кваліфікаційного сертифікату ОСОБА_5 серії АР № 012856;

- копію наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Альтіс Проект від 13 серпня 2018 року про призначення ОСОБА_6 відповідальним виконавцем робіт;

- копію наказу Товариства з обмеженою відповідальністю БУД-ІНВЕСТ-ІНДАСТРІ від 17 липня 2018 року № 4/18 про призначення ОСОБА_7 відповідальним за виконання технічного нагляду;

- копію кваліфікаційного сертифікату ОСОБА_7 серії АТ № 005153;

- копію проекту оцінки впливів на навколишнє середовище;

-копію містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва Будівництво офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом .

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА подано відповідачу усі документи, визначені пунктом 27 Порядку № 466.

За результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКОЛОР УКРАЇНА та доданих до неї документів Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 31 серпня 2018 року № ІУ113182432243 на Будівництво офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі м. Києва .

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відповідність дій Відповідача вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку № 466 під час видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 31 серпня 2018 року № ІУ113182432243, оскільки Позивачем не доведено, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не встановлено наявність підстав для відмови у видачі дозволу, встановлених частиною 4 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пунктом 30 Порядку № 466,

Щодо посилання Позивача в апеляційній скарзі про порушення оскаржуваним дозволом його прав та законних інтересів та громадян, колегія суддів зазначає наступне.

Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Завданням адміністративного судочинства є вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із статтею 5 КАС Україна, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, передумовою для захисту адміністративним судом прав особи є встановлення факту порушення прав такої особи.

Пунктом 9 частини 5 статті 160 КАС Україна визначено, що у позовній заяві зазначається обґрунтоване порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів саме Позивача.

Так, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Отже, підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд зазначає, що при зверненні до суду Позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року № К/9901/1141/18, від 29 березня 2018 року № А/9901/94/18800/35/17.

Відповідно до пункту 19 статті 4 КАС Україна індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як вбачається з позовним вимог, Позивач оскаржує саме індивідуальний акт - дозвіл на виконання будівельних робіт від 31 серпня 2018 року № ІУ113182432243 на Будівництво офісно-готельного житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Чернігівській, 8 у Дарницькому районі м. Києва , який стосуються виключно прав осіб, які в ньому зазначені і Позивач в переліку цих осіб відсутній.

Проте, Позивачем не зазначено в чому саме полягає порушення спірним дозволом його прав чи інтересів, наведено лише обов'язок такого оскарження з посиланням на положення Статуту ГО ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК та зазначено про наявність права звернення до суду з відповідним позовом, оскільки існування можливих протиправних рішень органів влади свідчить про порушення права громадян на правову державу та демократичне суспільство. Більш того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його доводів щодо занепокоєності з боку громадськості з приводу відповідного будівництва. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які звернення громадян про захист їх прав та інтересів, на які посилається позивач у своєму позові.

Верховний Суд у своїх постановах від 02 січня 2018 року в справі № 9901/22/17, від 02 липня 2018 року в справі № 9901/657/18 висловив правову позицію, що відсутність у будь-кого, зокрема, й у позивача, прав та/або обов'язків у зв'язку з виданням оскарженого Указу і рішення не породжує у такої особи і права на захист, тобто, права на звернення із цим адміністративним позовом.

Отже, Верховний Суд у своїй практиці виходить з того, що для виникнення у особи права на судовий захист, рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень повинні бути порушені саме її права. Якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень для особи не породжуються правові наслідки, право на судовий захист для неї не виникає.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідження предмету та підстав позову, а також аналіз судової практики судів касаційної інстанції з даного питання, дали суду першої інстанції підстави дійти висновку, що в даному випадку оскаржуваний дозвіл не породжує, не змінює та не припиняє жодних прав та/або обов'язків саме для позивача, а тому у нього відсутнє право вимагати його скасування, з чим погоджується колегія суддів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судовий захист не може розповсюджуватися на майбутнє можливе порушення прав, оскільки спрямований на захист конкретних уже порушених прав особи, яка звертається до суду.

Між тим, Позивач не навів жодних обставин та не надав жодного належного та допустимого доказу, які свідчать про порушення оскаржуваними дозволом його прав та інтересів.

З урахуванням вищенаведеного Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 КАС України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову, з чим погоджується колегія суддів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Громадської організації "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК", викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Громадської організації "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК" залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Г.В. Земляна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 12.04.2019 року.