Постанова

від 03.04.2019 по справі 813/3047/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/261/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року (суддя - Гавдик З.В., час ухвалення - 17:06, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 04.10.2018 р.),

в адміністративній справі №813/3047/18 за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Вимпелком Глобал Сервісиз Україна ,

про стягнення боргу,

встановив:

У липні 2018 року позивач Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ТзОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 597890,60 грн.. Вказував позивач, що ця сума боргу виникла через несплату відповідачем самостійно адміністративно-господарських санкцій та пені, визначених у зв'язку із невиконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році в кількості 2 осіб.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції від 24.09.2018 року не погодився позивач Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що належним інформуванням базового центру зайнятості щодо необхідності працевлаштування осіб з інвалідністю є форма звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , порядок подання якої затверджений Наказом МСП України від 31.05.2013 р. №316. Зокрема, форма звітності №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Вказує апелянт, що Звітність №3-ПН була подана відповідачем до базового центру зайнятості 15.08.2017 року та була первинною. Вважає апелянт, що створення вакансії у серпні 2017 року не може свідчити про те, що відповідач належним чином виконав законодавчо покладені на нього зобов'язання щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю. Наголошує апелянт на тому, що відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затв. наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. №286, для виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, особа з інвалідністю повинна пропрацювати на підприємстві безперервно 6 місяців. Таким чином, подання відповідачем форми звітності №3-ПН у серпні 2017 року (8 місяць) не залишає для працівників центру зайнятості достатньо часу у 2017 році для того щоб знайти і направити необхідну кількість осіб з інвалідністю на вказані відповідачем вакансії і для повного дотримання всіх вимог законодавства щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Оскільки Товариством не було вжито усіх необхідних дій для працевлаштування у 2017 році визначеної нормативом кількості осіб з інвалідністю, не було належним чином і своєчасно повідомлено центр зайнятості про створені вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, а первинну звітність форми №3-ПН було подано лише у серпні 2017 року, тому Фондом правомірно визначено відносно відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню стосовно 2 осіб.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 24.09.2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що відповідач ТзОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна є юридичною особою, працедавцем, який відповідно до ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік по формі №10-ПІ від 28.02.2018 року, у відповідача середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в 2017 році становила 190 осіб, з них: середньооблікова кількість працівників з інвалідністю складає 6 осіб, а кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні повинна становити 8 осіб (а.с. 7, 27).

У серпні 2017 року відповідач подав до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів первинну звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 15.08.2017 року, якою було повідомлено про наявність робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. До цієї звітності додано коментарі про вакансії (а.с. 21-26).

Також встановлено, що позивачем було пред'явлено відповідачу Претензію №01-7/371-04 від 25.04.2018 року про погашення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій 573253,60 грн. та пені з розрахунку 321 грн. за один день прострочення сплати, у зв'язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році (а.с. 10, 28).

За результатами розгляду вказаної Претензії відповідачем надано позивачу відповідь №22 від 15.05.2018 року, де вказано, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій до Товариства відсутні, оскільки Товариством було дотримано вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та створено робочі місця для інвалідів (а.с. 35).

Згідно проведеного позивачем розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, розмір такої заборгованості відповідача становить 597890,60 грн., що включає: адміністративно-господарські санкції (основний борг) - 573253,60 грн. та пеню (за період з 16.04.2018 року по 14.06.2018 року включно) - 20637 грн.. Розрахунок проведено відносно 2 незайнятих робочих місць особами з інвалідністю (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було вжито усіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні нормативу робочих місць, а тому немає підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Так, статтею 17 цього Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст.18 вказаного Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (ч.3 ст.18-1 Закону).

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначено статтею 19 вказаного Закону, Так, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% (чотирьох відсотків) середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Цією статтею також встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно частини 3, 5 статті 19 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Крім цього, статтею 20 вказаного вище Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку та контролю за їх використанням, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю - використання цих коштів встановлюється законом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведеними вище нормами законодавства встановлено, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про порушення роботодавцем вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні слід враховувати чи роботодавцем створено робочі місця відповідно встановленого нормативу, чи проінформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць, чи вжито усіх необхідних і реальних заходів для працевлаштування на ці робочі місця осіб з інвалідністю та чи дотримано вимог чинного законодавства у правовідносинах із органами Центру зайнятості, в тому числі щодо подання звітної інформації.

З цього приводу колегія суддів враховує, що відповідно до частин 7 - 9 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 затверджено Форму звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

Цим же Наказом затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) . Пунктами 5, 6 цього Порядку передбачено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування.

Однак, на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування та вживати встановлених законодавством заходів для фактичного працевлаштування на ці робочі місця осіб з інвалідністю.

Судом апеляційної інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік по формі №10-ПІ від 28.02.2018 року, у відповідача ТзОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в 2017 році становила 190 осіб, з них: середньооблікова кількість працівників з інвалідністю - 6 осіб, а кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях повинна становити 8 осіб.

Тобто, незайнятими особами з інвалідністю були 2 робочих місця.

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідач подав до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів первинну звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) лише 15.08.2017 року, якою було повідомлено про наявність робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, з врахуванням того, що подана відповідачем ТзОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна звітність форми №3-ПН від 15.08.2017 року була первинною, тому зумовлюється висновок про те, що до серпня 2017 року у цьому Товаристві не було попиту на робочу силу, або ж про такий попит не подавалась інформація до відповідного центру зайнятості.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що згідно штатного розпису ТзОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна , що затверджений наказом №320-ос від 14.08.2017 року, новий штатний розпис на 2017 рік становив 268,60 одиниць (а.с. 65, 66).

Судом апеляційної інстанції вживалась заходи щодо надання можливості відповідачу подати суду підтвердження того, якою була середньооблікова кількість штатних працівників Товариства до 14.08.2017 року, якою була середньооблікова кількість працівників з інвалідністю та скільки осіб з інвалідністю працювали на робочих місцях до серпня 2017 року. Для цього в судовому засіданні спеціально оголошувалась перерва.

Однак, відповідачем не надано суду апеляційної інстанції доказів з приводу досліджуваних обставин до серпня 2017 року.

В матеріалах адміністративної справи немає доказів того, які ж дії вчинялись відповідачем до серпня 2017 року з приводу виконання вимог законодавства щодо створення робочих місць відповідного нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та вжиття заходів для реального працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки відповідачем не було вжито усіх необхідних дій для працевлаштування у 2017 році визначеної нормативом кількості осіб з інвалідністю, не було належним чином і своєчасно повідомлено центр зайнятості про створені вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, а первинну звітність форми №3-ПН було подано лише у серпні 2017 року, тому Фондом правомірно визначено відносно відповідача адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню за порушення термінів сплати таких санкцій.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду винесене з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржене рішення суду від 24.09.2018 року слід скасувати і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задоволити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року в адміністративній справі №813/3047/18 за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Вимпелком Глобал Сервісиз Україна про стягнення боргу - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вимпелком Глобал Сервісиз Україна на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів борг в сумі 597890,60 грн. по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 12.04.2019 року