Рішення

від 29.03.2019 по справі 910/13747/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 29.03.2019Справа №  910/13747/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сінбіас” до Приватного підприємства “Мобіліті” про стягнення 45  247,20 грн.                                                                                                                           Суддя Борисенко І.І. Секретар судового засідання Холодна Н.С. Представники сторін: без виклику. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сінбіас” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства “Мобіліті” про стягнення 45 247,20 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, позивач на підставі рахунка-фактури №103 від 08.10.2016 перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 45 247,00 грн., однак, відповідач обумовлений договором товар не поставив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченої ним попередньої оплати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви. Через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сінбіас”  надійшли докази усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою суду від 29.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13747/18. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у зв'язку з відрядженням судді Васильченко Т.В. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/13747/18. За результатами проведення 24.01.2019 повторного автоматичного розподілу справи №910/13747/18 справа передана на розгляд судді Борисенко І.І. Ухвалою суду від 29.01.2019 прийнято справу до свого провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено, у відповідності до ст. 251 ГПК України, відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі – для подання суду: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 ГПК України). Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.01.2019 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04080, м. Київ, вул. Юрківська/Кирилівська, буд. 2-6/32/ літ. А.    В матеріалах справи наявний офіційний витяг з сайту «Укрпошта» відстеження поштового відправлення, з якого слідує, що відповідач не отримав поштову кореспонденцію суду (0103048974183) через інші причини, що не дали змоги виконати. Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило. Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України). Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України). При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази. Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України. З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ:         08 жовтня 2016 року Приватним підприємством “Мобіліті” було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сінбіас” рахунок – фактура №103 на суму 45  247,20 грн., відповідно до якого відповідач зобов'язувався поставити товар – Монитор Dell 32 UP3216Q (216Q-1866).    Позивач оплатив виставлений Рахунок-фактура №103 від 08.10.2016 в розмірі 45  247,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.10.2016 №4381. Отже, суду доведено факт здійснення Позивачем оплати замовленого у Відповідача  товару на суму 45  247,20 грн. Проте, Відповідач порушуючи умови вищезазначеної досягнутої домовленості не поставив товар та сплачені грошові кошти не повернув. Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять. З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2018 Позивачем на адресу Відповідача було відправлено претензію №95 від 11.09.2018 з вимогою виконати зобов'язання та здійснити поставку товару, про що свідчить чек від 11.09.2018 та опис вкладення у цінний лист від 11.09.2018. Жодної відповіді на вищезазначену претензію №95 від 11.09.2018 Позивачем не було отримано, а товар так і не було поставлено. 21.09.2018 Позивачем на адресу Відповідача було надіслано претензію №102 від 20.09.2018 з повідомленням про розірвання договору купівлі-продажу товару, укладеного у спрощений спосіб у зв'язку із тривалим невиконанням Відповідачем своїх обов'язків із поставки товару та вимогою про повернення сплачених за непоставлений товар коштів у розмірі 45 247,20 грн. В матеріалах справи містяться докази відправлення претензії від 20.09.2018 №102, а саме фіскальний чек від 21.09.2018 та опис вкладення у цінний лист від 21.09.2018.   Відповідач відповіді на претензію №102 від 20.09.2018 не надав, кошти не повернув. За таких обставин позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до статті 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Проте, Відповідач порушуючи умови договору не поставив товар та сплачені грошові кошти не повернув. Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять. Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Згідно з ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно ж до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Зважаючи на бездіяльність Відповідача, Позивач 20.09.2018 звертався до відповідача з претензією №102 з вимогою про повернення попередньої оплати в сумі 45 247,20 грн., про що свідчить фіскальний чек від 21.09.2018 та опис вкладення від 21.09.2018, які наявні в матеріалах справи. На вказану претензію Відповідач не відреагував, грошові кошти не повернув, Товар на суму заборгованості не поставив. Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 по справі №55/385 за позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань вказав, що згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, оскільки судом встановлено, що Відповідач своїх зобов'язань за Договором укладеним у спрощений спосіб не виконав, відтак фактично безпідставно зберігає у себе набуте майно у виді сплаченої Позивачем попередньої оплати  у розмірі 45  247,20 грн. Отже, Відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення суми в розмірі 45  247,20 грн. не виконав. Оскільки станом на час прийняття рішення Відповідач суму попередньої оплати не повернув, строк повернення якої настав, позов в частині стягнення з Відповідача 45  247,20 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76 - 80, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва В И Р І Ш И В: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сінбіас”  задовольнити повністю.   Стягнути з Приватного підприємства “Мобіліті” (04080, м. Київ, вул. Юрківська/Кирилівська, буд.2-6/32, літ. А., ідентифікаційний код 35335027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сінбіас” (02660, м. Київ, вул. Мурманська, 5, ідентифікаційний код 21952779) заборгованість у розмірі 45 247 (сорок п'ять тисяч двісті сорок сім) грн. 20 коп., 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено: 10.04.2019 Суддя                                                                                                        І.І. Борисенко