Постанова

від 11.04.2019 по справі 802/853/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2019 року

Київ

справа №802/853/18-а

адміністративне провадження №К/9901/67916/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Форвард на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (суддя Р.М. Дмитришена) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (колегія у складі суддів: К.С. Франовська, Т.В. Іваненко, Л.В. Кузьменко) у справі№ 802/853/18-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Форвард доГоловного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області провизнання дій протиправними, скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Форвард (далі - ТОВ Бізнес Форвард ) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, з просило:

визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області в частині призначення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Бізнес Форвард шляхом видачі наказу №539 від 05 лютого 2018 року та її проведення,

визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №539 від 05 лютого 2018 року Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Бізнес Форвард з дати його видачі;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001491402 від 27 лютого 2018 року, яким позивачу нараховано пеню на суму 205632,63 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ суперечить вимогам пп. 78.1.1 п.78 ст. 78 Податкового кодексу України та ст. 3 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , зокрема, тим, що до 31 грудня 2018 року встановлено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) позапланових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відтак, позивач наголошує на тому, що у відповідача відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного наказу та проведення перевірки, а тому прийняте за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення №0001491402 є протиправним.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний наказ вичерпав свою дію фактом його виконання та його скасування не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимим для нього, при цьому позивачем здійснено допуск співробітників податкової інспекції до перевірки. Зокрема, проведення перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки та при її проведенні.

Окрім того, судами відзначено, що вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2018 року №0001491402, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 205632,63 грн. не підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги позивачем викладені лише в межах оскарження наказу та дій по проведенню перевірки з підстав наявності мораторію, що є, на думку позивача, безумовною підставою для скасування прийнятого на підставі незаконного наказу податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його позову та апеляційної скарги.

У письмовому відзиву на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суддів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пп. 19-1. 1.4 п.19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.14. п.20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України 05 лютого 2018 року відповідачем винесено наказ №539 Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Бізнес Форвард , з метою здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та дотримання валютного законодавства України, яким визначено з 06 лютого 2018 терміном на 3 робочих дні провести позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Бізнес Форвард з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контракту №15/05-17 від 15 травня 2017 року, за період з дати укладення по 31 січня 2018 року.

На підставі направлення на перевірку від 05 лютого 2018 року №221 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку TOB БІЗНЕС ФОРВАРД , з питань дотримання вимог валютного законодавства України по контракту №15/05-17 від 15 травня 2017 року із нерезидентом фірмою SLAVA SUT VE SUT URUNLERI GIDA SAN.TIC.LTD.STI , (Туреччина) за період з дати укладання контракту по 31 січня 2018 року, за результатами якої складено акт від 15 лютого 2018 року №631/1402/40327290, яким встановлено порушення ст. 2 Закону України №185/94-ВР від 23 вересня 1994 року Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (зі змінами та доповненнями) та п. 1 Постанови Правління Національного Банку України від 13 грудня 2016 року №410 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України із змінами внесеними Постановою Правління Національного Банку України Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України від 25 травня 2017 року №41 - в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження імпортного товару по контракту №15/05-17 від 15 травня 2017 року із нерезидентом фірмою SLAVA SUT VE SUT URUNLERI GIDA SAN.TIC.LTD.STI (Туреччина).

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001491402 від 27 лютого 2018 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 205632,63 грн.

Також, судами встановлено, що 06 лютого 2018 року позивач допустив посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, отримавши наказ та направлення на перевірку, із пред'явленням відповідних службових посвідчень осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо винесення наказу №539, а тому вважає проведену перевірку протиправною, в зв'язку із чим наслідки такої перевірки підлягають скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп в справі № 3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже, задоволення позову в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав платника податків. А за результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено не лише акт перевірки, а й прийняті податкові повідомлення-рішення.

Отже, податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв'язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такий наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки у відповідності до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

Щодо доводів касаційної скарги про незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 3 листопада 2016 року N 1728-VIII Суд зазначає, що статтею 3 Закону встановленні виключні підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю). Статтею 6 цього Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. (стаття 6 у редакції Закону України від 07 грудня 2017 року N 2246-VIII, яка діє з 01 січня 2018 року). На виконання зазначених законодавчих приписів, постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 року N 1104 затверджено Перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Одним із таких органів є ДФС та її територіальні органи. Зазначена постанова КМУ опублікована лише 23 лютого 2018 року.

Позивач доводить суду, що оскільки спірний наказ видано 05 лютого 2018 року, а перевірка проведена з 06 лютого - 08 лютого 2018 року, тобто у період відсутності Переліку, то вказаний Закон № 1728 підлягає прямому застосуванню яким запроваджено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності до 31.12.2018 р.

Натомість, статтею 3 Податкового кодексу України встановлено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, ні Законом № 1728 ні № 2246 не вносились зміни до Податкового кодексу України, яким керувалась податкова служба під час виконання контролюючих функцій. Закон України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не підлягає застосуванню до податкових правовідносин, які чітко врегульовані Податковим кодексом України. Зазначений Закон № 1728 з моменту його прийняття, не зважаючи на внесення змін Законом № 2246 та несвоєчасне затвердження КМУ Переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не підлягав застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №539 від 05 лютого 2018 року Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Бізнес Форвард , а також дій щодо проведення перевірки, оскільки такі дії направлені на реалізацію цього наказу.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001491402 від 27 лютого 2018 року, оскільки, що в доводах адміністративного позову, апеляційної та касаційної скарг позивач не наводить підстав щодо суті виявлених порушень податкового та іншого законодавства в частині його протиправності, а дана вимога є як похідна від оскаржуваних дій та наказу про призначення перевірки допуск до якої до моменту звернення до суду із позовною заявою та винесення судового рішення вже відбувся.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Форвард залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

..........................

..........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду