Постанова

від 09.04.2019 по справі 815/2091/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №815/2091/15

адміністративне провадження №К/9901/36508/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 (суддя - Андрухів В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 (головуючий суддя - Зуєва Л.І., судді: Шевчук О.А., Федосик А.Г.) у справі №815/2091/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату недоїмки, -

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) від 03.04.2015 №0000201703, рішення від 03.04.2015 №0000221703 про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату недоїмки від 03.04.2015 №0000211703.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з безпідставності доводів відповідача щодо завищення позивачем понесених витрат і, відповідно, заниження податку на доходи з фізичних осіб та єдиного соціального внеску за перевіряємий період, оскільки відповідачем при проведенні перевірки було враховано не всі видатки ФОП ОСОБА_2

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 138, 177 Податкового кодексу України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки встановленим за наслідками проведеної перевірки порушень.

Позивач не скористався своїм правом та не надав заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки, складено акт від 05.12.2016 № 4862/15-54-17-03/НОМЕР_1, в якому відображено висновок про:

заниження суми чистого оподатковуваного доходу, в порушення вимог пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, підлягає донарахуванню податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 13207,91 грн.;

порушення пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: неналежне ведення книги обліку доходів і витрат, у зв'язку з відсутністю проведення нарахування у книзі обліку доходів і витрат платника податків у сумі 1828,20 грн. у зв'язку з чим за результатом річного декларування сума 1828,20 грн. підлягає донарахуванню за результатами проведеної документальної перевірки;

встановлено заниження суми єдиного податку на загальну суму 1147 грн., який підлягає до сплати відповідно вимог пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України;

порушення статей 7,9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - занижено суми єдиного внеску за 2011-2013 роки в розмірі 9285 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 № 0000201703, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб, що сплачується за результатом річного декларування у розмірі 14607,20 грн., з яких за основним платежем 11685,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22921,44 грн.;

рішення від 03.04.2015 №0000221703 про застосування штрафних санкцій, в якому визначена сума грошового зобов'язання 928,50 грн.;

вимогу про сплату недоїмки від 03.04.2015 № Ф-0000211703, в якій визначена сума грошового зобов'язання з єдиного внеску 9285,00 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 1 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку є - для фізичної особи-підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Підпунктом 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 178.3 статті 178 Податкового кодексу України закріплено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень статті 177 Податкового кодексу України (доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

У відповідності до пункту 178.6 статті 178.6 Податкового кодексу України, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого наказом ДПА України № 1025 від 24.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1425/18720 до графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Судами також встановлено, що ФОП ОСОБА_2 за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 згідно укладених договорів між нею та ПП Сіго Марин від 31.12.2009 та від 01.12.2012 здійснювала господарську діяльність по наданню послуг з оренди приміщень та обладнання.

Виконання умов вказаних договорів оренди підтверджується первинними документами, зокрема: рахунками-фактури, актами здачі-приймання виконаних робіт, банківськими виписками, платіжними дорученнями, квитанціями, договорами купівлі-продажу, актами прийому-передачі до договору оренди, додатковою угодою від 01.12.2012 до договору оренди.

Під час вирішення даного спору, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 по справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Одеському НДІСЕ, та на вирішення якої поставлені питання:

Чи підтверджується документально зазначене в акті ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 4862/15-54-17-03/НОМЕР_1 від 05.12.2014 заниження об'єкта оподаткування ФОП ОСОБА_2 за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 і донарахування до сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету, а саме: податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування? ;

Чи правильно визначено об'єкт оподаткування ФОП ОСОБА_2 по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2012 по 31.12.2013? .

За результатами проведеної Одеським НДІСЕ судово-економічної експертизи, висновки акту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 4862/15-54-17-03/НОМЕР_1 від 05.12.2014 року в частині заниження об'єкта оподаткування ФОП ОСОБА_2 за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року і донарахуванню до сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету, а саме: податку на доходи фізичних осіб на суму 13207,91 грн. та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 9285 грн. не підтверджуються.

Висновком Одеського НДІСЕ № 7005/7006 від 29.01.2015, за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 встановлено:

завищення податку на доходи фізичних осіб на суму 1128,97 грн. (01.04. - 31.12.2012 -1828,2 грн., 2013 рік - 699, 23грн.), а не заниження на суму 13 207,91 грн., як зазначено в акті перевірки від 05.12.2014;

завищення єдиного соціального внеску на суму 7918, 30 грн. (01.04. - 31.12.2012 - 4229,19 грн., 2013 рік - 3689,11 грн.), а не заниження на суму 9285 грн., як зазначено в акті перевірки від 05.12.2014.

З урахуванням встановлених обставин та висновків експерта, які підтверджується сукупністю наданих позивачем до справи доказів, доводи податкового органу щодо завищення позивачем понесених витрат і, відповідно, заниження податку на доходи з фізичних осіб та єдиного соціального внеску за перевіряємий період не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачем при проведенні перевірки було враховано не всі видатки ФОП ОСОБА_2

Отже, Верховний суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність збільшення позивачу збільшено суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи з фізичних осіб на 14607,20 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 03.04.2015 № 0000201703, а відтак і про необґрунтованість вимоги від 03.04.2015 № Ф-0000211703 та рішення від 03.04.2015 про застосування штрафних санкцій №0000221703.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду