Рішення

від 12.04.2019 по справі 711/1533/19

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1533/19

Провадження № 2/711/1048/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позову вказує, що наказом № 625вк від 19.06.2017 року його було звільнено з роботи в ПАТ Азот за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 20.06.2017 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Станом на день звільнення його з роботи йому була нарахована заробітна платі в сумі 8734 грн. 41 коп., однак розрахунок з ним проведений не був.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.10.2018 року з відповідача - ПАТ Азот стягнуто на його (позивача) користь заборгованість по заробітній платі в сумі 8734 грн. 41 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.06.2017 року по 06.09.2018 року.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також вказує, що заборгованість по заробітній платі відповідач виплатив йому лише 14.02.2019 року. Тому вважає, що відповідач повинен виплатити йому також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 07.09.2018 року по 14.02.2019 року в сумі 42655 грн. 08 коп.

А тому, просить стягнути з ПАТ Азот на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.09.2018 року по 14.02.2019 року в сумі 42655 грн. 08 коп. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив їх задовольнити, стягнути з ПАТ Азот на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.09.2018 року по 14.02.2019 року в сумі 42655 грн. 08 коп. та судові витрати по справі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. 19.03.2019 представником відповідача, за довіреністю - ОСОБА_3, надано відзив на позов, відповідно до якого ПАТ Азот заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, в тому числі відзив на позовну заяву, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що наказом ПАТ Азот № 625вк від 19.06.2017 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з ПАТ Азот , за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

Як визначено ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України відповідач повинен був у день звільнення ОСОБА_1 виплатити останньому всі належні йому суми, а в разі спору про розмір цих сум виплатити не оспорювану ним суму, однак цього не зробив, у зв?язку з чим позивач був вимушений здійснювати захист своїх прав та інтересів в судовому порядку.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.10.2018 року у справі №711/7497/18 стягнуто з Публічного акціонерного товариства Азот на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 8734 грн. 41 коп., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 21.06.2017 року по 06.09.2018 року в сумі 116821 грн. 12 коп., а всього 125555 грн. 53 коп., з відрахуванням всіх обов'язкових платежів, передбачених законом (а.с. 3-5).

Також встановлено, що 14.02.2019 року ПАТ Азот здійснив перед ОСОБА_1 погашення заборгованості всієї заборгованості одним разовим платежем, в зв'язку з чим 18.02.2019 року приватним виконавцем Плесюком О.С. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 7).

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України: Про оплату праці .

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч.1 ст. 115 КЗпП України).

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено, що повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1 в день його звільнення проведений не був, а проведений лише 14.02.2019 року, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 та стягнення з відповідача - ПАТ Азот на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 07.09.2018 року по 13.02.2019 року включно, тобто до дня повного розрахунку відповідача перед позивачем по всіх сумах, що належали йому до виплати в день звільнення, виходячи із наступного.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини . Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано суду ніяких доказів того, що у порушенні прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати відсутня вина відповідача. До того ж, під час розгляду справи не встановлено вини позивача ОСОБА_5, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

При цьому, суд вважає, що сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунку по заробітній платі, є необґрунтованими.

В цьому контексті суд звертає увагу, що у своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31.05.2017, №6-259цс17 від 13.03.2017). Аналогічні роз'яснення викладені і в п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці .

Наявність арешту на рахунках відповідача, що накладений постановами державного виконавця від 29.05.2017 року та від 11.04.2018 року також не виправдовує затримку розрахунку при звільненні. До того ж відповідачем не надано доказів відсутності в нього коштів, що перевищують обсяг фінансового ресурсу, який був арештований.

Враховуючи, що відповідачем - ПАТ Азот здійснено повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1 лише 14.02.2019 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період затримки розрахунку є законними та підлягають до задоволення.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом ч. 2 ст. 117 КЗпП України підставою для зменшення судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є виключно наявність таких умов: 1) наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; 2) виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; 3) прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу. Оскільки жодної з зазначених обставин в даному випадку судом не встановлено то правові підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідача з позивачем відсутні. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ від 13.03.2017 року у справі №6-259цс17.

За таких обставин до стягнення з відповідача - ПАТ Азот на користь позивача ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме, за період з 07.09.2018 року до 13.02.2019 року включно (день повного розрахунку відповідача перед позивачем по всіх сумах, що належали йому до виплати в день звільнення 14.02.2019 року), оскільки, між сторонами відсутній спір про розмір належних до виплати позивачу сум після його звільнення.

Період затримки складає 110 днів (враховуючи п'ятиденний робочий тиждень), з 07.09.2018 року до 13.02.2019 року включно. Середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні два місяці які передували звільненню складає 384 грн. 28 коп., що стверджується довідкою ПАТ Азот від 13.03.2019 вих. № 447 (а.с. 34).

Таким чином до стягнення з відповідача - ПАТ Азот на користь позивача ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 42270 грн. 80 коп., виходячи із наступного розрахунку: 384 грн. 28 коп. /середній заробіток/ х 110 днів /період затримки розрахунку/ = 42270 грн. 80 коп.

Крім того, оскільки, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 384 грн. 28 коп. визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов'язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.09.2018 до 13.02.2019 року включно в сумі 42270 грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов'язкових платежів передбачених законодавством України.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - ПАТ Азот на користь позивача судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України Про оплату праці , ст.ст. 3, 4, 94, 115, 116, 117, 233, 238, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року Про застосування судами законодавства про оплату праці , правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ № від 15.10.2013 року № 9- рп/2013, Законом України Про судовий збір , ст.ст. 4, 11, 141, 258, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Азот (18014, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 42270 грн. 80 коп. з відрахуванням при виплаті всіх обов'язкових податків та платежів, а також судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде складений 12.04.2019 року.

Головуючий: В.М. Скляренко