Постанова

від 03.04.2019 по справі 367/4282/15-а

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 367/4282/15-а (№ Л/9901/44859/18)

Провадження № 11-1364апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В. ,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі головуючого судді Костюк Л. О., суддів Бужак Н. П., Троян Н. М.) від 10 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ірпінської міської ради Київської області, комунального підприємства Ірпіньжитлоінвестбуд , треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю Орлан-інвест груп про визнання незаконним та скасування рішення та договору оренди земельної ділянки,

УСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати нечинним та скасувати рішення 66 сесії Ірпінської міської ради Київської області (далі - Ірпінська міськрада) від 29 січня 2015 року

№ 4621-66-VI про надання Комунальному підприємству Ірпіньжитлоінвестбуд (далі - КП Ірпіньжитлоінвестбуд ) в орендне користування земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1;

- визнати нечинним та скасувати договір оренди земельної ділянки від 12 березня 2015 року, укладений між Ірпінською міськрадою та КП Ірпіньжитлоінвестбуд (далі - Договір оренди).

Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 28 березня 2016 року закрив провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання нечинним та скасування Договору оренди на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення ухвали).

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 серпня 2017 року змінив ухвалу суду першої інстанції, доповнивши її резолютивну частину абзацом другим, яким закрив провадження у цій справі в частині вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення 66 сесії Ірпінської міськради від 29 січня 2015 року № 4621-66-VІ. В іншій частині ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2016 року залишив без змін.

Тобто суд апеляційної інстанції повністю закрив провадження в цій справі.

Закриваючи провадження у цій справі, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що даний позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства. За позицією судів такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

31 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року та залишення в силі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2016 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 листопада 2018 року вказану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, що заявлений позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

29 січня 2015 року Ірпінська міськрада прийняла рішення № 4621-66-VІ, яким надала КП Ірпіньжитлоінвестбуд земельну ділянку площею 0,5000 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за адресою АДРЕСА_1 в оренду строком на 25 років (за рахунок земель запасу міської ради) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

На підставі зазначеного рішення 12 березня 2015 року Ірпінська міськрада (орендодавець) та КП Ірпіньжитлоінвестбуд (орендар) уклали Договір оренди строком на 25 років (з 29 січня 2015 року до 29 січня 2040 року), відповідно до якого орендодавець передав в строкове платне користування орендарю земельну ділянку площею 0,5000 га (кадастровий НОМЕР_1) за адресою АДРЕСА_1. Того ж дня сторони склали акт прийому-передачі земельної ділянки.

Вважаючи зазначене рішення Ірпінської міськради та Договір оренди протиправними, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами).

Відповідно до ч. 2 ст. 4. та п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Помилковим є застосування ст. 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб?єктів), а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Разом з тим, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З матеріалів справи вбачається, що предметом цього спору є визнання протиправними і скасування рішення Ірпінської міськради від 29 січня 2015 року № 4621-66-VІ про надання в оренду КП Ірпіньжитлоінвестбуд земельної ділянки площею 0,5000 га за адресою АДРЕСА_1 строком на 25 років (за рахунок земель запасу міської ради) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та Договору оренди, укладеного між зазначеними суб?єктами на підставі даного рішення. При цьому орган місцевого самоврядування у цих правовідносинах виступає як власник орендованої КП Ірпіньжитлоінвестбуд земельної ділянки.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні не адміністративним, а цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин при ухваленні оскаржуваних рішень Ірпінська міськрада не діяла як суб?єкт владних повноважень, оскільки після укладення між нею та КП Ірпіньжитлоінвестбуд договору оренди земельної ділянки виникли приватноправові відносини, а тому вирішення цього спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суб?єктний склад цього спору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції цивільних судів, а тому касаційна скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі і її розгляд в порядку цивільного судочинства є обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII ), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

В. І. Данішевська О.М. Ситнік

О. С. Золотніков О.С. Ткачук

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В. С. Князєв О.Г. Яновська

Л. М. Лобойко