Рішення

від 08.04.2019 по справі 335/1872/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1872/19 2/335/1266/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Кудряшової Ю.І., розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зняття арешту з майна -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ Приватбанк про зняття арешту з майна, в обґрунтування якого зазначила наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її син ОСОБА_2, після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 та грошових вкладів, які знаходяться на зберіганні у Публічному акціонерному товаристві „Перший Український Міжнародний Банк", яку позивач прийняла у встановленому законом порядку.

Проте, у видачі свідоцтв про право на спадщину постановою нотаріуса позивачу було відмовлено з тих підстав, що постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Запорізького МУЮ від 20.12.2012 року накладено арешт та оголошено заборону відчуження усього майна, належного ОСОБА_2

За викладених обставин, позивач, посилаючись на те, що арешт, накладений на майно ОСОБА_2, порушує її права та перешкоджає оформленню спадкових прав, зазначаючи, що виконавче провадження, у якому державним виконавцем було винесено відповідну постанову про арешт майна, закінчено, просить суд зняти арешт з усього майна, що належало ОСОБА_2, накладений постановою державного виконавця від 20.12.2012 року.

Ухвалою суду від 18.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.

В судове засідання представник позивача не з'явився, суду надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність без проведення фіксації судового процесу, в якій вказав, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи у його відсутність та відзиву на позов суду не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, суду надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечень проти позову суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв'язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя, актовий запис № 2447.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4, виданого Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 4213.

Реалізовуючи свої спадкові права позивач звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини після смерті сина ОСОБА_2

Постановою державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Коцило С.В. від 05.02.2019 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину з тих підстав, що постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Запорізького МУЮ від 20.12.2012 року накладено арешт та оголошено заборону відчуження усього майна, належного ОСОБА_2

На підставі аналізу наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про підтвердження обставин, викладених позові, про те, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що права та обов'язки, що складають спадщину переходять до спадкоємців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 та 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Системний аналіз наведених норм права, а також та обставина, що позивач у передбачені законом строки звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, дають підстави для висновку про наявність у позивача як спадкоємця за законом права на звернення до суду із позовом про скасування арешту, оскільки таке право перейшло до позивача як спадкоємця з моменту відкриття спадщини, і не може бути підставою для відмови від права на звернення до суду за захистом.

Крім того, як роз'яснено у п. 2 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 03.06.2016року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.76 Про судову практику в справах про виключення майна з опису за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Аналогічна позиція щодо належних відповідачів при розгляді позовів про зняття арешту (боржник та особа, в інтересах якої накладено арешт) викладена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження в п. 16.

Судом встановлено, що на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2012 року судом було видано виконавчий лист № 0818/3688/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" грошових коштів.

У зв'язку із примусовим виконанням виконавчого листа № 0818/3688/2012 у виконавчому провадженні № 35562061 постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Запорізького МУЮ від 20.12.2012 року накладено арешт та оголошено заборону відчуження усього майна, належного боржнику ОСОБА_2, що підтверджується постановою нотаріуса від 05.02.2019 року, у якій зазначено, що обтяження належного ОСОБА_2 підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 155028605 від 05.02.2019 року (а.с. 14).

Відповідно до повідомлення Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області № 4235 від 04.02.2019 року, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 35562061 з примусового виконання виконавчого листа № 0818/3688/2012 відносно боржника ОСОБА_2 Постановою державного виконавця від 13.10.2014 року закінчено вказане виконавче провадження, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження" (а.с.17).

На час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких даних, з урахуванням яких можливо було б дійти висновку про врегулювання спору між сторонами. Крім того, матеріали справи не містять даних про наявність підстав в подальшому застосуванні арешту, накладеного на майно ОСОБА_2

Як було встановлено, позивач прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_2, а тому позивач, як майбутня власниця спадкового майна, згідно із положеннями ст. 391 ЦК України, може вимагати усунення будь-яких порушень (обмежень) в здійсненні нею права користування розпорядження майном, яке фактично її належить.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі „Онерільдіс проти Туреччини" Європейський суд з прав людини визнав, що поняття „майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні „законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Статтею 59 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Судом встановлено, що на даний час виконавче провадження та будь-які дії відносно спадкового майна не провадяться.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази наявності обставин, які перешкоджають їй реалізації права власності на майно, право на яке вона має в порядку спадкування за законом. Отже, виходячи з відсутності доводів відповідача та посилань на обставини, які б перешкоджали скасуванню арешту майна, зазначеного у позові, суд, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, вважає їх достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про те, що арешт, який був накладений державним виконавцем на все майно спадкодавця обмежує та порушує право власності позивача як спадкоємця після смерті сина ОСОБА_2, та є перешкодою для оформлення спадкових прав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для подальшого обтяження майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, шляхом зняття арешту та заборони відчуження усього майна, належного ОСОБА_2, застосованого постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Запорізького МУЮ від 20.12.2012 року.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 гривень, що документально підтверджені квитанцією № 88202 від 13.02.2019 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д), третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 35036926, адреса: м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 10) про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з майна, яке належало ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, накладений постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Запорізького МУЮ від 20.12.2012 року у виконавчому провадженні № 35562061 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 0818/3688/2012, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з'явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: В.В.Калюжна