Постанова

від 15.04.2019 по справі 920/888/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. Справа№ 920/888/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Аккад

на рішення Господарського суду Сумської області, ухваленого 10.12.2018, повний текст якого складений 11.12.2018

у справі № 920/888/18 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Артін-Експо

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Аккад

про стягнення 50 827,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 49 600,00 грн. за поставлений за видатковою накладною № 94 від 02.08.2018, але неоплачений товар, 3 % річних в сумі 284,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 942,40 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області, ухваленого 10.12.2018, повний текст якого складений 11.12.2018, у справі № 920/888/18 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем прийнятого за спірним договором обов'язку щодо оплати поставленого позивачем за спірною накладною товару.

Не погоджуючись з рішенням, 02.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Аккад звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2018 у справі № 920/888/18 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що:

- надана позивачем видаткова накладна, в порушення приписів ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , не містить всіх обов'язкових реквізитів первинного документу, а саме посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та будь-які дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції, що свідчить про те, що вказана накладна не є первинним документом, на підставі якого можуть виникнути зобов'язання;

- позивачем невірно обраховує строк виникнення у відповідача обв'язку оплатити спірну заборгованість, оскільки вимогу № 160 від13.08.2018 відповідач отримав 15.08.2018, з огляду на що, відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати заборгованості повинен визначатися як семиденний з дня отримання вимоги, в той час як позивач у вимозі встановив такий строк до 15.08.2018;

- позивачем до позовної заяви додані копій документів, які засвідчені з порушенням п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 ДСТУ 4163-2003 , відповідно до якого відмітку про засвідченні копії документа складають за слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, а відтак, такі докази є недопустимими.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Аккад передано на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору.

За таких обставин, ухвалою від 24.01.2019 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І. апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків, а саме, подання до Північного апеляційного господарського суду доказів про сплату судового збору в сумі 2643,00 грн.

15.02.2019 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додано платіжне доручення № 125 від 06.02.2019 про сплату судового збору в сумі 2 643,00 грн.

Ухвалою від 20.02.2019 колегією суддів складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Аккад на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2018 у справі № 920/888/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 06.03.2019;

- роз'яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Станом на 15.04.2019 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 176 200 грн. (1 762 грн.*100).

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 910/888/18 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 176 200 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Аккад на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2018 у справі № 920/888/18 відкрито 20.02.2019, а розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 11.03.2019, апеляційна скарга має бути розглянута по 22.04.2019 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивач за видатковою накладною № 94 від 02.08.2018 поставив відповідачу товар (пила стрічкова 100х1.1х6370 мм t=35 у кількості 8 штук) на загальну суму 49 600,00 грн. (а.с. 10).

Щодо послань відповідача на те, що надана позивачем видаткова накладна, в порушення приписів ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , не містить всіх обов'язкових реквізитів первинного документу, а саме посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та будь-які дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка бере учать у здійсненні господарської операції, що свідчить про те, що вказана накладна не є первинним документом, на підставі якого можуть виникнути зобов'язання, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При дослідженні накладної № 94 від 02.08.2018 колегією суддів встановлено, що в ній відсутні відомості про посади осіб, які підписали вказану накладну.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Завіряння печаткою не є обов'язковим згідно з чинним на дату спірної видаткової накладної законодавством, але сторони завірили підписи осіб, що підписали накладну, своїми печатками.

Представник відповідача не заперечив щодо того, що відбиток печатки, який міститься на спірній накладній, є відбитком печатки відповідача.

Доказів про те, що печатка відповідача вибула з його володіння в результаті злочинних дій третіх осіб, суду не надано.

Враховуючи, що печаткою юридичної особи завіряється підпис уповноваженої особи, колегія суддів вважає доведеним, що накладна № 94 від 02.08.2018 свідчать про отримання відповідачем товару від позивача.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З огляду на обставини справи та враховуючи викладені вище приписи ЦК України та ГК України, фактично, між позивачем та відповідачем шляхом оформлення вищевказаної видаткової накладної у спрощений спосіб укладено договір поставки, за яким позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його та оплатити.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем товару, поставленого за спірною накладною.

Отже, неоплаченим залишився товар на загальну суму 49 600,00 грн.

З огляду на те, що спірний товар відповідач не оплатив, позивач звернувся до відповідача з листом № 160 від 13.08.2018 (а.с. 11), в якому просив погасити наявні боргові зобов'язання на суму 49 600,00 грн. до 15.08.2018. На доказ направлення зазначеного листа до матеріалів справи залучено належним чином засвідчену копію фіскального чеку № 4090 від 13.08.2018, який свідчить про направлення листа з штрихкодовим ідентифікатором № 0314211001377, та витягу з он-лайн сервісу Укрпошти Відстеження поштових пересилань , з якого слідує, що лист з штрихкодовим ідентифікатором № 0314211001377 було вручено одержувачу 15.08.2018.

В апеляційній скарзі відповідач проти факту отримання вказаного листа не заперечив.

Відповідач на вказаний лист не відповів, спірну заборгованість не погасив, що стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За своєю правовою природою, правочин, вчинений позивачем та відповідачем, є договором поставки, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладені вище обставини та положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість спірного товару в момент прийняття товару або підписання товаророзпорядчих документів на нього, а саме 02.08.2018.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Вказаним вище спростовуються послання позивача на те, що у спірному випадку строк виконання обв'язку по оплаті спірного товару слід обраховувати виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обв'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Обов'язок відповідача оплатити товар саме 02.08.2018 обумовлений вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання (в даному випадку актом цивільного законодавства - примітка суду), то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого за видатковою накладною № 94 від 02.08.2018 товару на загальну суму 49 600,00 грн.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 49 600,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 284,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 942,40 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку сплатити позивачу товар, отриманий за видатковою накладною № 94 від 02.08.2018, позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України має право нарахувати на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 284,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 942,40 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем до позовної заяви додані копій документів, які засвідчені з порушенням п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 ДСТУ 4163-2003 відповідно до якого відмітку про засвідченні копії документа складають за слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, а відтак такі докази є недопустимими колегія суддів зазначає таке.

За приписами ст. 94 ГПК України:

- письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1);

- письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2);

- копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4);

- учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 5).

З матеріалів справи слідує, що надані позивачем копії документів посвідчені керівником позивача, підпис якої скріплений печаткою позивача.

Водночас само лише незазначення дати засвідчення копій, на думку колегії суддів, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2018 у справі № 920/888/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Аккад залишається без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі, в тому числі за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Аккад на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2018 у справі № 920/888/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Сумської області від 10.12.2018 у справі № 920/888/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/888/18.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк