Рішення

від 11.04.2019 по справі 902/57/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2019 р. Cправа № 902/57/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Василишеній Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛАЙТ ТРЕЙД" 36014, вул. Соборності, буд. 54, оф. 302А, м. Полтава)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДКЛІФФ" (21007, вул. Червоноармійська, б.57, м. Вінниця)

про стягнення 42 317,47 грн. за договором купівлі-продажу № 17 від 24.05.2017

Представники сторін

позивача не з'явився

відповідача Фарина Т.К., керівник

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛАЙТ ТРЕЙД" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДКЛІФФ" про стягнення 42 317,47 грн. заборгованості, з яких 28567,20 грн. - основного боргу, 3877,81 грн. - індексу інфляції, 1134,30 грн. - 3% річних та 8738,16 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРДКЛІФФ" взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 17 від 24.05.2017, в частині проведення розрахунків.

Суд ухвалою від 29.01.2019 відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20.02.2019.

18.02.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що в період з 31.01.2019 по 13.02.2019 сплатив основний борг в розмірі 28567,20 грн., а щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій просить застосувати позовну давність і на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір штрафних санкцій.

Ухвалою від 20.02.2019 підготовче засідання відкладено на 11.03.2019 в зв'язку з неявкою представника позивача.

11.03.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач не погоджується з твердженнями відповідача щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.

Ухвалою від 11.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/57/19 для судового розгляду по суті на 01 квітня 2019 року.

В судовому засіданні 01.04.2019, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено перерву до 11.04.2019.

На визначену дату з'явився представник відповідача, який підтримав заперечення викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в судовому засіданні 01.04.2019.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.04.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛАЙТ ТРЕЙД" (позивач, в договорі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРДКЛІФФ" (відповідач, в договорі Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 17, відповідно до п 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставки товару здійснюються за домовленістю сторін. Разом з товаром Постачальник повинен передати Покупцю документи, які мають відношення до товару і належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. Якщо разом з товаром вказані документи не передані, то Постачальник зобов'язаний не пізніше 14-денного строку з дати передачі товару, Покупцю надати останньому вказані документи. В протилежному випадку Покупець має право відмовитися від придбання товару та повернути товар Продавцю. Продавець несе усі ризики щодо втрати чи пошкодження товару до передачі його Покупцю (п.п. 2.1.- 2.3. Договору).

Загальна кількість товарів, що поставляються на умовах даного Договору, асортимент, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються в Рахунках-фактури, видатково-прибуткових накладних, які є його невід'ємною частиною до даного Договору (п. 3.1. Договору).

Строки поставки кожної узгодженої партії товару становить 10 (десять) календарних днів з дати узгодження партії поставки в Рахунку. Асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі затвердженого Постачальником Рахунку Покупця. Рахунок на поставку партії товару, надсилається Покупцем на адресу Продавця, засобами факсимільного зв'язку на телефон/факс Продавця, вказаний у реквізитах в цьому Договорі. В момент приймання поставки товару Покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару (п.п. 4.1. - 4.4. Договору).

Ціна товару, який поставляється на умовах даного договору, узгоджується та відображається в рахунках-фактурах та вказується у видатково-прибутковій накладній. Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поданих Продавцем протягом строку дії цього договору. Ціна встановлюється у національній валюті України (п.п. 7.1. - 7.3. Договору).

Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки товару Постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі. Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору та рахунку-фактури, встановленої Продавцем на вартість поставленої партії товару (п. 9.1. Договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині поставки товару виконав належним чином, передавши відповідачу згідно видаткових накладних № 94 від 28.07.2017, № 209 від 01.12.2017, № 216 від 14.12.2017 та № 231 від 28.12.2017 в загальній сумі 104809,20 грн. (а.с. 18-21).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, з порушенням передбачених договором строків, а саме 08.12.2017 на суму 16242,00, 16.03.2018 на суму 20000,00 грн. та 11.05.2015 на суму 40000,00 грн., в загальній сумі 76242,00 грн., внаслідок чого за останнім утворилось сукупно 28567,20 грн основного боргу.

В підтвердження обставин проведення відповідачем часткових розрахунків за договором та виникнення відповідної суми боргу позивач надав звіти по дебетових і кредитових операціях за рахунком позивача (а.с. 31-33).

Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату заборгованості № 1511/18-01 від 15.11.2018 (а.с. 34-37).

Відповідач відповіді на претензію не надав, оплату заборгованості не здійснив, позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки товару Постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі. Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору та рахунку-фактури, встановленої Продавцем на вартість поставленої партії товару.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив заборгованість в сумі 28567,20 грн., а саме 31.01.2019 на суму 2000,00 грн., 11.02.2019 на суму 2000,00 грн., 12.02.2019 на суму 24567,20 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.77-79).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду вищенаведеного, оскільки після порушення провадження у даній справі відповідачем було сплачено суму основного боргу у загальному розмірі 28567,20 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 28567,20 грн. основного боргу з підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки предмет спору у відповідній частині відсутній.

Крім суми основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення, зокрема, 8738,16 грн. пені, нарахованої з урахуванням часткових оплат, а саме:

- за видатковою накладною № 94 від 28.07.2017, в період з 27.09.2017 по 07.12.2017,

- за видатковою накладною № 216 від 14.12.2017, в період з 13.02.2018 по 10.05.2018,

- за видатковою накладною № 231 від 28.12.2017, в період з 27.02.2018 по 28.08.2018.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати спеціальний строк позовної давності - один рік та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

До вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік, що передбачено пунктом 1 частини другої ст. 258 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, оскільки пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення за кожен день прострочення, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

За вимогами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Судом встановлено, що відповідно до штемпеля Укрпошти, наявного на конверті, позов подано до суду 24.01.2019, тоді як пеню позивач просить стягнути за видатковою накладною № 94 від 28.07.2017, в період з 27.09.2017 по 07.12.2017, що перевищує річний строк позовної давності.

Позивачем не наведено суду поважності причин пропуску строку позовної давності, а з матеріалів справи господарський суд таких причин не встановив.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволенні позову в частині стягнення пені, за видатковою накладною № 94 суд відмовляє у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Разом з тим, позовна давність щодо стягнення пені - за видатковими накладними № 216 від 14.12.2017 та № 231 від 28.12.2017, за періоди з 13.02.2018 по 10.05.2018 та з 27.02.2018 по 28.08.2018, у вказані періоди не закінчилась.

Таким чином, оскільки пеня за видатковими накладними № 216 та № 231 за загальний період з 13.02.2018 по 28.08.2018, заявлена в межах позовної давності, позов в цій частині підлягає задоволенню в сумі 8650,12 грн..

Що ж до клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про зменшення суми заявленої до стягнення пені, слід зазначити таке.

Відповідне клопотання обґрунтоване важким фінансовим становищем відповідача, незначний термін прострочення та погашення основної суми заборгованості, а також надмірний розмір штрафних санкцій, крім того відповідач зазначає про продовження підтримки господарських відносин з позивачем для подальшої співпраці.

Відповідно до статті 551 ЦК України, що кореспондує зі ст. 233 ГК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В порушення наведених законодавчих положень, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування виняткових обставин у розмінні приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, за наявності яких можливе зменшення розміру неустойки, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 1134,30 грн. 3% річних, нарахованих з урахуванням часткових оплат спадаючим підсумком за загальний період з 27.09.2017 по 23.01.2019 та 3877,81 грн. інфляційних втрат, нарахованих спадаючим підсумком з урахуванням часткових оплат за загальний період з 27.09.2017 по 31.12.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір 3% річних, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 1134,30 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, перерахований судом в межах вказаних позивачем періодів, становить 3059,82 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 3877,81 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 3059,82 грн.

В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДКЛІФФ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛАЙТ ТРЕЙД" 28567,20 грн. основного боргу - закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДКЛІФФ" (21007, вул. Червоноармійська, б.57, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 36685535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛАЙТ ТРЕЙД" (36014, вул. Соборності, буд. 54, оф. 302А, м. Полтава, код ЄДРПОУ 41249575) 3059,82 грн. - індексу інфляції, 1134,30 грн. - 3% річних, 8650,12 грн. - пені та 1879,87 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. У частині стягнення 817,99 грн. - індексу інфляції та 88,04 грн. - пені відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України)

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України). До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 15 квітня 2019 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 36014, вул. Соборності, буд. 54, оф. 302А, м. Полтава)

3 - відповідачу (21007, вул. Червоноармійська, б.57, м. Вінниця)