Рішення

від 15.04.2019 по справі 904/452/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019м. ДніпроСправа № 904/452/19 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВ СЕРВІС ГРУП"

про стягнення 36125,40грн., з яких 11259,09грн. основного боргу; 10032,45грн. пені; 3294,91грн. трьох відсотків річних; 11538,95грн. інфляційних втрат (договір №4742/1617-ТЕ-3 від 30.09.2016 постачання природного газу)

Представники: справу розглянуто без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВ СЕРВІС ГРУП" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 36125,40грн., з яких 11259,09грн. основного боргу; 10032,45грн. пені; 3294,91грн. трьох відсотків річних; 11538,95грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі, а саме 1921,00грн. судового збору, покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

30.09.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір №4742/1617-ТЕ-3 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу природний газ на суму 494126,88грн., що підтверджується актами приймання-передачі.

Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, у зв'язку з чим основна заборгованість становить 11259,09грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 27.12.2016 по 26.12.2018 на суму 10032,45грн.;

- три відсотки річних за загальний період прострочення з 27.12.2016 по 26.12.2018 на суму 3294,91грн.;

- інфляційних втрат за загальний період прострочення з березня 2017 року по листопад 2018 року на суму 11538,95грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/452/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2019.

Ухвалою від 12.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 14.03.2019.

Щодо отримання сторонами ухвали від 12.02.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Позивач ухвалу від 12.02.2019 отримав 18.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 27.02.2019.

Відповідач ухвалу від 12.02.2019 отримав, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 22.03.2019 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

13.03.2019 від відповідача надійшов відзив в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11259,09грн. основної заборгованості.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач повідомив суд, що 30.01.2019 платіжним дорученням №2 від 30.01.2019 відповідачем сплачено за природний газ 13307,48грн.

Листом №31-01/1 від 30.01.2019 відповідач повідомив позивача, що слід вважати правильним призначення платежу в рахунок погашення заборгованості за постачання природного газу по наступним договорам:

- договір №4721617-ТЕ-3 від 30.09.2016 на суму 11259,09грн.;

- договір №3722/18-ТЕ-3 від 07.11.2017 на суму 2048,39грн.

Згідно акту звіряння розрахунків, який надіслано позивачем на адресу відповідача, станом на 31.01.2019, між сторонами наявна заборгованість у розмірі 146314,47грн. за договором №3722/18-ТЕ-3.

Відтак, відповідач дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 11259,09грн. за договором №4721617-ТЕ-3 від 30.09.2016 відсутня.

Позивач відзив отримав 15.03.2019 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В ухвалі від 12.02.2019 позивачу роз'яснено право на надання відповіді на відзиву протягом трьох днів від дати отримання відзиву.

Отже, строк для подачі відповіді на відзив сплив 18.03.2019.

Станом на 15.04.2019 відповідь на відзив не надано.

Господарський суд констатує, що позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 15.04.2019.

15.04.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач, постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВ СЕРВІС ГРУП"" (далі - відповідач, споживач) укладено договір №4742/1617-ТЕ-3 від 30.09.2016 постачання природного газу (далі - договір).

Предметом договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Ціну договору визначено у розділі 5. Ціна газу. Пунктом 5.5 договору закріплено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Строк визначено розділом 12 договору. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В даному випадку предметом договору є природний газ.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у пункті 3.4 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу газ, що підтверджується:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 17725,97грн. (жовтень 2016 року);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 на суму 92632,85грн. (листопад 2016 року);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 119515,36грн. (грудень 2016 року);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 119550,94грн. (січень 2017 року);

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 90041,27грн. (лютий 2017 року);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 54660,49грн. (березень 2017 року).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач погасив заборгованість перед позивачем за природний газ отриманий з жовтня 2016 року по березень 2017 року відповідно.

Господарський суд взяв до уваги лист від 30.01.2017 за вих.№30-01/1 від 30.01.2017 в якому відповідач просив позивача перенести переплату у розмірі 70693,80грн. в рахунок погашення заборгованості по договору №5251/15-ТЕ-3 від 30.10.2015 в сумі 53047,02грн. та залишок як оплату за договором №4742/1617-ТЕ-3 від 30.09.2016.

Вказаний лист позивач долучив до позовної заяви, що свідчить про його отримання від відповідача.

Крім того, позивач не надав заперечень на зазначений лист, що свідчить про визнання вимог відповідача щодо зарахування грошових коштів в рахунок оплати за спірним договором.

Також, приймаючи рішення господарський суд взяв до уваги наданий відповідачем Акт звіряння розрахунків, який надіслано позивачем на адресу відповідача і за даними якого, станом на 31.01.2019, між сторонами наявна заборгованість у розмірі 146314,47грн. за договором №3722/18-ТЕ-3, а заборгованість за спірним договором відсутня.

Відтак, відповідач дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 11259,09грн. за договором №4721617-ТЕ-3 від 30.09.2016 відсутня. Зазначена позиція відповідача господарським судом визнана обґрунтованою.

Таким чином, оплата природного газу відбулася у повному обсязі, проте з порушенням встановлених договором строків.

Враховуючи встановлені судом обставини позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 11259,09грн. основної заборгованості слід залишити без задоволення.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 27.12.2016 по 26.12.2018 на суму 10032,45грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу три відсотки річних за загальний період прострочення з 27.12.2016 по 26.12.2018 на суму 3294,91грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2017 року по листопад 2018 року на суму 11538,95грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати. З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1322,22грн., з урахуванням того, що 68,83% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 265-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВ СЕРВІС ГРУП" (49008, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЧИЧЕРІНА, будинок 104, корпус 1, квартира 36; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39702102) про стягнення 36125,40грн., з яких 11259,09грн. основного боргу; 10032,45грн. пені; 3294,91грн. трьох відсотків річних; 11538,95грн. інфляційних втрат (договір №4742/1617-ТЕ-3 від 30.09.2016 постачання природного газу) задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВ СЕРВІС ГРУП" (49008, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЧИЧЕРІНА, будинок 104, корпус 1, квартира 36; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39702102) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 10032,45грн. (десять тисяч тридцять дві грн. 45 коп.) пені; 3294,91грн. (три тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 91коп.) трьох відсотків річних; 11538,95грн. (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім грн. 95 коп.) інфляційних втрат; 1322,22грн. (одна тисяча триста двадцять дві грн. 22 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВ СЕРВІС ГРУП" (49008, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЧИЧЕРІНА, будинок 104, корпус 1, квартира 36; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39702102) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 11259,09грн. (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять грн. 09 коп.) основного боргу відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 15.04.2019.

Суддя І.В. Петренко