Рішення

від 09.04.2019 по справі 908/375/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/26/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019 Справа № 908/375/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69059 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В, код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача: Громадської організації "Культурно-мистецький центр "Іріда" (юридична адреса: 69041 м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4; фактична адреса: 69050 м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, прим. 3, код ЄДРПОУ 39885877)

про стягнення грошової суми

за участю

представника позивача: Шеховцова Н.О., дов. № 480/20-19 від 15.01.2019 р.

представник відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Громадської організації "Культурно-мистецький центр "Іріда" 89 188 грн. 82 коп. заборгованості за період з жовтня 2015 року по грудень 2018 року, 1 633 грн. 24 коп. 3 % річних, 4 056 грн. 13 коп. інфляційних витрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2019 р. позовні матеріали № 908/375/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.02.2019 р. справу № 908/375/19 прийнято до провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/26/19, розгляд справи по суті призначено на 13.03.2019 р.

Справа № 908/375/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.03.2019 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 09.04.2019 р.

У судовому засіданні 09.04.2019 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 09.04.2019 р., відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2019 р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання двічі не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження Громадської організації "Культурно-мистецький центр "Іріда" є: 69041 м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Крім того, ухвали суду про відкриття провадження справі від 19.02.2019 р. та відкладення розгляду справи від 13.03.2019 р. було надіслано, як на юридичну адресу відповідача 69041 м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4 так і на фактичну адресу: 69050 м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, прим. 3.

В матеріалах справи міститься копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 19.02.2019 р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 13.03.2019 р., які не отримано відповідачем та повернулися на адресу суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/375/19.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002 р. "Про створення комунальних підприємств теплових мереж" створено Концерн "Міські теплові мережі".

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 Статуту Концерну "Міські теплові мережі", основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут. Основними функціями Концерну є: забезпечення розвитку теплофікаційного господарства та забезпечення тепловою енергією для комунально-побутових потреб населення, бюджетних установ і організацій, госпрозрахункових підприємств, інших об'єктів, розташованих в зоні діяльності Концерну; - збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності Концерну (територія міста Запоріжжя) з метою централізованих розрахунків за енергоресурси.

Статтею ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Отже, споживання теплової енергії можливо лише на підставі договору.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України "Про теплопостачання".

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-ІУ, Правилами користування тепловою енергією , затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зокрема, в Законі та в правилах законодавець надає поняття Споживач :

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон);

споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

В розумінні Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Однак, Громадська організація Культурно-мистецький центр Іріда всупереч вимогам Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією не уклало з Концерном МТМ договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 501293.

Об'єкт теплопостачання - нежитлові приміщення підвалу на 3 поверсі 1 (літ. А-5ж), загальною площею 175,90 кв.м. розташовані у житловому будинку № 6 по вул. Північнокільцевій у м. Запоріжжі.

Об'єкт теплопостачання належить до комунальної власності м. Запоріжжя.

Громадській організація Культурно-мистецький центр Іріда зазначене нежитлове приміщення було передано у платне користування Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 234/05 від 09.10.2015 р. на 2 роки 11 місяців з 09.10.2015 р. по 09.09.2018 р.

Додатковою угодою до договору оренди від 09.10.2015 р. № 234/05 нежитлового приміщення по вул. Північнокільцевій, 6 продовжено строк оренди до 09.08.2021 р.

Пунктом 5.13 договору оренди нежитлового приміщення № 234/05 від 09.10.2015 р. ГО Культурно-мистецький центр Іріда зобов'язано укласти відповідно договори з постачальниками комунальних послуг.

На виконання умов договору оренди відповідач на протязі 2015-2018 років не звернувся до позивача для укладання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Листом № 2326/01/01-07 від 08.05.2018 р. Департаментом комунальної власності та

приватизації було витребувано інформацію щодо орендарів комунального майна (в тому числі ГО Культурно-мистецький центр Іріда ) про виконання умов договору оренди щодо укладання договорів з постачальниками комунальних послуг та своєчасне внесення платні за ці послуги.

Згідно листа Департаменту комунальної власності та приватизації було нараховано ГО Культурно-мистецький центр Іріда плату за відпущену теплову енергію за період з жовтня 2015р. по квітень 2018р.

Концерн Міські теплові мережі здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до нежитлового приміщення № 3, розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Північнокільцева буд. 6.

Нежитлове приміщення № 3, розташоване за адресою: м. Запоріжжя вул. Північнокільцева буд. 6 орендодавцю не повернуто.

Нежитлове приміщення № 3, розташоване за адресою: м. Запоріжжя вул. Північнокільцева буд. 6 вбудоване у 1 поверх 5-ти поверхового житлового

будинку. Боржник має єдину з будинком систему опалення.

У споживача відсутній власний прилад обліку теплової енергії.

На будинку по вул. Північнокільцева, 6 встановлений загально - будинковий прилад обліку теплової енергії.

30.10.2015 року прилад обліку теплової енергії прийнятий Концерном МТМ на комерційний облік.

Враховуючи відсутність у боржника власного приладу обліку теплової енергії, нарахування здійснювалися розрахунковим способом пропорційно до теплового навантаження споживача - 11868 ккал/годину на опалення.

Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про теплопостачання", він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", надалі - Закону). Таким є позивач у справі.

Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.

Відповідно до Законів України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги. оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13).

Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію в період з жовтня 2015 року по грудень 2018 року на суму 89 188 грн. 82 коп., що підтверджується рахунками та актом приймання передачі теплової енергії, надісланими на юридичну адресу відповідача.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах приймання-передачі

теплової енергії на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти приймання-

передачі теплової енергії за спірний період не повернув.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Концерн "Міські теплові мережі" на адресу відповідача надсилав проект договору № 501293 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, про що свідчить супровідний лист та опис вкладення у цінний лист.

У період часу з жовтня 2015 року по грудень 2018 року Концерном міські теплові мережі на юридичну адресу відповідача надсилались рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії для підписання.

У період часу з жовтня 2015 року по грудень 2018 року Концерном міські теплові мережі на юридичну адресу відповідача надсилались рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії для підписання.

У спірний період споживач свого обов'язку щодо укладення договору не виконав, договору купівлі-продажу теплової енергії з Концерном "МТМ" укладено не було, акти приймання - передачі теплової енергії не підписані, у зв'язку з чим облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 501293.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як вже зазначалося, згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі теплової енергії у період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 17 881,77 грн. Акти разом з рахунками надсилалися на юридичну адресу відповідача.

Як вже зазначалося, згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі теплової енергії у період з жовтня 2015 року по грудень 2018 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 89 188 грн. 82 коп. Акти разом з рахунками надсилалися на юридичну адресу відповідача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про погашення заборгованості за теплову енергії № 1207/06 від 28.11.2018 р.

Відповідач надіслані йому акти не підписав, спожиту без договору теплову енергію не оплатив, направлену на його адресу Вимогу про сплату заборгованості залишив без задоволення.

Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу теплопостачальної організації не

надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний

період не повернув, що свідчить про те, що він фактично погодився з кількістю спожитої

теплової енергії та з сумами нарахованими до оплати.

Таким чином, зазначені акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2015 р. по грудень 2018 р. є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались або що відповідач ці послуги не отримував.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію за період з жовтня 2015 р. по грудень 2018 р. у сумі 89 188 грн. 82 коп. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 633 грн. 24 коп. 3 % річних та 4 056 грн. 13 коп. інфляційних витрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та інфляційних витрат за допомогою за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 921 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

У прохальній частині позовної заяви Концерн Міські теплові мережі просить суд повернути на його користь зайво сплачений судовий збір в розмірі 17 грн. 20 коп., сплачений платіжним дорученням № 12779 від 08.11.2018 р.

Розглянувши письмову заяву позивача про повернення судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 12779 від 08.11.2018 р. та враховуючи ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (збільшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом), господарський суд повертає позивачу суму судового збору в розмірі 17 грн. 20 коп., на підставі ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Громадської організації "Культурно-мистецький центр "Іріда", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Громадської організації "Культурно-мистецький центр "Іріда" (юридична адреса: 69041 м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4; фактична адреса: 69050 м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, прим. 3, код ЄДРПОУ 39885877) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69059 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В, код ЄДРПОУ 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , код МФО 313957) 89 188 (вісімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 82 коп. заборгованості за період з жовтня 2015 р. по грудень 2018 р. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Громадської організації "Культурно-мистецький центр "Іріда" (юридична адреса: 69041 м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4; фактична адреса: 69050 м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, прим. 3, код ЄДРПОУ 39885877) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69059 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В, код ЄДРПОУ 32121458, на п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , код МФО 313957) 1 633 (одна тисяча шістсот тридцять три) грн. 24 коп. 3% річних, 4 056 (чотири тисячі п'ятдесят шість) грн. 13 коп. інфляційних витрат, 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Концерну "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69059 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26007301001951 Установа банку: АТ "Ощадбанк" МФО 313957, Свідоцтво платника ПДВ: № 11030127 ІПН: 321214508249) з Державного бюджету України (одержувач: УК у м. Запоріжжі/Вознесенівс/2203101, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код банку МФО 899998, код ЄДРПОУ 38025409, номер рахунку 34311206083010) зайво сплачений судовий збір у розмірі 17 грн. (сімнадцять) грн. 20 коп. відповідно до платіжного доручення № 12779 від 08.11.2018 р.

Рішення оформлено та підписано 15.04.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова