Рішення

від 11.04.2019 по справі 906/99/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області

---

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20, E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" квітня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/99/19 Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А. секретар судового засідання: Макарчук В.І.   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Приватного  підприємства "Еллада-Плюс"   до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої Служби України № 8" про стягнення 9 135,00 грн. Процесуальні  дії по справі. Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 9135,00грн. за поставлений товар. Ухвалою від 06.02.2019 господарський суд Житомирської області (суддя Тимошенко О.М.) відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін. Розпорядженням  керівника апарату господарського суду Житомирської області № 57/2019 від 15.03.2019 призначено  повторний  автоматичний  розподіл справи № 906/99/19,  у зв'язку з перебуванням судді Тимошенко О.М. з  04.03.2019 на лікарняному. Відповідно  до  протоколу  повторного  автоматизованого розподілу  судової справи  між суддями  справу № 906/99/19  передано судді Сікорській Н.А. Ухвалою від 18.03.2019 суд прийняв справу до свого провадження. Ухвалив cправу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено  на 11.04.2019 . Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №4 від 05/02/2016  позивачем поставлено відповідачу  товар на загальну суму  14665,00 грн. Крім того вказує, що станом на 01.04.2016, до поставки товару  відповідачу за договором  у відповідача існувала заборгованість в розмірі 4470,00 грн., що позивач підтверджує  актом звірки розрахунків за період з 01.04.2017 по 12.12.2018. Відповідачем частково оплачено товар  на загальну суму 10000,00 грн. Таким чином позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати  поставленого позивачем товару виконав неналежним чином, внаслідок чого на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі  9135,00грн.  грн. Відповідач, в порядку ст.ст. 165, 251  ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений  своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлень (а.с. 32) Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, явка відповідача судом не визнавалась обов'язковою, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК  України. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. 05 лютого 2016 року між Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої Служби України № 8" (покупець,відповідач) та Приватним підприємством "Еллада-Плюс" (продавець,позивач) укладено договір поставки №4 (а.с.6). Відповідно до п.1.1. даного договору продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Згідно п. 1.1. договору, ціна товару  та марка, зазначеного  п. 1.1 даного договору, визначається  в рахунках-фактурах або в видаткових накладних. Дана ціна є звичайною ціною для покупця та продавця. За умовами п. 4.2 договору, товар  вважається зданим продавцем та прийнятим  покупцем  по кількості та номенклатурі згідно видаткової накладної. Пунктом  5.1 договору  сторони погодили, що  покупець зобов'язується  оплатити товар за договірною ціною шляхом перерахування  грошей на р/р продавця згідно рахунку-фактури на умовах попередньої оплати або згідно  накладної чи договору  протягом 3-х банківських днів після отримання товару. Моментом отримання товару вважається дата видачі видаткової накладної та фактичне отримання товару. Приписами п. 8.1 договору  встановлено, що  договір  вступає в силу  з моменту підписання  і діє до 5 лютого 2017, стосовно фінансових  розрахунків по даному договору - до  повного виконання  обов'язків сторонами. На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу  товар, а саме: портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500 у кількості 8,38 тон з доставкою на територію відповідача на загальну суму 14665,00 грн., що підтверджується підписами та печатками відповідача на видатковій накладній №95 від 14.04.2017 року та довіреністю за №46 від 12.04.2017 (а.с.7,8). 14.04.2017 року відповідач частково оплатив поставлений та отриманий ним товар на загальну суму 10 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 705  від 12.04.2017 та № 709 від 14.04.2017. (а.с.9). За даними позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, у відповідача утворилась заборгованість  перед позивачем за договором  №4 від 05.02.2016  в розмірі 4665,00  грн. Крім того, позивач зазначає, що  у відповідача  станом на   момент звернення до суду існує заборгованість  в розмірі 4470,00 грн., яка  була підтверджена актом звірки розрахунків  за період з 01.04.2017 по 12.12.2018 (а.с.10). 17.12.2018  позивач направив на адресу відповідача  претензію від 14.12.2018, згідно якої вимагав  сплатити   заборгованість  в розмірі 9135,00 грн. протягом  7-ми днів  з моменту  отримання даної претензії (а.с. 11-12). Однак відповідач   вимоги претензії не  виконав, заборгованість не сплатив. Враховуючи вищевикладене, за даними позивача,  у відповідача станом на  момент звернення до суду існує прострочена заборгованість перед позивачем в сумі  9135,00грн. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають  із дій  осіб, що передбачені актами цивільного законодавства,     а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно   ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №4 від 05.02.2016, який за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Так, видатковою накладною № 95 від 14.04.2017, долученою до матеріалів справи, підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 14665,00 грн., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача. Факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки товару вказує на необхідність  виконання відповідачем  обов'язку щодо оплати товару. Відповідно до ч.1  ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У пункті 5.1 укладеного між сторонами договору сторони погодили, що покупець (відповідач) повинен сплатити за поставлений товар на умовах попередньої оплати або згідно  накладної чи договору  протягом  3-х банківських днів  після отримання товару. Оскільки  відповідач не здійснював  попередньої оплати, за умовами п. 5.1 договору оплата за отриманий товар відповідач мав провести  до 20.04.2017. Доказів погашення заборгованості перед позивачем  у вказаній сумі матеріали справи не містять. Станом на день звернення з позовом до суду та на день  вирішення спору в суді, заборгованість відповідача  за товар поставлений згідно договору поставки № 4  від 05.02.2016 не змінилась та становить 4665,00 грн. За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (с. 526 ЦК України). За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 4665,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас,  стосовно вимоги  про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4470,00грн. суд дійшов  наступного висновку. Як вбачається з  матеріалів справи  факт існування у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 4470,00 грн. позивач обґрунтовує актом звірки розрахунків   за період з 01.04.2017 по 12.12.2018, з якого вбачається вказана  заборгованість відповідача станом на 01.04.2017 (а.с. 10). Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою  для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В силу частини 8 статті 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"  відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Суд зазначає, що до документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами. Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору. Тобто, факт здійснення позивачем господарської операції, а саме, поставки товару відповідачу на суму 4470,00 грн., повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Натомість, позивач на підтвердження   поставки товару відповідачу на суму 4470,00 грн. первинних документів  не надав. Посилання  позивача   на  акт звірки розрахунків, в якому відображено відповідну заборгованість відповідача  суд не розцінює як належний та допустимий доказ існування   заявленої заборгованості у відповідача перед позивачем, оскільки акт звірки розрахунків не є первинним документом . До того ж, зазначений акт звірки розрахунків взагалі не підписаний з боку відповідача. Враховуючи вищевикладене, в частині стягнення з відповідача 4470,00 грн. основного боргу, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову, оскільки   позивач належними первинними документами  не довів   факту поставки на вказану суму,  а відтак і не підтвердив  факт наявності у відповідача заборгованості у заявленій сумі. Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму  4665,00 грн. В частині стягнення 4470,00 грн. основного боргу суд відмовляє в задоволені позову. На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог. Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- УХВАЛИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої Служби України (№8)” (10001, м. Житомир, проспект Незалежності, 172, код ЄДРПОУ 08680017) на користь Приватного підприємства “Еллада - Плюс” (10029, м. Житомир, проспект Незалежності, 55-Б, код ЄДРПОУ 39402678) - 4665,00грн. основного боргу - 981,00 грн. судового збору. 3. В решті позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.   Повне рішення складено:  15.04.19 Суддя                                                                     Сікорська Н.А. Віддрукувати: 1- в справу 2,3- сторонам ( . з повід.)