Рішення

від 09.04.2019 по справі 910/2127/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2019Справа № 910/2127/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕВЕКС Д"

про стягнення 26 298,03 грн.

за участю представників:

від позивача: Монташевич К.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕВЕКС Д" про стягнення 26298,03 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №АО697118 про надання овердрафту від 14.02.2017 у зв'язку із чим у відповідача утворилась прострочена заборгованість по поверненню овердрафту у розмірі 19837,38 грн. та прострочена заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 3954,57 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня у сумі 2506,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2127/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 19.03.2019.

В судовому засіданні 19.03.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 09.04.2019. Відповідачу направлено ухвалу про виклик у судове засідання з розгляду справи по суті.

В судове засідання 09.04.2019 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи ухвалами суду від 25.02.2019 та від 19.03.2019, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 25.02.2019 та від 19.03.2019, повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання, а отже за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказані ухвали вручені відповідачу.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 25.02.2019 та від 19.03.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2019 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 09.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2017 між Публічним акціонерним товариством "КРЕДОБАНК" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАГОН", в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕВЕКС Д" (позичальник, відповідач) укладений договір про надання овердрафту №АО697118 (надалі - договір), відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті, шляхом дебатування поточного рахунку за рахунок кредитних коштів банку на суму, що перевищує залишок коштів на поточному рахунку, для оплати визначених цим договором розрахункових документів, а позичальник зобов'язується повернути овердрафт і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Відповідно до п. 2.1., п.п. 2.1.3.1, 2.1.3.2 договору сторони погодили, що ліміт овердрафту встановлюється виходячи за наступних умов:

- в розмірі 10 % від середньомісячних грошових надходжень на поточний рахунок відповідача у позивача та/або поточні рахунки відповідача в інших банках за 3 повні календарні місяці, але не більше ніж 50.000,00 грн. (пп. 2.1.3.1 договору);

- в розмірі 30 % від середньомісячних грошових надходжень на поточний рахунок відповідача у позивача за 3 повні календарні місяці, але не більше ніж 100.000,00 грн. (пп. 2.1.3.2 договору);

Згідно із п. 2.2 договору процентна ставка встановлюється в розмірі 29 % річних.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що за управління кредитом (овердрафтом) встановлюється комісія 0,15%, яка нараховується від суми платежів, здійснених за рахунок овердрафту протягом одного операційного дня і сплачується при поступленні коштів на поточний рахунок позичальника, але не пізніше останнього робочого місяця, за який вона нарахована.

Відповідно до п. 2.8. договору, підставою надання банком овердрафту є подання позичальником в банк платіжних доручень для здійснення розрахункових операцій за рахунок кредитних коштів та оформлення банком меморіальних ордерів.

Згідно із п. 2.9. договору, датою надання овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку позичальника дебетового сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку).

Пунктом 2.4. договору встановлено строк кредитування протягом 12-ти місяців, якщо інше не встановлено умовами цього договору (п. 2.17 договору), починаючи з дати початку кредитування по договору (п. 2.1.7.).

Пунктом 2.1.7. договору встановлено, що дата початку кредитування по договору - не раніше наступного банківського дня за днем початкового встановлення ліміту овердрафту, що згідно із п. 2.1.4. договору встановлено сторонами не пізніше 5-го банківського дня з дати укладення договору, якщо інше не випливає з умов договору.

У відповідності до п. 2.6. договору, сторони погодили пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченої/несплаченої суми, за кожний календарний день прострочення.

Пунктом 3.2 договору визначено, що проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році), за ставкою у п. 2.2 договору з урахуванням строку кредитування за договором, з дня видачі овердрафту до дня повернення овердрафту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору. У випадку надання і погашення овердрафту протягом одного операційного дня, проценти не нараховуються.

Положеннями п. 3.3 договору передбачено, що відповідач сплачує проценти/комісії, встановлені договором, при поступленні коштів на його поточний рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані ці проценти/комісії. У випадку відсутності/недостатності коштів на поточному рахунку протягом операційного дня, проценти/комісії за договором можуть бути сплачені, за рахунок овердрафту, на підставі наданих відповідачем до позивача платіжних доручень.

Відповідно до п. 6.5 договору, сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) за договором, прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за договором.

На виконання умов договору позивачем надавався відповідачу кредит (овердрафт), що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку відповідача за період з 15.02.2017 року по 02.11.2018 року.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №АО697118 про надання овердрафту від 14.02.2017, у відповідача утворилась прострочена заборгованість по поверненню овердрафту у розмірі 19837,38 грн. та прострочена заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 3954,57 грн.

Також, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем за період з 02.05.2018 по 02.11.2018 нарахована пеня у сумі 2506,08 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Наявними в матеріалах справи, виписками по особовому рахунку позичальника підтверджується належне виконання позивачем свого обов'язку за договором щодо надання позичальнику овердрафту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 2.4. договору сторони погодили наступний строк кредитування: протягом 12-ти місяців, якщо інше не встановлено умовами цього договору (п. 2.17 договору), починаючи з дати початку кредитування по договору (п. 2.1.7.), тобто 12 місяців з 22.02.2017.

Матеріали справи не містять доказів продовження банком строку кредитування у відповідності до умов договору. Під час розгляду справи, представник позивача зазначив, що продовження строку кредитування не здійснювалось.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором №АО697118 про надання овердрафту від 14.02.2017, у зв'язку з чим, у відповідача виникла прострочена заборгованість по поверненню овердрафту у розмірі 19837,38 грн. та прострочена заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 3954,57 грн.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів в підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, невиконане зобов'язання договором №АО697118 про надання овердрафту від 14.02.2017 підтверджується матеріалами справи, доказів оплати суми заборгованості по кредиту та процентах відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості по овердрафту у розмірі 19837,38 грн. та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 3954,57 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми пені у загальному розмірі 2506,08 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором встановлена у п. 2.6. договору.

Розрахунок пені у сумі 2506,08 грн. є арифметично вірними, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Судом враховано, що відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕВЕКС Д" про стягнення заборгованості по овердрафту у сумі 19837,38 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 3954,57 грн. та пені у сумі 2506,08 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕВЕКС Д" (02091, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 56, ідентифікаційний код 39336134) на користь Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" (79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.САХАРОВА, будинок 78, ідентифікаційний код 09807862) заборгованість по овердрафту у сумі 19837,38 грн., заборгованість по відсоткам у сумі 3954,57 грн., пеню у сумі 2506,08 грн. та судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.04.2019 .

Суддя О.В. Гулевець