Рішення

від 15.04.2019 по справі 910/17641/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2019Справа № 910/17641/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічева Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕМА-ЦЕНТР" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 146; код ЄДРПОУ 33835003)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИНЦ ТУРКІ ГРУП" (04176, м.Київ, вул. Електриків, буд. 26; код ЄДРПОУ 38780153)

про стягнення 45 966,72 грн.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕМА-ЦЕНТР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИНЦ ТУРКІ ГРУП" про стягнення 45 996,72 грн., а саме 30 939,60 грн. основного боргу, 10 568,42 грн. пені, 1 055,34 грн. процентів річних та 3 403,36 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 20171017/к купівлі - продажу брухту від 17.10.2017 року в частині своєчасної оплати переданого у власність відповідача промислового металевого брухту, що містить в собі чорні метали, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Якименко М.М.) від 23.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17641/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/568 від 21.03.2019, у зв'язку із звільненням судді Якименка М.М. у відставку, матеріали судової справи №910/17641/18 передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/17641/18 передано на розгляд судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 суддею Ягічевою Н. І. прийнято справу № 910/17641/18 до свого провадження та постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення позивача та відповідача про прийняття справи до свого провадження справи № 910/17641/18 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНЕМА-ЦЕНТР" (продавець за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИНЦ ТУРКІ ГРУП" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу брухту № 20171017/к, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати та передавати у власність покупця промисловий металевий брухт, що містить у собі чорні метали (товар), а покупець - прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Сторони у п. 4.2 договору погодили, що право власності на брухт, що передається згідно договору, переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі товару.

Датою продажу товару та переходу права власності на товар вважається дата підписання сторонами акту прийому (згідно п. 4.3 договору).

У п. 3.2 договору погоджено, що продавець зобов'язаний передати товар за ціною, кількістю та якістю згідно договору.

Сторони у п. 5.1 договору погодили, що ціна на товар складає 5,90 грн. за 1 (один) кг з ПДВ станом на 17.10.2017.

Відповідно до п. 8.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині зобов'язань, які виникли до 31.12.2017, але не виконані сторонами в повному обсязі, то такі зобов'язання зберігають свою силу до їхнього повного виконання.

На виконання умов договору купівлі-продажу брухту № 20171017/к 25.10.2017 позивачем було поставлено та передано у власність відповідача партію брухту чорних металів загальною вагою (нетто) 5 244 кг. на загальну суму 30 939,60 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме:

- протоколом радіаційного контролю транспортного засобу та вантажу № 81/1 від 25.10.2017 ;

- актом про проходження брухту чорних металів від 25.10.2017 ;

- актом приймання металів чорних (вторинних) № 7 від 25.10.2017.

Позивач зазначив, що у момент приймання-передачі брухту претензій у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИНЦ ТУРКІ ГРУП" щодо якості та кількості поставленого брухту не виникло, що підтверджується наданим відповідачем позивачу посвідченням про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність брухту від 25.10.2017 та сертифікатом якості на метали чорні вторинні від 25.10.2017.

Таким чином, продавцем було виконано свої зобов'язання за договором купівлі-продажу брухту № 20171017/к.

Відповідно до п. 5.5 договору оплата проводиться за безготівковим розрахунком, переказом коштів на розрахунковий рахунок продавця за фактично поставлений та проданий товар протягом 10 банківських дні після підписання сторонами акту прийому.

За доводами позивача, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконав свої зобов'язання щодо розрахунку за поставлений позивачем товар, зокрема у повному обсязі та у визначені строки оплату не здійснив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 30 939,60 грн.

З метою досудового вирішення спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 16/160218 від 16.02.2018. Проте, за твердженням позивача, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді, і станом на момент звернення з позовом оплати за поставлений товар здійснено не було, що і призвело до звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, умовами пункту 5.5. договору купівлі-продажу брухту № 20171017/к сторонами було погоджено строк виконання покупцем обов'язку оплати товару, а саме: оплата проводиться за безготівковим розрахунком, переказом коштів на розрахунковий рахунок продавця за фактично поставлений та проданий товар протягом 10 банківських дні після підписання сторонами акту прийому.

Оскільки датою передачі товару покупцю, за умовами договору, слід вважати дату зазначену в акті приймання металів чорних (вторинних), суд дійшов висновку, що товар, поставлений згідно акту приймання металів чорних (вторинних) № 7 від 25.10.2017 на суму 30 939,60 грн., тобто строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором настав.

Таким чином, внаслідок невиконання обов'язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 30 939,60 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленого товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 30 939,60 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму матеріальних втрат, а саме пеню в розмірі 10 568,42 грн., 3 403,36 грн. інфляційних втрат та 1 055,34 грн. - три проценти річних від простроченої суми заборгованості, нараховані за період з 09.11.2017 по 11.06.2018.

Перевіривши розрахунок позивача, суд задовольняє вказані вимоги в частині стягнення 3 403,36 грн. інфляційних втрат, 1 055,34 грн. 3% річних.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 568,42 грн. пені задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо застосування штрафних санкцій у вигляді пені, суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕМА-ЦЕНТР" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИНЦ ТУРКІ ГРУП" (04176, м.Київ, вул. Електриків, буд. 26; код ЄДРПОУ 38780153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕМА-ЦЕНТР" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 146; код ЄДРПОУ 33835003) 30 939 (тридцять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 60 коп. боргу за поставлений товар, 3 403 (три тисячі чотириста три) грн. 36 коп. інфляційних втрат, 1 055 (одна тисяча п'ятдесят п'ять) грн. 34 коп. - 3% річних, 1 356 (одна тисяча триста п'ятдесят шість) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15.04.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя Н. І. Ягічева