Рішення

від 10.04.2019 по справі 916/336/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/336/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курко Д.В.

За участю представників сторін:

За участю представників сторін:

Від позивача: Малаховська Ю.В. за довіреністю №01-35/55 від 26.11.2018р.;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до громадської організації "Соціальна правова допомога" про стягнення 23 337,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту - Департамент) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до громадської організації "Соціальна правова допомога" (далі по тексту - ГО "Соціальна правова допомога") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 23 337,79 грн., яка складається із заборгованості з орендної плати у розмірі 3458,51 грн., пені у розмірі 605,72 грн., неустойки у розмірі 19273,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань прийнятих на себе за умовами договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. в частині повної сплати орендних платежів та своєчасного повернення орендованого майна після розірвання договору оренди у судовому порядку.

Представник відповідача в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ГО "Соціальна правова допомога" згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65015, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 43 А, були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки ГО "Соціальна правова допомога" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Департаментом під час розгляду господарським судом даної справи було підтримано заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22251794 від 23.03.2009р. та свідоцтва про право власності від 01.03.2009р. нежитлові приміщення цокольного поверху №503, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 24, належать на праві власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.

05.08.2013р. між Департаментом (Орендодавець) та ГО "Соціальна правова допомога" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №28/7, відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення цокольного поверху, загальною площею 21,4 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, буд. 24. Договір оренди укладено на строк з 05.08.2013р. до 05.07.2016р.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. за орендоване приміщення Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди, місяць 151,9,09 грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно умов п. 2.4 договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. Орендарем були прийняти на себе зобов'язання вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місця незалежно від результатів його господарської діяльності.

Положеннями п. 3.2. договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. передбачено, що Орендодавець має право контролювати стан, напрямки та ефективність використання приміщення, переданого в оренду.

Відповідно до п. 4.7 договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язується у 15-ти денний термін передати Орендодавцеві приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Положеннями п. 4.10 договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. передбачено, що у випадку припинення дії цього договору, у зв'язку з закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Згідно з п. 5.2 договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.

Відповідно до п. 7.11 договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. дія договору оренди припиняється, зокрема на підставі рішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, шляхом підписання додаткової угоди угоду №1 від 11.11.2013р. та додаткової угоди №2 від 14.12.2016р. до договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. сторонами по справі було внесено зміни до договору оренди, зокрема продовжено дію договору до 14.12.2017р. та визначено новий розмір орендної плати - 1388,55 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.04.2018р. по справі №916/451/18 позов Департаменту до ГО "Соціальна правова допомога" було задоволено шляхом розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 28/7 від 05.08.2013р.; виселення ГО "Соціальна правова допомога" з нежитлового приміщення цокольного поверху, загальною площею 78,4 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 24, на користь Департаменту; стягнуто на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 20144,79 грн., пені у розмірі 2054,71 грн. та судового збору у розмірі 5286,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2018р. державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Костівною В.В. під час примусового виконання наказу від 08.05.2018р. по справі №916/451/18, виданого на виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.04.2018р., було складено акт про передання нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 24, на користь Департаменту.

22.11.2018р. Департамент звернувся до ГО "Соціальна правова допомога" із претензією №01-13/5524, відповідно до якої позивачем було вказано про необхідність сплати орендної плати у розмірі 3458,51 грн., нарахованої протягом періоду з 01.04.2018р. по 23.05.2018р., неустойки у розмірі 19273,56 грн., нарахованої протягом періоду з 24.05.2018р. по 18.10.2018р., та пені у розмірі 605,72 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ГО "Соціальна правова допомога", Департаментом було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. зобов'язань не у повному обсязі було сплачено орендні платежі та несвоєчасно повернуто орендоване приміщення, у результаті чого у відповідача виник борг у загальному розмірі 23 337,79 грн., який ГО "Соціальна правова допомога" у добровільному порядку на вимогу Департаменту сплачений не був.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону та умов договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. ГО "Соціальна правова допомога" протягом періоду з 01.04.2018р. по 23.05.2018р. не було сплачено орендних платежів, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість з орендної плати в сумі 3458,51 грн.

При цьому, господарський суд зазначає, що вказаний вище період не був включений до періоду, протягом якого позивачем було стягнуто із відповідача заборгованість з орендних платежів у межах справи №916/451/18, за результатами якої судом 16.04.2018р. було прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

З посиланням на умови 5.2 договору оренди №28/7 від 05.08.2013р., Департаментом було нараховано ГО "Соціальна правова допомога" до сплати пеню у розмірі 605,72 грн. протягом періоду з 16.04.2018р. по 15.10.2018р. за кожний місяць окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог Департаменту до ГО "Соціальна правова допомога" шляхом присудження до стягнення на користь позивача пені розмірі 605,72 грн.

З посиланням на положення ст. 785 ЦК України та умови договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення з ГО "Соціальна правова допомога" неустойки у розмірі 19273,56 грн., нарахованої протягом періоду з 24.05.2018р. по 18.10.2018р. з огляду на несвоєчасне повернення відповідачем орендованого приміщення після розірвання договору на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 4.10 договору оренди №28/7 від 05.08.2013р. у випадку припинення дії цього договору, у зв'язку з закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Положеннями п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29 травня 2013 року N 12 передбачено наступне. Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу положень ч. 1-2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Так, з висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за II півріччя 2014 р. (лист від 01.04.2015р.) вбачається, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно не виконав цього обов'язку (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі N 3-70гс14). Положеннями ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі. Обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 2 вересня 2014 р. у справі N 3-85гс14).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження існування виключних обставин, які б унеможливлювали звільнення орендованого приміщення у строк до 23.05.2018р. Таким чином, позовні вимоги Департаменту в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з 24.05.2018р. по 18.10.2018р. у сумі 19273,56 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до громадської організації "Соціальна правова допомога" позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 3458,51 грн., пені у розмірі 605,72 грн., неустойки у розмірі 19273,56 грн. відповідно до ст. ст. ст. 15, 16, 509, 530, 549, 610 - 612, 614, 617, 629, 759, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 230, 232, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути громадської організації "Соціальна правова допомога" /65015, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 43 А, ідентифікаційний код 36612190/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/ заборгованість з орендної плати у розмірі 3458,51 грн. /три тисячі чотириста п'ятдесят вісім грн. 51 коп./, пеню у розмірі 605,72 грн. /шістсот п'ять грн. 72 коп./, неустойку у розмірі 19273,56 грн. /дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят три грн. 56 коп./, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. /одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 15.04.2019р.

Суддя С.П. Желєзна