Рішення

від 10.04.2019 по справі 921/80/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/80/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

при секретарі судового засідання: Саловська О.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, бульвар Т.Шевченка,18, в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком", 46001 м.Тернопіль, вул. В.Чорновола,4

до відповідача: Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 19, м.Борщів, Борщівський район, Тернопільська область,48702

про: стягнення 104 070 грн. 73 коп. заборгованості, сплаченого судового збору

За участю представників:

позивача: Олійник Т.П.- провідний юрисконсульт, довіреність №4068 від 27.12.2018

відповідача: Поп'юк О.В.- головний спеціаліст-юрисконсульт, доручення №03-31/6 від 09.04.2019

Суть справи.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації про стягнення 104 070 грн. 73 коп. заборгованості по витратах, понесених у січні - грудні 2018 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, а також сплаченого судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем норм чинного законодавства щодо відшкодування витрат за надані протягом січня - грудня 2018 року телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Борщівського району, на яких поширюється дія норм Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства". На підтвердження надання послуг позивачем, відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 04.03.2002 №256 та п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, на адресу відповідача направлені щомісячні звіти за січень - грудень 2018 року (як у електронному варіанті так і рекомендованою кореспонденцією), однак відповідач не в повній мірі відшкодував позивачу витрати на надання у 2018 році телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 15.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 15.03.2019 на 11:00 год.

Протокольними ухвалами суду від 15.03.2019 та від 27.03.2019 повідомлено сторони у справі № 921/80/19 про перерву в судовому засіданні до 27.03.2019 до 12 год. 00 хв. та до 10.04.2019 до 10 год. 00 хв. відповідно.

В судове засідання 10.04.2019 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяві, Відповіді на відзив, письмових Поясненнях та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У Відповіді на відзив №10-12/39 від 25.03.2019 (вх. №5308 від 26.03.2018) , яка надана до справи через канцелярію суду, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не заперечує факту надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян Борщівського району. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, у зазначеній Відповіді на відзив позивач вказує, зокрема, на те, що твердження відповідача, що кошти в сумі 45407,02 грн. було сплачено у 2018 році як відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам сіл Борщівського району, які не увійшли у жодну об'єднану територіальну громаду, не відповідає фактичним обставинам справи, адже витрати позивача у 2018 році на надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам сіл Борщівського району, які не увійшли у жодну об'єднану територіальну громаду, склали лише 16469,56 грн. Саме відповідач повинен здійснити відшкодування у повному обсязі витрат, понесених позивачем у 2018 році внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам Борщівського району, що також підтверджується Районною цільовою програмою щодо надання пільг з послуг зв'язку на 2017-2020 роки.

Посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 у справі №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп-2012 не спростовує позовних вимог, оскільки вказані рішення не стосуються предмета доказування у даній справі.

Разом з тим, у Поясненнях №10-09/44 від 04.04.2019, наданих позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду, йдеться про те, що твердження відповідача про те, що він зобов'язаний відшкодувати витрати позивачу лише на надання пільг громадянам сіл Борщівського району, які не увійшли у жодну об'єднану територіальну громаду, спростовується (окрім того, що наведено у позовній заяві та у відповіді на відзив) також змістом Районної цільової програми щодо надання пільг з послуг зв'язку на 2017-2020 роки, затвердженої рішенням Борщівської районної ради від 21.12.2017 №379, з якої вбачається, що така Районна цільова програма поширюється на громадян Борщівського району незалежно від того, чи увійшов населений пункт, у якому вони проживають в об'єднану територіальну громаду.

В судове засідання 10.04.2019 представник відповідача з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості №02-06/253 від 27.02.2019, письмових Поясненнях стосовно відзиву та про необхідність надання інформації №02-06/315 від 19.03.2019 та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Так, 06.03.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву №02-06/253 від 27.02.2019 (вх. №3985 від 06.03.2019) , в якому просить суд відмовити Тернопільській філії ПАТ "Укртелеком" в задоволенні позовних вимог, зазначаючи про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 внесено зміни до пункту 1 Порядку, в результаті чого з 24 червня припинено фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, за рахунок субвенцій з державного бюджету. Змінами, внесеними до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 та від 21.02.2018, до головних розпорядників коштів місцевих бюджетів віднесено також керівників об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Управління соціального захисту населення направлялися листи керівникам громад про необхідність розроблення Програми щодо порядку надання та фінансування пільг з послуг зв'язку пільговим категоріям населення, що проживають на території громад (копії листів додаються) проте в жодній з громад Програма не прийнята. Управління соціального захисту населення не визначено розпорядником коштів громад на відшкодування за послуги зв'язку. Враховуючи наведене, повідомляємо, що між Управлінням соціального захисту населення Борщівської райдержадміністрації та ПАТ "Укртелеком" заборгованості за надані пільгові послуги зв'язку в 2018 році жителям, які проживають в селах, що не ввійшли до жодної з ОТГ (згідно районної цільової Програми щодо надання пільг з послуг зв'язку) немає.

Крім того, у наданих відповідачем Поясненнях стосовно відзиву та про необхідність надання інформації №02-06/315 від 19.03.2019 йдеться про те, що практика застосування положень статті 91 Бюджетного кодексу України, в житті реалізується інакше і органи місцевого самоврядування не передбачають в місцевих бюджетах кошти на вказану вище мету. Заборгованості за надані пільгові послуги зв'язку в 2018 році жителям, які проживають в селах, що не увійшли до жодної ОТГ (згідно районної цільової Програми щодо надання пільг з послуг зв'язку) немає, копії платіжних доручень додаються.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ20U02JD8070595 B2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії протягом січня - грудня 2018 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Борщівського району, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

До спірних правовідносин суд застосовує норми законодавства в редакції чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, визначено, що встановлені законом пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).

Підпунктом "б" п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад належать, зокрема, видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян , що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України; особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов'язків; звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов'язків; реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне проживання; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини п'ятої статті 29 Закону України "Про культуру", частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзаці першого частини третьої статті 57 Закону України "Про освіту"; дітям війни; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування; доставка громадянам повідомлень про призначення субсидії.

Пунктом 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.

Згідно ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 вказаної Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги"; здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

За змістом п.2 Порядок №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад на зазначені цілі.

Відповідно до п.3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Пунктом 5 Порядку №256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад.

Згідно ч. 1 п. 8 Порядку №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з підприємствами, установами та організаціями (ч. 2 п.8 Порядку).

Відтак, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг для населення Борщівського району є Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації, а тому, на підставі вищезазначених законодавчих норм та положень Порядку №256, саме на відповідача покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з позивачем за телекомунікаційні послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Водночас, слід зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом січня - грудня 2018 року Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню Борщівського району на суму 149477,75 грн.

Факт надання цих послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам за січень - грудень 2018 року (копії розрахунків та доказів їх надсилання відповідачу знаходяться в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не в повній мірі відшкодував позивачу витрати на надання у 2018 році телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам Борщівського району, таким чином невідшкодовані витрати позивача на надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам Борщівського району за період січень-грудень 2018 року становлять 104070,73 грн. (розрахунок заборгованості додано до позовної заяви).

Відповідач на підтвердження своїх заперечень щодо оплати позивачу за надані послуги зв'язку надав до матеріалів справи платіжні доручення, зокрема, №154 від 25.04.2018 на суму 28602 грн 28 коп, №239 від 25.06.2018 на суму 9136 грн 35 коп, №242 від 26.06.2018 на суму 12266 грн 05 коп. Однак, суд не приймає такі платіжні доручення як докази на підтвердження оплати за надані послуги зв'язку, оскільки призначенням платежу по них був борг за 2017 рік.

Крім того, відповідач надав платіжні доручення №352 від 27.12.2017 на суму 85370 грн з призначенням платежу …борг за 2015 р. та 2016 рік… та платіжне доручення №353 від 27.12.2017 на суму 10044 грн з призначенням платежу …борг за 2016 рік… , які також судом не приймаються до уваги, з огляду здійснення оплати за періоди, які не охоплені періодом по даній справі.

Також в Інформації про суми нарахованих пільг за січень-грудень 2018 року… долученої відповідачем до Пояснення стосовно відзиву та про необхідність надання інформації №02-06/315 від 19.03.2019 не відображено суми сплати 1516 грн 58 коп за вересень 2018 року згідно платіжного доручення №340 від 23.10.2018.

Крім того, в зазначеній Інформації про суми нарахованих пільг за січень-грудень 2018 року… за серпень 2018 року відображено суму 4432 грн 25 коп, яка профінансована УСЗН згідно районної програми по пільговиках, які не увійшли до жодної об'єднаної територіальної громади Інші села району . Однак, надане відповідачем до матеріалів справи лише одне платіжне доручення №327 від 27.09.2018 на суму 1444 грн 55 коп з призначенням платежу …08 за 2018 р.район… . Тобто, суд дійшов до висновку, що відповідач здійснював фінансування позивачу за надані пільги також і пільговикам, які увійшли до об'єднаних територіальних громад.

Відповідно до приписів п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Підпунктом 1 пункту 11 Положення передбачено, що уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

На виконання вищезазначених вимог позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні розрахунки (звіти) видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за формою "№2-пільга" за січень 2018 року - грудень 2018 року, що підтверджується супровідними листами:

- від 06.02.2018 №06/2-11-50 (надісланого на адресу відповідача 12.02.2018 рекомендованим повідомленням №4600112148770);

- від 06.03.2018 №06/2-11-76 (надісланого на адресу відповідача 07.03.2018 рекомендованим повідомленням №4600112362726);

- від 06.04.2018 №06/2-11-104 (надісланого на адресу відповідача 06.04.2018 рекомендованим повідомленням №00112412800);

- від 08.05.2018 №06/2-11-130 (надісланого на адресу відповідача 10.05.2018 рекомендованим повідомленням №4600112527402);

- від 06.06.2018 №6/2-11-163 (надісланого на адресу відповідача 06.06.2018 рекомендованим повідомленням №4600112682165);

- від 06.07.2018 №6/2-11-206 (надісланого на адресу відповідача 06.07.2018 рекомендованим повідомленням №4600112847601);

- від 07.08.2018 №6/2-11-236 (надісланого на адресу відповідача 07.08.2018 рекомендованим повідомленням №4600112945956);

- від 07.08.2018 №6/2-11-261 (надісланого на адресу відповідача 07.09.2018 рекомендованим повідомленням №4600113024293);

- від 05.10.2018 №6/2-11-288 (надісланого на адресу відповідача 09.10.2018 рекомендованим повідомленням №4600113127351);

- від 06.11.2018 №6/2-11-353 (надісланого на адресу відповідача 08.11.2018 рекомендованим повідомленням №4600113236843);

- від 14.12.2018 №6/2-11-376 (надісланого на адресу відповідача 08.11.2018 рекомендованим повідомленням №4600113381380);

- від 09.01.2019 №6/2-11-399 (надісланого на адресу відповідача 14.01.2019 рекомендованим повідомленням №4600113472296).

Копії супровідних листів, описів вкладення у лист з оголошеною цінністю, рекомендованих повідомлень, поштових квитанцій та списків згрупованих поштових відправлень знаходяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, Управління соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.

Разом з тим, відповідач як орган державної влади не заперечує факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян. Натомість, вказує на відсутність відповідного бюджетного фінансування, відтак, і на відсутність у нього зобов'язань відшкодовувати такі витрати, та стверджуючи, що головним розпорядником коштів в частині компенсації пільг, наданих громадянам об'єднаних територіальних громад Борщівського району є самі об'єднані територіальні громади. Крім того, просить суд врахувати, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 внесено зміни до пункту 1 Порядку в результаті чого з 24 червня припинено фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, за рахунок субвенцій з державного бюджету. Змінами, внесеними до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 та від 21.02.2018, до головних розпорядників коштів місцевих бюджетів віднесено також керівників об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Управлінням соціального захисту населення направлялися листи керівникам громад про необхідність розроблення Програми щодо порядку надання та фінансування пільг з послуг зв'язку пільговим категоріям населення, що проживають на території громад (копії листів додаються), проте в жодній з громад Програма не прийнята.

Управління праці та соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення Борщівського району, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Посилання відповідача на те, що у місцевому бюджеті не передбачені витрати, пов'язані із наданням пільг на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, суд оцінює критично, оскільки законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Крім цього, Міністерство соціальної політики у листі №989/0/111-18/201 від 07.06.2018 вказало, що у Державному бюджеті України на 2016, 2017 та 2018 роки субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати послуг зв'язку не передбачено. Разом з тим, відповідно до ст.91 Бюджетного кодексу України видатки на надання пільг з оплати послуг зв'язку можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Таким чином, питання забезпечення пільгами з оплати послуг зв'язку громадян окремих категорій за рахунок коштів місцевих бюджетів має розглядатися відповідними органами місцевого самоврядування .

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком , зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів .

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00) держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, № 906/621/17, постановах Верховного Суду від 07.05.2018р. у справі №920/724/17, від 05.06.2018р. у справі 915/827/17 та постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відтак, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Відсутність укладених між відповідачем та позивачем договору про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2018 рік, не може бути підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від законодавчо встановленого обов'язку компенсувати вартість фактично спожитих пільговими категоріями населення послуг.

Заперечення відповідача стосовно того, що після набрання чинності Постанови КМУ від 21.06.2017 №426 "Про внесення змін до Постанови КМУ від 04.03.2002р. № 256" не визначено порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, не приймаються судом з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації", споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже, надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян є обов'язком позивача.

Невизначення порядку відшкодування різниці вартості послуг зв'язку на пільгових умовах проти повної вартості є непропорційним втручанням держави у право власності позивача непорушність якого гарантується Конституцією України та Конвенцією "Про захист прав людини і основоположних свобод".

В свою чергу, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.07.2018р. по справі №904/7478/17.

Отже, встановлений судом факт наявності обов'язку відповідача відносно відшкодування наданих позивачем послуг пільговим категоріям осіб (за законом) та підтверджений розмір вказаних відшкодувань свідчать про відсутність підстав до невиконання відповідачем відповідного обов'язку.

З огляду на наведене вище, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 906/621/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідачем не спростовані належними засобами доказування позовні вимоги.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з січня 2018 року по грудень 2018 року в розмірі 104070 грн. 73 коп. підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до стягнення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 73-79, 86, 129, 194, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 19, м. Борщів, Борщівський район, Тернопільська область,48702, ідентифікаційний код 03195562, на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, бульвар Т.Шевченка,18, ідентифікаційний код 21560766 в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком", 46001 м.Тернопіль, вул. В.Чорновола, 4, ідентифікаційний код 01188052:

- 104 070 грн. 73 коп. заборгованості;

- 1921 грн. 00 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення направити сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 15.04.2019 року.

Суддя С.О. Хома