Рішення

від 15.04.2019 по справі 911/111/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/111/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

без виклику представників сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс"

04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 15 А, оф. 502, код ЄДРПОУ 389435038

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал нет плюс"

08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Комуністична, буд. 15, кв.19, код ЄДРПОУ 39547066

про стягнення заборгованості у розмірі 155000,00 грн.

обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 119/19 від 08.01.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал нет плюс" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № 1161212 від 19.12.2016, у зв'язку з чим, заявляється до стягнення штраф у розмірі 155000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 1746/19 від 28.01.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 2678/19 від 08.02.2019) та відзив на позовну заяву (вх. № 2187/19 від 01.02.2019), який обґрунтований тим, що штрафні санкції за період з травня по листопад 2017 року у розмірі 98000,00 грн. заявлені позивачем з порушенням строків позовної давності та, враховуючи те, що позивачем не понесені реальні збитки за невиконання відповідачем зобов'язань з укладення основних договорів у кількості 280 штук, і те, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому положенні, наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі статті 233 Господарського кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 3654/19 від 21.02.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 4064/19 від 27.02.2019) та заперечення на відповідь на відзив (вх. № 4349/19 від 04.03.2019).

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Телетранс як виконавцем (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал нет плюс як агентом (далі - відповідач, агент) укладено договір про надання послуг №1161212 від 19.12.2016, згідно з яким агент надає виконавцю послуги: з укладання від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок виконавця основних договорів та сприяння в такому укладенні, вчинення юридичних дій, що передбачені договором щодо супроводження чинних основних договорів.

Відповідно до пункту 3.7 Договору агент зобов'язується вести облік укладених агентом основних договорів, як на етапі укладення, так і в подальшому у ході виконання пункту 3.2 Договору.

Згідно з пунктом 5.1. Договору винагорода агента за надання послуг, передбачених пунктом 3.1. Договору складає 25 % від фактичного здійснення платежу абонента, який був прийнятий агентом, за перший місяць надання послуг виконавця згідно основного договору.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що винагорода агента за надання послуг, передбачених пунктом 3.2.Договору протягом календарного місяця складає 25% від суми фактично здійсненного абонентом платежу за послуги виконавця, що був прийнятий агентом за наданий календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.7. Договору, оскільки виконавець надає агенту повноваження здійснювати діяльність на території, згідно з пунктом 2.2. Договору, то агент гарантує, що протягом кожного місяця строку договору існуватимуть не менше 280 чинних основних договорів з абонентами послуги щодо супроводження яких надаватиме агент.

Згідно з пунктом 5.7.2 Договору, якщо кількість таких чинних основних договорів з абонентами буде менше ніж 280, то в такому випадку: агент зобов'язаний оплатити виконавцю штраф за календарний місяць у розмірі 14000,00 грн., пізніше 15 числа наступного місяця за звітним.

Відповідно до пункту 10.2 Договору зміни та доповнення до договору, оформлені в письмовій формі та підписані сторонами, а також додаткові угоди, є невід'ємними частинами договору.

Згідно з пунктом 11.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом одного календарного року з можливістю пролонгації на наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № 1161212 від 19.12.2016, у зв'язку з чим, заявляється до стягнення штраф розмірі 155000,00 грн.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Телетранс

1. У період з січня 2017 року по квітень 2018 року відповідач неналежним чином виконав покладені на нього пунктом 5.7 Договору зобов'язання з укладення основних договорів у кількості 280 штук, в наслідок чого, позивач на підставі пункту 5.7.1. Договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 224000,00 грн., з яких відповідачем сплачено 69000,00 грн., тобто, станом на 08.01.2019, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 155000,00 грн.

2. Відносно аргументів відповідача про застосування строків позовної давності, позивач зазначає, що строк позовної давності переривався у зв'язку із здійсненням відповідачем часткових оплат: 20.04.2017 у розмірі 5000,00 грн., 21.06.2017 у розмірі 7000,00 грн., 21.09.2017 у розмірі 10000,00 грн., 24.01.2018 у розмірі 5000,00 грн., 26.06.2018 у розмірі 10000,00 грн., 06.07.2018 у розмірі 12000,00 грн., 30.07.2018 у розмірі 10000,00 грн., 31.08.2018 у розмірі 10000,00 грн., отже, враховуючи здійснені часткові оплати, перебіг позовної давності починається заново на підставі частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України, тобто, враховуючи дату останнього платежу - 31.08.2018, відповідно, строк позовної давності закінчується 31.08.2019.

3. Аргументи відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки, позивач на виконання умов договору надав відповідачу доступ до телекомунікаційних мереж та телекомунікаційних послуг, які є основним напрямком господарської діяльності позивача, а нараховані за договором штрафні санкції за своїм змістом є мінімальним гарантійним платежем, який спрямований на забезпечення надання доступу до телекомунікаційних мереж та послуг, крім того, враховуючи вимоги статей 42, 44 Господарського кодексу України, посилання відповідача на скрутне фінансове становище є недоцільним, оскільки, підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, а зменшення розміру штрафних санкцій призведе до порушення законних прав та інтересів позивача.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал нет плюс

1. На виконання умов Договору, відповідачем сплачено грошові кошти 20.04.2017 у розмірі 5000,00 грн., 21.06.2017 у розмірі 7000,00 грн., 21.09.2017 у розмірі 10000,00 грн., 24.01.2018 у розмірі 5000,00 грн., 26.06.2018 у розмірі 10000,00 грн., 06.07.2018 у розмірі 12000,00 грн., 30.07.2018 у розмірі 10000,00 грн., 31.08.2018 у розмірі 10000,00 грн., всього на суму 69000,00 грн.

2. Нараховані штрафні санкції за період з травня по листопад 2017 року заявлені позивачем з порушенням строків позовної давності, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5.7.2 Договору, якщо кількість таких чинних основних договорів з абонентами буде менше ніж 280, то в такому випадку: агент зобов'язаний оплатити виконавцю штраф за календарний місяць у розмірі 14000,00 грн., не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним, тобто, вимогами договору встановлено, що кожний місяць виникає окремий борг по сплаті окремої штрафної санкції, отже, нарахування окремих штрафних санкцій та їх оплата відбувається наступним чином: за січень 2017 року позивачем нараховано штраф у розмірі 14000,00 грн., який оплачено відповідачем - 20.04.2017 - 5000,00 грн., 21.06.2017 - 7000,00 грн., 21.09.2017 - 10000,00 грн., з яких 8000,00 грн. перераховується в оплату за лютий 2017 року; за лютий 2017 року відповідачем здійснено оплату 21.09.2017 - 8000,00 грн., 24.01.2018 - 5000,00 грн., 26.06.2018 - 10000,00 грн., з яких 9000,00 грн. перераховується в оплату за березень 2017 року; за березень 2017 року відповідачем здійснено оплату 26.06.2018 - 9000,00 грн., 06.07.2018 - 12000,00 грн., з яких 7000,00 грн. перераховується в оплату за квітень 2017 року; за квітень 2017 року відповідачем здійснено оплату 06.07.2018 - 7000,00 грн., 30.07.2018 - 10000,00 грн., з яких 3000,00 грн. перераховується в оплату за травень 2017 року; за травень 2017 року відповідачем здійснено оплату 30.07.2018 - 3000,00 грн., 31.08.2018 - 10000,00 грн., на загальну суму 13000,00 грн., отже, відлік строку позовної давності за спірний місяць розпочався 31.08.2018.

Оскільки, штрафна санкція у розмірі 14000,00 грн. є окремим боргом за окремий місяць та, враховуючи вимоги пункту 5.6.2 Договору, а саме: строк оплати штрафу у розмірі 14000,00 грн., не пізніше 15 числа, наступного місяця за звітним, строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій за: червень 2017 року закінчився 23.07.2018; липень 2017 року закінчився 23.08.2018; серпень 2017 року закінчився 23.09.2018; вересень 2017 року закінчився 22.10.2018; жовтень 2017 року закінчився 22.11.2018; листопад 2017 року закінчився 22.12.2018.

Тобто, задоволенню підлягають вимоги про стягнення штрафних санкцій: за травень 2017 року у розмірі 1000,00 грн., у зв'язку із перериванням строків позовної давності, за грудень-квітень 2018 року у розмірі 70000,00 грн., оскільки, враховуючи дату звернення до суду - 08.01.2019, штрафні санкції заявлені у межах строків позовної давності.

3. Відносно аргументів позивача про відмову у задоволенні вимоги відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, зазначається таке.

Твердження позивача про надання відповідачу доступу до телекомунікаційних мереж і послуг є недоречними, оскільки, відповідно до пункту 2.1 Договору, агент надає виконавцю послуги: з укладання від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок виконавця основних договір та сприяння в такому укладенні, вчинення юридичних дій, що передбачені договором, щодо супроводження чинних основних договорів, при цьому, пунктом 1.1.3 Основного Договору визначено його предмет, а саме: надання телекомунікаційних та інших послуг на умовах публічної оферти, укладених між агентом (від імені та в інтересах виконавця) та абонентом шляхом приєднання абонента до запропонованого основного договору в цілому, отже, жодного доступу до телекомунікаційних мереж і послуг відповідачу не надавалось.

Крім того, з огляду на те, що позивачем не понесені збитки у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з укладення основних договорів, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, що підтверджується випискою з особистого рахунку № 26003053147151, відкритого в АТ КБ ПриватБанк та надмірно великий розмір штрафних санкцій порівняно з реальними збитками позивача, наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі статті 233 Господарського кодексу України.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу Укрїни за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, при дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах позовної давності, а не після її спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), суд зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (див. mutatis mutandis рішення у справах ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії від 20 вересня 2011 року ( OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia , заява № 14902/04, § 570), Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства від 22 жовтня 1996 року ( Stubbings and Others v. the United Kingdom , заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю Телетранс та Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал нет плюс укладено договір про надання послуг №1161212 від 19.12.2016, згідно з яким агент надає виконавцю послуги: з укладання від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок виконавця основних договорів та сприяння в такому укладенні, вчинення юридичних дій, що передбачені договором щодо супроводження чинних основних договорів.

Згідно з пунктом 5.7.2 Договору, якщо кількість таких чинних основних договорів з абонентами буде менше ніж 280, то в такому випадку агент зобов'язаний оплатити виконавцю штраф за календарний місяць у розмірі 14000,00 грн., не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним.

У період з січня 2017 року по квітень 2018 року відповідач неналежним чином виконав покладені на нього пунктом 5.7 Договору зобов'язання з укладення основних договорів у кількості 280 штук, в наслідок чого, позивач на підставі пункту 5.7.1. Договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 224000,00 грн., з яких відповідачем сплачено 69000, грн.

На виконання умов пункту 5.7.2 Договору, відповідачем сплачено грошові кошти: 20.04.2017 у розмірі 5000,00 грн., 21.06.2017 у розмірі 7000,00 грн., 21.09.2017 у розмірі 10000,00 грн., 24.01.2018 у розмірі 5000,00 грн., 26.06.2018 у розмірі 10000,00 грн., 06.07.2018 у розмірі 12000,00 грн., 30.07.2018 у розмірі 10000,00 грн., 31.08.2018 у розмірі 10000,00 грн., всього на суму 69000,00 грн.

Вказані обставини визнаються обома сторонами.

Отже, за наданими до матеріалів справи доказами та доводами сторін, судом встановлено, що станом на 08.01.2019 у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 155000,00 грн.

2. Відносно аргументів сторін про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин суд зазначає таке.

Поняття строк виконання зобов'язання і термін виконання зобов'язання охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки Договір встановлює окреме зобов'язання, яке деталізує обов'язок відповідача шляхом укладення основних договорів з абонентами та визначений сторонами порядок нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зазначеної вимоги за кожен конкретний місяць у якому відбулось порушення, шляхом нарахування штрафу у розмірі 14000,00 грн., та конкретно визначеними термінами оплати штрафних санкцій - у період не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним, отже, перебіг позовної давності стосовно кожної штрафної санкції починається на наступний день після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку зі сплати штрафних санкцій у визначений термін й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

3. Відносно аргументів позивача про переривання строку позовної давності, суд зазначає таке.

Оскільки, як встановлено судом, строк позовної давності обчислюється щодо кожного простроченого платежу та, враховуючи порядок погашення штрафних санкцій за спірним договором, а саме: за січень 2017 року, які оплачено відповідачем - 20.04.2017 - 5000,00 грн., 21.06.2017 - 7000,00 грн., 21.09.2017 - 10000,00 грн., з яких 8000,00 грн. перераховується в оплату за лютий 2017 року; за лютий 2017 року, які оплачені відповідачем 21.09.2017 - 8000,00 грн., 24.01.2018 - 5000,00 грн., 26.06.2018 - 10000,00 грн., з яких 9000,00 грн., перераховується в оплату за березень 2017 року; за березень 2017 року, які оплачені відповідачем 26.06.2018 - 9000,00 грн., 06.07.2018 - 12000,00 грн., з яких 7000,00 грн. перераховується в оплату за квітень 2017 року; за квітень 2017 року, які оплачені відповідачем 06.07.2018 - 7000,00 грн., 30.07.2018 - 10000,00 грн., з яких 3000,00 перераховується в оплату за травень 2017 року; за травень 2017 року відповідачем здійснено оплату 30.07.2018 - 3000,00 грн., 31.08.2018 - 10000,00 грн., на загальну суму 13000,00 грн., суд дійшов висновку, що відлік строку позовної давності за травень 2017 року переривається у зв'язку із частковою оплатою відповідачем спірної заборгованості та починається з 31.08.2018.

Тобто, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 84000,00 грн. за період червень - листопад 2017 року, заявлені позивачем з пропуском строку позовної давності, отже, стягненню підлягає заборгованість у розмірі 71000,00 грн.

4. Відносно аргументів сторін про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При розгляді заяви відповідача про зменшення неустойки, судом враховується, що з позовних вимог у справі, за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України, за правовою природою до неустойки відносяться лише позовні вимоги про стягнення штрафу та пені, відтак, суд вирішує питання щодо наявності підстав для зменшення виключно цих вимог.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, з урахуванням наведених положень законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій та їх зменшення у конкретному випадку, того факту, що позивачем не понесені реальні збитки у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором, врахувавши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження фінансового становища відповідача, а саме: виписки з особистого рахунку № 26003053147151, відкритого в АТ КБ ПриватБанк , дійшов висновків, що розмір штрафу погоджений сторонами у Договорі і він не надмірно великий, з урахуванням його розміру за порушення одного зобов'язання - 14000,00 грн., відповідач систематично не виконував свої зобов'язання за Договором, а, відтак, позивач не отримував того, на що розраховував при укладенні Договору, прострочення не є незначним, період наявності заборгованості навіть перевищив строк позовної давності, також судом враховано поведінку сторони - відповідачем не визнано боргу, у тому числі, заявлено суду про застосування строку позовної давності, наслідком чого стали висновки суду про відсутність підстав для задоволення значної частини позовних вимог, крім того, з огляду на оцінку правовідносин сторін, спірні порушення зобов'язань не мали виняткового характеру, з чим закон і пов'язує можливість суду зменшити штрафні санкції.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновків про часткове задоволення позову у розмірі 71000,00 грн., без зменшення судом розміру штрафних санкцій в порядку частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 84000,00 грн., за період червень - листопад 2017 року, задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку пункту 2 частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. № 119/19 від 08.01.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал нет плюс" про стягнення 155000,00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал нет плюс" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Комуністична, буд. 15, кв. 19, код ЄДРПОУ 39547066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 15 А, оф. 502, код ЄДРПОУ 389435038) 71000,00 грн. (сімдесят одна тисяча гривень) основного боргу, 1065,00 грн. (одна тисяча шістдесят п'ять гривень) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 15.04.2019.

Суддя С.О. Саванчук