Рішення

від 26.02.2019 по справі 160/411/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Справа № 160/411/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербному Д.С. за участі: представника позивача представника відповідача Василюхи Т.О., Синявський І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Стройбетон до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2018 року № 0034261420.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про невідповідність висновків акта перевірки від 18.07.2018 р. № 38049/04-36-14-20/31735675 дійсності, внаслідок порушення відповідачем норм матеріального права. Вказав, що висновки акту перевірки щодо недійсності правовідносин з контрагентами ТОВ Аста Юа , ТОВ Галіон-Д , ТОВ Юзі Груп та ТОВ Карін ЛТД є невірними, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Вказує, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин контрагенти мали необхідний обсяг правосуб'єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

У судовому засіданні 26.02.2019 року представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, зокрема вказав, що під час перевірки встановлено, що в ході проведення перевірки позивача було здійснено аналіз податкової інформації контрагентів позивача, первинних документів та встановлено, що останні мають типовий характер, неможливо встановити ланцюг постачання товару (продукція виробничо-технічного призначення), що характеризує діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, з метою створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Отже, надані ТОВ Стройбетон до перевірки документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції; досліджені операції спрямовані на документальне оформлення купівлі-продажу товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, метою яких є мінімізація податкових зобов'язань ТОВ Стройбетон . Окрім того, посилається на інформацію про те, що контрагент позивача ТОВ Юзі Груп є фігурантом у кримінальному провадженні № 12018220540000457, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 205 КК України. Отже наведене свідчить про відсутність у постачальників джерела первинного походження товарів, відтак не існує дійсної можливості набуття його у власність ТОВ Стройбетон , а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядження ним ТОВ Стройбетон .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Стройбетон (код ЄДРПОУ 31735675) зареєстроване 17.12.2001 р. виконавчим комітетом Криворізької міської ради та перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У період з 05.07.2018 р. по 11.07.2018 р., на підставі наказу № 3698-п від 27.06.2017 р., згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Стройбетон з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Галіон-Д , ТОВ Юзі Груп та ТОВ Карін ЛТД за період з 01.12.2017 р. по 31.12.2017 р. та з ТОВ Аста Юа за період з 01.05.2017 р. по 31.05.2017 р.

За результатами перевірки 18.07.2018 року складено акт № 38049/04-36-14-20/31735675, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень: п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит на загальну суму 855178 грн., в тому числі внаслідок включення сум ПДВ по податковим накладним виписаних контрагентами: ТОВ Аста Юа за травень 2017 року та ТОВ Галіон-Д , ТОВ Юзі Груп та ТОВ Карін ЛТД за грудень 2017 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету на суму 183178 грн., в тому числі: за травень 2017 року на суму 83522 грн. та за грудень 2017 року на суму 99655 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2017 року в сумі 672001 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, ТОВ Стройбетон подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення на акт, за розглядом яких листом від 01.08.2018 року № 46113/10/047-36-14-20 визнано висновки акта перевірки правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

02.08.2018 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0020061420 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у сумі 183177 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 91588,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0020071420 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 672001 грн. за грудень 2017 року.

ТОВ Стройбетон оскаржені в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України вказані податкові повідомлення-рішення, та рішенням Державної фіскальної служби України від 09.10.2018 року № 33035/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.08.2018 року № 0020061420 та № 0020071420 в частині встановлення перевіркою порушень по взаємовідносинах з ТОВ Аста Юа , та ТОВ Галіон-Д , ТОВ Карін ЛТД , та у відповідній частині застосовані штрафні санкції.

06.12.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 09.10.2018 року № 33035/6/99-99-11-01-01-25 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0034261420 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 166175 грн. за грудень 2017 року.

Досліджуючи правомірність винесених податкового повідомлення-рішення та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

ТОВ Стройбетон , як покупцем, укладено з продавцем ТОВ Юзі Груп (м.Маріуполь) в особі директора ОСОБА_5 договір поставки № 01/12-17 від 01.12.2017 року, предметом якого є постачання продукції виробничо-технічного призначення або товарів споживання (продукція, товар), найменування, кількість, якість та інші характеристики якого зазначені в специфікаціях, які є невідємними частинами договору.

Згідно пункту 2 договору, якість продукції повинна відповідати умовам, зазначеним у специфікаціях.

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах, зазначених в специфікаціях (пункт 3.1 договору).

До вказаного договору сторонами складено специфікацію № 1 на постачання товару (круг ф45 ст45, кільце гум.амортизаційне, кільце гумове проміжне, корпус підш. литний чавунний) на загальну суму 997049,42 грн. (у тому числі ПДВ 166174,91 грн.). Строк поставки - грудень 2017 року, умови: СРТ - склад покупця (м.Кривий Ріг).

На підтвердження виконання умов договору з постачання товару позивачем надано: видаткова накладна № 757 від 16.12.2017 р., накладна прибуткування матеріалів № 38 від 16.12.2017 р., податкова накладна № 757 від 16.12.2017 р.

Розрахунок за договором поставки № 01/12-17 від 01.12.2017 року здійснено шляхом безготівково переведення коштів у сумі 697079,42 грн. на підставі платіжного доручення № 479 від 26.01.2018 року, та переведення боргу на нового боржника ТОВ Аскольд Групп , згідно договору переведення боргу від 12.04.2018 р. № 12-04-18 ЮГ на суму 299970,00 грн.

У ході судового розгляду справи представником позивача пояснювалось, що вказаний товар (круг ф45 ст45, кільце гум.амортизаційне, кільце гумове проміжне, корпус підш. литний чавунний) в подальшому було використано в господарській діяльності позивача - виробництво роликів конвеєрних.

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ Стройбетон із контрагентом-постачальником ТОВ Юзі Груп , які мали вплив на формування податкового кредит та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розглядаючи заявлений спір, суд виходить із того, що підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Суд зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Приписами пункту 2.15 та пункту 2.16 вказаного Положення, встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Окрім того, суд зазначає, що при з'ясуванні неможливості виконання операцій з постачання (продажу) товарів наявним трудовим ресурсом слід враховувати специфіку конкретної операції, яка характеризується фізичними властивостями операції з якими потребують значного обсягу трудових витрат, особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом; необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників, високого рівня їх оплати праці тощо.

За певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а.

Суд зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), поза як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником .

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відтак хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Судом встановлено, що ТОВ Юзі Груп не є виробником товару, поставленого в адресу позивача на підставі договору поставки № 01/12-17 від 01.12.2017 року. У той же час, під час перевірки посадовими особами відповідача було проаналізовано ланцюг постачання товару та встановлено відсутність реального придбання зазначеного товару (круг ф45 ст45, кільце гум.амортизаційне, кільце гумове проміжне, корпус підш. литний чавунний) в інших підприємств.

Аналізом ЄРПН в розмірі номенклатурних позицій ТОВ Юзі Груп встановлено, що ТОВ Юзі Груп здійснювало придбання: цигарок, продуктів харчування (риба, м'ясо та м'ясні вироби, морепродукти, морозиво), алкогольні напої, корм для тварин, а реалізовувало: рекламні та транспортно-експедиційні послуги, послуги з оренди запчастин, послуги з капітального ремонту, будівельні матеріали тощо. Тобто асортимент придбаної продукції не відповідає реалізованій.

Так, судом встановлено, що на ТОВ Юзі Груп у спірний період (грудень 2017 року) працювала одна особа - керівник, що відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 -ДФ) за 4 квартал 2017 року та підтверджено додатком 2 Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2017 року від 16.01.2018 р. № 9295006313.

Поряд з тим, пунктом 2 договору поставки № 01/12-17 від 01.12.2017 року визначено, що якість продукції повинна відповідати умовам, зазначеним у специфікаціях. У Специфікації № 1 відсутні дані щодо якісних характеристик товару, який має постачатись за договором; виробник товару ані в договорі, ані у специфікації не зазначений, відповідні сертифікати та пояснення позивачем не надано.

Також судом не встановлено факт транспортування товару від ТОВ Юзі Груп до ТОВ Стройбетон , обумовленого договором поставки № 01/12-17 від 01.12.2017 року, за маршрутом м. Маріуполь - м. Кривий Ріг. Так, специфікацією № 1 визначено, що умови поставки: СРТ - склад покупця (м. Кривий Ріг).

Судом встановлено, що за даними специфікації № 1, зокрема товар круг ф42 ст45 важить 18,25 тон., загальна кількість товару кільце гумове складає 8000 шт.

Представником позивача в ході судового розгляду справи не зазначено яким чином було поставлено означену кількість товару (понад 18 тон), яким чином та ким здійснювалось розвантаження товару на складі покупця, від кого було отримано товар (безпосередньо від директора ТОВ Юзі Груп , особи за довіреністю, водія тощо), з урахуванням того, що на ТОВ Юзі Груп у спірний період працювала одна особа.

Окрім того, судом встановлено, що в провадженні Слобідського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220540000457 від 21.02.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 205 КК України. В рамках означеного кримінального провадження, зокрема ТОВ Юзі Груп (ЄДРПОУ 41360234) виступає фігурантом, а саме, згідно ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.05.2018 року у справі № 641/1497/18, невстановлена група осіб, діючи умисно, упродовж 2016-2017 років створили та зареєстрували на підставних осіб без мети здійснення реальної господарської діяльності ТОВ ЮЗІ ГРУП код ЄДРПОУ 41360234, ТОВ АРТЛАЙН КОМ код ЄДРПОУ 40722766, ТОВ ТК ГРІН - ЛАЙФ код ЄДРПОУ 41397856. За вказаним фактом прокуратурою Харківської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, яке було зареєстроване за № 42018220000000537 від 27.04.2018 року. 03.05.2018 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за № 12018220540000457 від 21.02.2018 за ч. 1 ст. 358 КК України, за № 12018220540000981 від 25.04.2018 за ч. 3 ст. 190 КК України, за № 42018220000000537 від 27.04.2018 за ч. 2 ст. 205 КК України, об'єднані в одне провадження за № 12018220540000457, і підслідність визначена за СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області.

Під час досудового розслідування були встановлені особи, які значаться керівниками на таких підприємствах, як ТОВ АРТЛАЙН КОМ код ЄДРПОУ 40722766, ТОВ ЮЗІ ГРУП код ЄДРПОУ 41360234, ТОВ ТК ГРІН ЛАЙФ код ЄДРПОУ 41397856, однак фактично функції директорів не виконують.

Допитаний в якості свідка, ОСОБА_5 пояснив, що він не є директором чи засновником будь-яких підприємств, в тому числі і ТОВ Юзі Груп . Де знаходиться дане підприємство та яким видом діяльності займається, йому невідомо. Жодного відношення до фінансово господарської діяльності ТОВ Юзі Груп не має, документи фінансово господарської діяльності не підписував, звіти до контролюючих органів не надавав.

Суд вказує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 826/16865/14, від 27.03.2018 року у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 року у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18).

Суд зазначає, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Слід зазначити, що платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

Для цього необхідно встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи було фактично виділено платником кошти на виконання цих операцій; чи були співрозмірні залучені платником кошти та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту.

При цьому, при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

Принцип обачності є основним принципом бухгалтерського обліку та фінансової звітності згідно статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-14, положення якого передбачають застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Відтак, обачність за своєю суттю є правилами за якими діє платник податку в силу положень цього Закону, не залежно від будь-якого впливу.

Так, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладеного договору, не надано доказів факту виконання послуг та відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Аналогічна позиція суду викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року у справі № К/800/3230/13.

З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарської взаємодії ТОВ Стройбетон з ТОВ Юзі Груп є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаним підприємством не є реальними, оскільки судом не встановлено самого факту їх здійснення.

На підставі викладеного, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи, що судом не встановлено факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Юзі Груп (ЄДРПОУ 41360234), суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаних контрагентом ТОВ Юзі Груп , отже, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на податку на додану вартість, згідно податкового повідомлення-рішення повідомлення-рішення № 0034261420 від 06.12.2018 року, здійснено на законних підставах, з урахуванням чого означене податкове повідомлення - рішення винесено правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому відсутні підстави для скасування його судом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач належними доказами підтвердив правомірність спірного рішення, наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Стройбетон є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Стройбетон , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 94, 139, 193, 241-246, 250, 251 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 березня 2019 року.

Суддя Р.З. Голобутовський