Рішення

від 09.04.2019 по справі 200/14008/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р. Справа№200/14008/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В. при секретарі судового засідання Заїченко Я.В. за участю сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Голуб М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М-СТАР" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю "М-СТАР" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0214614605 від 11 жовтня 2018 року за порушення строку сплати грошового зобов'язання та зобов'язання сплатити штраф у сумі 9087, 33 грн.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач зазначив неврахування відповідачем при нарахуванні штрафних санкцій положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції статтею 6 якого в редакції, чинній до 08 червня 2018 року, звільнено від сплати за користування земельними ділянками суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції під час проведення антитерористичної операції. Оскільки позивач був звільнений від сплати плати за користування земельними ділянками від початку АТО, то підстави для застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зазначених грошових зобов'язань відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав надані пояснення у позові, просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, підстави незгоди виклав у наданому до суду відзиві на позов. За змістом відзиву в ході проведеної камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгоджених грошових зобов'язань з плати за землю, визначених у наданих до податкового органу деклараціях за звітні податкові періоди 2015-2016 років, що стало підставою прийняття у жовтні 2018 року податкового повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з плати за землю.

Крім цього відповідач зауважив на неможливості відстрочення сплати грошових зобов'язань позивача на підставі статей 32, 100 Податкового кодексу України, оскільки позивач з заявою про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань або про продовження граничних строків для сплати узгоджених податкових зобов'язань до податкового органу не звертався.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене ним у відзиві на позов, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 14 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження з призначенням підготовчих засідань.

У підготовчому засіданні від 10 січня 2019 року розгляд справи відкладено на 22 січня 2019 року о 15:30 год.

У підготовчому засіданні від 22 січня 2019 року розгляд справи на 19 лютого 2019 року о 11:30 год.

У підготовчому засіданні від 19 лютого 2019 року розгляд справи на 12 березня 2019 року о 12:30 год.

Ухвалою суд від 12 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "М-СТАР" є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 30073345. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням товариства позивача є: 84130, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Карла Лібнехта, буд. 117 А.

Як платник податків позивач перебуває на обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Позивачем надано до податкової інспекції декларації з плати за землю за 2015-2016 роки (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

за 2015 рік № 9015764760 від 16 лютого 2015 року (звітна), якій самостійно визначено належну сплату суму орендної плати за землю з юридичних осіб - 64 701,92 грн.

за 2016 рік № 9018430077 від 17 лютого 2016 року (звітна) , в якій самостійно визначено належну сплату суму орендної плати за землю з юридичних осіб - 74 233, 66 грн.

21 лютого 2017 року позивачем надані уточнюючі декларації за червень - грудень 2015 та січень, березень 2016 рік, якими позивачем зменшено самостійно задекларовані зобов'язання 2014 рік №9082297426 від 21 лютого 2017 року на 51 803, 04 грн.

10 вересня 2019 року відповідачем проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати грошового зобов'язання з плати за землю, за наслідком проведення якої складений акт № 831/05-99-46-05/05-581/30073345. Згідно висновків акту в ході перевірки встановлено несвоєчасну сплату платником податків узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за травень - грудень 2015 року, за січень 2016 року протягом визначених п. 57.1, ст. 57, та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями. За даними перевірки встановлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 45 436, 65 грн.

На підставі висновків зазначеного акту 10 вересня 2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0214614605, яким до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з плати за землю в розмірі 20% на суму 45 436, 65 грн. Згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення штрафні санкції застосовані за несвоєчасну сплату позивачем грошових зобов'язань за червень - грудень 2015 року; січень, березень 2016 року.

Позивач не погоджується з спірним повідомлення рішенням, а саме в частині порушення термінів сплати самостійно визначених зобов'язань за 2015-2016 рік.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті ПК України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Як визначено пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань ПК України передбачена відповідальність для платника податків у вигляді нарахування штрафу (стаття 126) та пені (стаття 129).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення (п.116.1 ПКУ) .

За статтею 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одночасно статтею 87 ПК України передбачені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу. Положення даної статті не передбачають такого джерела погашення податкового боргу, як зменшення його суми внаслідок подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) якою було проведено зменшення суми податку.

Таким чином припинення податкового обов'язку шляхом подання уточнюючої декларації відповідає вимогам ст. 50 ПК України , а тому не є тотожнім погашенню податкового боргу. Таким чином, зменшення податкових зобов'язань шляхом подання податкової декларації не є погашенням податкового боргу, що свідчить про відсутність податкового правопорушення.

15 жовтня 2014 року набув чинності Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон №1669), яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону N 1669 в редакції, чинній до 08.06.2016 року, суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з ч.3 ст.11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статі 1 Закону № 1669, період проведення антитерористичної операції є часом між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого вище зазначеними розпорядженнями, з початку її проведення, включено м. Маріуполь, де розташована земельна ділянка, що використовувалась позивачем. Дана обставина визнається відповідачем.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17 травня 2016 року № 1365-VIII тексти статей 6 та 7 Закону України № 1669 викладено в наступній редакції: "Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону"; "Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону". Закон України від 17 травня 2016 року № 1365-VIII набрав чинності 8 червня 2016 року.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Із врахуванням приписів частини 3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону, суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах. Отже, застосування Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до ПК України.

Статтею 6 Закону N 1669 (в редакції чинній до 08.06.2016 року) передбачалося звільнення суб'єктів господарювання які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Суд не приймає посилання відповідача на необхідність надання позивачем сертифікату торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обстави, оскільки звільнення платників внеску від сплати плати за землю згідно статті 6 Закону № 1669, не залежить від наявності такого сертифікату, додаткового підтвердження обставин непереборної сили сертифікатом Торгово-промислової палати України цією статтею не вимагається.

Отже, позивач в період з 14 квітня 2014 року по березень 2016 року включно був звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Таким чином, підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату плати за землю за звітні податкові періоди з квітня 2014 року по березень 2016 року відсутні. Крім цього, як вже зазначалось, зменшення податкових зобов'язань шляхом подання податкової декларації не є погашенням податкового боргу, що свідчить про відсутність податкового правопорушення

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2018 року №0214614605 про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 45 436, 65 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 762,00 грн. (платіжне доручення № 530 від 20 листопада 2018 року).

Задоволення позову обумовлює необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всієї суми сплаченого судового збору в розмірі 1762,00 грн.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "М-СТАР" (місцезнаходження: 84130, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Карла Лібнехта, буд. 117 А, ідентифікаційний код юридичної особи 30073345) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 85612, м. Маріуполь, вул 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2018 року №0214614605 про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 45436, 65 грн,- задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2018 року №0214614605 про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 45 436, 65 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 85612, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "М-СТАР" (місцезнаходження: місцезнаходження: 84130, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Карла Лібнехта, буд. 117 А, ідентифікаційний код юридичної особи 30073345) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст судового рішення складений 15 квітня 2019 року.

Суддя Шинкарьова І.В.