Рішення

від 02.04.2019 по справі 160/1185/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року Справа № 160/1185/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

за участю:

представника позивача: Стирнік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марцек-друкарський двір" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000031409 від 02.01.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марцек-друкарський двір" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 №0000031409 від 02.01.2019 року, яке прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області відносно ТОВ Марцек-друкарський двір і яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 639207 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, на підставі наказу від 30.11.2018 року № 6844-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Марцек-друкарський двір . За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 17.12.2018 року № 73381/04-36-64-09/38298821 та прийняте податкове повідомлення-рішення форми В4 № 0000031409 від 02.01.2019 року, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суми 639207 гривень. Відповідно до акту перевірки перевіряючим встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України на суму 639207 гривень та підтверджено законність відображення ТОВ Марцек-друкарський двір у власній податковій звітності суми кредиту з ПДВ лише у розмірі 166672 гривень ( по взаємовідносинах з ТОВ Диюм-1 ). На думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000031409 від 02.01.2019 є протиправним, через їх невідповідність нормам чинного законодавства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року позовну заяву залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 161, 169 КАС України.

Позивач усунув недоліки позовної заяви, в зв'язку з чим ухвалою суду від 19.02.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/8108/18. Судове засідання у справі призначено на 05 березня 2019 року.

05.03.2019 року розгляд справи було відкладено до 22.03.2019 року.

22.03.2019 року розгляд справи було відкладено до 02.04.2019 року.

21.03.2019 року від представника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов. В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що ГУ ДФС проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Марцек-друкарський двір з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Диюм-1 за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року. У ході перевірки ТОВ Марцек-друкарський двір встановлено, що це ТОВ мало взаємовідносини з ТОВ Диюм-1 за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року на підставі договору поставки від 01.12.2017 року №0111217. Аналіз фінансово-господарської діяльності зазначеного контрагента-постачальника та дослідження оформлених первинних документів у сукупності з даними щодо наявності у зазначеного контрагента ознак фіктивності стали підставою для висновків під час проведення перевірки стосовно нереальності проведених господарських операцій та як наслідок встановлення порушень податкового законодавства в частині заниження ПДВ та складено відповідне податкове повідомлення-рішення.

01.04.2019 року позивачем до суду було надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у зв'язку з необхідністю використання в якості сировини для здійснення видів власної діяльності та використання плівки ПВХ, підприємство уклало з ТОВ Диюм-1 договір поставки від 01.12.2017 року № 011217. Відповідно до пункту 4.1. поставка плівки ПВХ мала здійснюватися на умовах самовивозу, тому підприємство залучило для виконання договору сторонніх перевізників - ФОП Кислинського О,А. та ФОП ОСОБА_3 Основним видом діяльності обох залучених перевізників є Код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт. Крім того, між обома перевізниками та підприємством, як замовником, за результатами перевезення було підписано Акти приймання-передачі виконаних робіт. Також позивач зазначає, що в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій Акті перевірки застосоване твердження податкового органу про ніби-то неможливість реального придбання підприємством товарів через відсутність у інших підприємств-контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності. При цьому, в акті перевірки не вказано жодного конкретного факту, який би достовірно свідчив про протиправність визначення ТОВ Марцек-друкарський двір даних власної податкової звітності за березень 2018 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У попередньому судовому засіданні зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесене з додержанням вимог чинного законодавства, а позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Марцек-друкарський двір зареєстроване як суб'єкт господарської діяльності Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області.

У період з 04.12.2018 року по 11.12.2018 року на підставі направлення від 30.11.2018 року № 13300 та на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.11.2018 року № 6844-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Марцек-друкарський двір (код ЄДРПОУ 38298821) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Диюм-1 (код ЄДРПОУ 41711053) за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року.

Копію наказу контролюючого органу вручено під розписку 04.12.2018 року керівнику ТОВ Марцек-друкарський двір ОСОБА_4 та ознайомлено його з направленням на право проведення перевірки, що також не заперечується позивачем по справі.

За результатами перевірки 17.12.2018 року складено акт №73381/04-36-14-09/38298821, у висновку якого зазначено про встановлення таких порушень:

- перевіркою ТОВ Марцек-друкарський двір встановлено відображення в податковій звітності за березень 2018 року взаємовідносин з постачальником ТОВ Диюм-1 (код 41711053) господарських відносин по товару (плівка з полімерних матеріалів) за березень 2018 року з ТОВ Диюм-1 на загальну суму податку на додану вартість 166672 гривень;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень на загальну суму 639207 гривень.

У акті перевірки зазначено, що у результаті аналізу постачання товарів та послуг, отриманих ТОВ Марцек-друкарський двір від постачальників ТОВ Диюм-1 :

- не встановлено придбання товарів (плівка ПВХ 1500*70, плівка ПВХ 1500*300, плівка ПВХ 1500*500), реалізованих на адресу ТОВ Диюм-1 (код ЄДРПОУ 40979376);

- по ТОВ Диюм-1 відсутнє справжнє джерело первинного походження товару (плівка ПВХ 1500*70, плівка ПВХ 1500*300, плівка ПВХ 1500*500). Надані ТОВ Марцек-друкарський двір до перевірки документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції за період березень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ Диюм-1 ;

- неможливо підтвердити факт отримання товару (плівка ПВХ 1500*70, плівка ПВХ 1500*300, плівка ПВХ 1500*500) у ТОВ Диюм-1 в адресу ТОВ Марцек-друкарський двір в березні 2018 року на загальну суму 3835241 гривень в т.ч. ПДВ 639207 гривень, у зв'язку із відсутністю факту придбання товару по ланцюгу походження товару та встановлення здійснення ТОВ Марцек-друкарський двір нереальних господарських операцій з товаром за відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг у попередніх ланках постачання та/або реального задекларованого виробництва.

На підставі акту №73381/04-36-14-09/38298821 від 17.12.2018 року контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000031409 від 02.01.2019 року форма В4 , яким ТОВ Марцек-друкарський двір зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 639207 гривень.

Не погодившись із вищевказаними податковим повідомленням-рішенням від 02.01.2019 року за № 0000031409 позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розглядаючи заявлений спір, суд виходить із того, що підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 198 Податкового кодексу України, передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована, згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету, відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ, є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон), бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також, зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних, до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит, у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З цього приводу, слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку, покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Так, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ Диюм-1 позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

ТОВ "Диюм-1" зареєстровано в ЄДРПОУ, як юридична особа (код ЄДРПОУ 41711053), місцем реєстрації є 1918. Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області. Основний вид діяльності - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. Згідно фінансової звітності за півріччя 2018 року на підприємстві рахуються основні фонди в сумі 5 тис. грн. Кількість працюючи: 2 чол. (згідно звіту 1-ДФ за квартал 2018 року), стан платника - 65. Платник з наступного року (основне місце обліку), свідоцтво платника ПДВ від 01.12.2017 року № 200365801. Вищезазначені дані також підтверджуються відповідачем.

ТОВ Марцек-друкарський двір (код ЄДРПОУ 38298821) 01.09.2012 року зареєстровано в ЄДРПОУ, як юридична особа за № 200061682. Види діяльності: Код КВЕД 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону (основна); Код КВЕД 18.12 Друкування іншої продукції; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 58.19 Інші види видавничої діяльності; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

В акті перевірки зазначається, що згідно інформаційних баз ДФС України, ТОВ Диюм-1 (код за ЄДРПОУ 41711053) не є виробником товару (плівка ПВХ 1500*70, плівка ПВХ 1500*30, плівка ПВХ 1500*500, плівка з полімерних матеріалів), реалізованого на адресу ТОВ Марцек-друкарський двір . Аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності Диюм-1 встановлено, що ТОв Диюм-1 здійснює придбання товару у ТОВ Танрат (код ЄДРПОУ 41447587) та ТОВ Сальма Тревел (код ЄДРПОУ 41015359).

Так, між ТОВ Марцек-друкарський двір (покупець) та ТОВ Диюм-1 (постачальник) було укладено договір поставки № 0112217 від 01.12.2017 року (а.с. 15, 16).

Згідно п. 1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти поставлену продукцію. Кількість і асортимент, номенклатуру товару, що поставляється, визначається Сторонами у видаткових накладних до Договору, які після їх підписання Сторонами є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.1 договору ціни на товар, що поставляються згідно даного договору, являються договірними і регулюються згідно видаткових накладних. У п. 4.1 договору зазначено, що поставка товару виконується на умовах EXW ІНКОТЕРМС 2010.

На підтвердження виконання умов договору з постачання товару, позивачем було надано:

- видаткові накладні: № РН-0000012 від 01.03.2018 року, № РН-0000016 від 01.03.2018 року, № РН-0000017 від 01.03.2018 року, № РН-0000018 від 01.03.2018 року, №РН-0000013 від 02.03.2018 року, № РН-0000015 від 02.03.2018 року, № РН-0000019 від 02.03.2019 року, № РН-0000020 від 02.03.2018 року, № РН-0000021 від 02.03.2018 року;

- податкові накладні: № 1 від 01.03.2018 року, № 2 від 02.03.2018 року, № 3 від 02.03.2018 року, № 4 від 01.03.2018 року, № 5 від 01.03.2018 року, № 6 від 01.03.2018 року, № 7 від 02.03.2018 року, № 8 від 02.03.2018 року, № 9 від 02.03.2018 року;

- виписки по рахунку: № 26001427204700 з 21.03.2018 року по 21.03.2018 року, №26001427204700 з 06.03.2018 року по 06.03.2018 року, № 26001427204700 з 01.03.2018 року по 01.03.2018 року;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за березень 2018 року;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 20 за березень 2018 року.

Відповідно до п.4.1 Договору поставка товару мала здійснюватися на умовах само вивозу, тому транспортування цього товару здійснювалось ФОП ОСОБА_5. автомобілем: НОМЕР_2, що підтверджується товарно-транспортною накладною №21 від 02.03.2018 року, актом виконаних робіт від 02.03.2018 року та ФОП ОСОБА_2. автомобілем: Рено НОМЕР_3, що підтверджується товарно-транспортною накладною №18 від 01.03.2018 року, актом приймання-здачі робіт.

Отже, на підтвердження виконання господарської операції за договором №011217 від 01.12.2017 року, позивачем надано первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період, а саме з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року, про що також зазначається в акті перевірки від 17.12.2018 року № 7381/04-36-14-09/38298821.

Щодо посилання відповідача на відсутність у ТОВ Диюм-1 достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень, основних фондів, слід зазначити про таке.

Відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Крім того, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Наявність або відсутність окремих документів, а також, недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року у справі № 820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні положень до норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що позивач як покупець товарів не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, придбавши товари в особи, що, на думку контролюючого органу, порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податковий орган не подав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також, не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Таким чином, порушення порядку здійснення господарської діяльності чи сплати податків контрагентом позивача (якщо такі порушення мали місце) та контрагентів по ланцюгу продажу/придбання, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо вказаних контрагентів, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем не було доведено, в судовому порядку, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Стаття 8 КАС України, передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000031409 від 02.01.2019 року прийняте не правомірно, тобто без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0000031409 від 02.01.2019 року, яке прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області відносно ТОВ Марцек-друкарський двір і яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на суму 639207 гривень - визнанню протиправним та скасуванню.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи рішення суду про задоволення позовних вимог, а також те, що у справі міститься документальне підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 9588,11 гривень (копія платіжного доручення від 14.01.2019 року №7624), суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Марцек-друкарський двір" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000031409 від 02.01.2019 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 №0000031409 від 02.01.2019 року, прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області відносно ТОВ Марцек-друкарський двір , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 639207 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Марцек-друкарський двір судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 9588,11 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Марцек-друкарський двір" (49055, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34, код ЄДРПОУ 38298821).

Відповідач: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856).Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05.04.2019 року.

Суддя В.В Ільков