Рішення

від 26.03.2019 по справі 320/756/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року № 320/756/19

Київський окружний адміністративноий суд ускладі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Мілієнко О.М., за участю: представника позивача - Кеміня В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕРКУС ПЛЮС" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ТОВ "КВЕРКУС ПЛЮС" звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України та просить суд:

- визнати протиправну бездіяльність Державної фіскальної служби України (код з ЄДРПОУ 39292197) по незабезпеченню контролю за правильністю автоматичного обрахунку показника ?Перевищення. у результаті чого ТОВ КВЕРКУС ПЛЮС (код з ЄДРПОУ 41746290) втратило право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину ?Накл у розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.);

- зобов'язати Державну фіскальну службу України (код з СДРПОУ 39292197) збільшити у системі електронного адміністрування ПДВ суму, на яку ТОВ КВЕРКУС ПЛЮС (код з ЄДРПОУ 41746290) має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину ?Накл у розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неправильне відображення показника ?Перевищення у відповідній системі фактично завдало негативного впливу на господарську діяльність позивача, зупинення виконання зобов'язань по укладеним контрактам та виконання останніх, оскільки по першій події унеможливлюється реєстрація податкових накладних, а також призводить до вилучення його обігових грошових коштів.

Зазначає, що позивач виконав всі умови, додержання яких вимагається для реалізації права на збільшення в СЕА ПДВ реєстраційної суми відповідно до ПК України. Однак, Позивач позбавлений права використати від'ємне значення з ПДВ шляхом реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без здійснення поповнення електронного рахунку Позивача з поточного банківського рахунку та/або може бути зобов'язаний нести додаткові та необгрунтовані витрати по сплаті податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 15.02.2019 запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Копію вказаної ухвали суду надіслано відповідачу за адресою: 04053, місто Київ, Львівська площа, 8.

Відповідач отримав вказану ухвалу 27.02.2019 про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення №0113329649171 .

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, в судове засідання не прибув.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "КВЕРКУС ПЛЮС", код ЄДРПОУ 41746290, державну реєстрацію було проведено - 20.11.2017. Підприємство знаходиться за адресою: 08168, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Нове, вул. Хабарова, буд. 7 А. Основним видом діяльності позивача є Код КВЕД 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві (Код КВЕД 02.20 Лісозаготівлі).

Судом встановлено, що позивач подав 17.08.2018 декларацію з ПДВ за липень 2018 року. Після подання цієї декларації сума ліміту з ПДВ у розмірі 16796,33грн. у системі електронного адміністрування ПДВ зникла і утворилося від'ємне значення у розмірі (-83203,67 гривень).

Позивачем було з'ясовано на податковій консультації ДФС, що такий збій (технічна помилка) у програмному забезпеченні системи електронного адміністрування ПДВ можливий через коригування помилково складених та зареєстрованих податкових накладних, що призводить до неправильності визначення показника ?Перевищення.

Судом встановлено, що 15.04.2018 було подано на реєстрацію дві складені податкові накладні, а саме: податкову накладну №10 від 26.03.2018 на 300000 грн. (у тому числі 50000 грн. ПДВ) та податкову накладну №11 від 26.03.2018 на 300000 грн. (у тому числі 50000 грн. ПДВ).

У даному випадку між ТОВ "КВЕРКУС ПЛЮС" та його контрагентом не було двох операцій по 300000 грн., а тому після виявлення такої невідповідності позивачем -17.07.2018 зареєстровано розрахунок коригування № 1 від 17.07.2018 до помилкової податкової накладної №10 від 26.03.2018 та розрахунок коригування № 2 від 17.07.2018 до помилкової податкової накладної №11 від 26.03.2018.

Враховуючи, що Позивач втратив 100000 грн. ліміту з ПДВ, на які міг би зареєструвати податкові накладні, через збій (технічні помилки) програмного забезпечення системи електронного адміністрування ПДВ, для виправлення ситуації ТОВ "КВЕРКУС ПЛЮС", діючи згідно з рекомендаціями, вказаними у листі ДФС від 11.01.2018 № 968/7/99-99-12-03-01-17, надіслало звернення (лист від 19.09.2018 №1) до ГУ ДФС у Київській області.

ГУ ДФС у Київській області листом від 09.10.2018 №17451/10/10-36-12- 01, повідомило, що у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової звітності з ПДВ, які передбачають збільшення податкових зобов'язань з ПДВ, платник податку повинен необхідну суму, що підлягає перерахуванню до бюджету, сплатити на електронний рахунок. При цьому, сума штрафних санкцій та пені у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ, сплачуються до бюджету з поточного рахунку . Тобто, ДФС області по помилковим податковим накладним і неіснуючим операціям пропонувала подати уточнюючий розрахунок з ПДВ за березень 2018 р. і безпідставно заплатити ПДВ та штраф.

Однак у листі від 11.01.2018 № 968/7/99-99-12-03-01-17 ДФС зобов'язало під особисту відповідальність начальників ГУ ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС припинити переадресації платників до ДФС з приводу обрахунку показника ?Перевищ та, у першу чергу, аналізувати причини його обрахунку за місцем обліку платника, а в разі встановлення технічних помилок звертатись до ДФС із запитом щодо виправлення помилок за формою згідно з Додатком № 1.

19.11.2018 для вирішення даного питання позивач звернувся з листом №2 до відповідача. У відповідь ДФС листом від 11.12.2018 №39903/6/99-99-12-03-09-15 повідомила: ...Правові основи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) регулюються статтею 2001 ПК України та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі - Постанова №569). СЕА ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі розроблених алгоритмів відповідно до ст. 2001 ПК України та Постанови №569 і не допускає ручного втручання в її роботу. При цьому показник ?Перевищення визначається як різниця між: сумами податкових зобов'язань за операціями з постачання товарів (послуг) та отримання послуг від нерезидента та їх подальшого коригування згідно з ст. 192 ПК України, задекларованими у деклараціях з ПДВ з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них та сум податку, зазначених в податкових накладних, що складені за такими операціями та розрахунках коригувань до них, зареєстрованих у ЄРПН

Позивач, вважаючи, зазначену бездіяльність протиправною, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку виниклим між сторонами правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного податку, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 48.1 - 48.2 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається ст. 49 ПК України.

За правилами п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Пунктом 49.4 ст. 49 ПК України встановлено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V ПК України і пунктами 33,34 і 341 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Підпунктом 14.1.242. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: 14.1.242. технічний адміністратор електронного кабінету (далі - технічний адміністратор) - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, що здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних цих електронних сервісів.

Згідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №596 Про деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість визначено, що Державній фіскальній службі та Державній казначейській службі забезпечити здійснення заходів, необхідних для запровадження з 1 січня 2015 р. системи електронного адміністрування податку на додану вартість, зокрема відкриття до 25 грудня 2014 р. Державною казначейською службою у зазначеній системі рахунків платникам податку на додану вартість, що зареєстровані платниками такого податку згідно із поданим до 15 грудня 2014 р. Державною фіскальною службою реєстром таких платників.

Згідно з п. 200-1.1. ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.200-1.2. ст. 200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі-Порядок № 569). Даний порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно із наведеними у п.2 Порядку визначеннями "електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Згідно із п. 3 Порядку № 569 періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДФС та Казначейством.

Відповідно до п. 5 Порядку № 569 електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника податку надсилає Казначейству. Датою початку здійснення платником податку операцій з використанням електронного рахунка є дата реєстрації його платником податку (для платників податку, зареєстрованих до 1 лютого 2015 р., - 1 лютого 2015 року).

Реєстрація в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних здійснюється виключно у межах реєстраційної суми, яка обчислюється за формулою, встановленою пунктом 2001.3 статті 2001 розділу V ПК України та пунктом 9 Порядку № 569.

Судом встановлено, що у даному випадку операцій не існувало, а тому помилково складені податкові накладні не повинні були брати участь при розрахунку ?Перевищення у системі електронного адміністрування ПДВ.

Згідно з п. 2001.3 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою:

?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ

Де: ?НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; ?Митн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; ?ПопРах - загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника; ?НаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; ?Відшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок; ?Перевищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З системного аналізу даної норми вбачається, що неправильний алгоритм визначення показника ?Перевищ у кінцевому результатів безпідставно зменшує показник ?Накл, тобто суму ліміту з ПДВ, на яку можна б зареєструвати податкові накладні або розрахунки коригування, що у даному випадку призвело до втрати Позивачем 100000 грн. ліміту з ПДВ.

Таким чином, вказані дані стосовно розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних - самою системою електронного адміністрування ПДВ згідно встановлених алгоритмів автоматично помилково віднесено до показника ?перевищення на підставі невідповідності суми податкових зобов'язань, задекларованих позивачем згідно з поданих декларацій з ПДВ та податкових накладних/розрахунків коригування.

Про недосконалість нормативної бази, на підставі якої неправильно налаштований алгоритм системи електронного адміністрування ПДВ, свідчить і лист ДФС України від 19.09.2017 №1365/99-99-15-03-01-18, у якому викладено доповнення до Заявки на доопрацювання програмного забезпечення щодо функціонування системи електронного адміністрування ПДВ в частині обрахунку показника ?Перевищ та суми податку на додану вартість, на яку платник має зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням змін, внесених до Кодексу законами України від 24.12.2015 №909-VII та від 21.12.2016 р. №1797-VIII.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач підтвердив, що незаконне списання позивачу реєстраційного ліміту пов'язано перш за все з недосконалістю нормативної бази, яка регулює відносини в сфері електронного адміністрування ПДВ.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Практика Європейського суду з прав людини свідчить на користь висновку, що в контексті податкових спорів позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись накопиченим за наслідками розрахунків з бюджетом від'ємним значенням з податку на додану вартість) розглядається як позбавлення власності: "…Мирне володіння [майном] означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні [статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976))".

При цьому, суд враховує, що згідно з положеннями податкового законодавства система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні Держаної фіскальної служби України, а відтак на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми при зміні значення будь-якого з показників формули, тобто на Державну фіскальну службу України покладається обов'язок щодо забезпечення автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму непогашеного від'ємного значення податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене суд робить висновок, що позивач виконав всі умови, додержання яких вимагається для реалізації права на збільшення в СЕА реєстраційної суми відповідно до ПК України. Однак, позивач позбавлений права використати від'ємне значення з податку на додану вартість шляхом реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без здійснення поповнення електронного рахунку Позивача з поточного банківського рахунку та/або може бути зобов'язаний нести додаткові та необґрунтовані витрати по сплаті податку.

Таким чином, відповідачі безпідставно списали з позивача реєстраційний ліміт у розмірі 100000 грн.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача щодоподання звіту про виконання судового рішення відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов'язання подання звіту суб'єкта владних повноважень - це є право суду, а не обов'язок. При вирішенні даної справи суд не вбачає за доцільне покладати на відповідача обов'язок подання звіту про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ТОВ "КВЕРКУС ПЛЮС" у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 5763,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ДФС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправну бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню контролю за правильністю автоматичного обрахунку показника ?Перевищення, у результаті чого Товариство з обмеженою відповідальністю "КВЕРКУС ПЛЮС" втратило право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину ?Накл у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.).

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України (код з ЄДРПОУ 39292197) збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "КВЕРКУС ПЛЮС" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину ?Накл у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 5763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕРКУС ПЛЮС" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної фіскальної служби України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 01 квітня 2019 р.