Рішення

від 03.04.2019 по справі 810/4203/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 року м.Київ справа № 810/4203/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Первинної профспілкової організації ПрАТ Броварське ШБУ № 50 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови.

Суть спору: Первинна профспілкова організація ПрАТ Броварське ШБУ № 50 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач ), в якому просить суд скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 075695 від 02.08.2018 року щодо стягнення 1700,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він не є автомобільним перевізником та в нього на балансі відсутні будь-які транспортні засоби, що унеможливлює застосування до нього адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Позивач вказує, що єдиним і основним видом діяльності позивача є за кодом КВЕД 94.20 є Діяльність профспілкових організацій. Послуг з перевезення чи то вантажів чи то пасажирів позивач не надає і ніколи не надавав, тому застосування до позивача штрафу на підставі оспорюваної постанови за порушення законодавства про автомобільний транспорт у зв'язку з відсутністю відповідним чином оформленої індивідуально-контрольної книжки вважає необґрунтованим.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/4203/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 11.10.2018, витребувано докази по справі від сторін.

Представником позивача 11.10.2018 до Київського окружного адміністративного суду подано клопотання від 11.10.2018 про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 44).

Відповідач у судове засідання 06.11.2018 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений завчасно 17.10.2018 та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0113329081450 (а.с. 49).

Відповідно до ч. ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги подане представником позивача клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи відсутність заперечень у представника відповідача та те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Первинна профспілкова організація ПрАТ Броварське ШБУ № 50 зареєстрована як юридична особа 07.04.2000 (ідентифікаційний код 26296802), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13551200000002255, за адресою: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Кутузова, будинок 2 А, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 543751 (а.с. 11), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності позивача є діяльність професійних спілок (94.20).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серія АБ № 472837, організаційно-правовою формою за КОПФГ Первинної профспілкової організації ПрАТ Броварське ШБУ № 50 є профспілка (830), види діяльності за КВЕД-2010 - діяльність професійних спілок (94.20), (а.с. 10).

Первинній профспілковій організації ПрАТ Броварське ШБУ № 50 з 16.06.2017 присвоєно ознаку неприбутковості (за результатами підтвердження відповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті Податкового кодексу України) згідно Рішення Головного управління ДФС у Київській області №1710294600093 від 16.06.2017 (а.с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2018 посадовою особою Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки була прийнята постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 075695, якою позивачу було нараховано штраф у розмірі 1700,00 грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт (а.с. 17).

З вищевказаної постанови вбачається, що вона прийнята на підставі акту №078517 (копія в матеріалах справи відсутня) за порушення законодавства про автомобільний транспорт Первинною профспілковою організацією ПрАТ Броварське ШБУ № 50 , 26.06.2018 в Херсонській області, д.н. АІ8604НА, не оформлено індивідуально-контрольної книжки.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірної постанови, за захистом порушених прав та інтересів позивач звернувся з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду з вимогою про скасування постанови.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 075695 від 02.08.2017 була направлена позивачу засобами поштового зв'язку шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0308303424037 (а.с. 41) та отримана позивачем 09.08.2018, про що свідчить результат перевірки статусу поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0308303424037 на сайті ПАТ Укрпошта (а.с. 42).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 7, пп. 7, пп. 8 п. 4, пп. 5 п.6 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 387/2011, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України.

Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Укртрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища автомобільним, залізничним транспортом; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення

Згідно з пп.1, 3, 4, 5, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є:

Реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом; здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов під час провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом; здійснює контроль і нагляд за організацією безпечного перевезення небезпечних вантажів (крім дорожнього перевезення небезпечних вантажів, яке контролюється Національною поліцією, та перевезення морським та річковим транспортом, яке здійснюється Морською адміністрацією); здійснює контроль за додержанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення пасажирів на міжобласних автобусних маршрутах; здійснює передбачений законодавством контроль за міжнародними перевезеннями пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Тобто, як вбачається з викладених норм, відповідач наділений повноваженнями щодо накладення стягнення за порушення вимог законодавства, зокрема, на автомобільному транспорті.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача про протиправність оскаржуваної постанови, суд виходить із наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ Про автомобільний транспорт .

Відповідно до статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами частини 1 статті 39 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Відповідно до частини 4 статті 39 Закону України Про автомобільний транспорт документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведених вище норм вбачається, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються пасажирські та вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

При цьому, як зазначено частиною 1 статті 60 З Закону України Про автомобільний транспорт суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як встановлено судом, позивач не здійснює перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а тому не є автомобільним перевізником.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем було надано до суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13), довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серія АБ № 472837 (а.с. 10).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серія АБ № 472837, основним видом діяльності позивача є діяльність професійних спілок (94.20).

Згідно листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 17.08.2018 № 31/521аз, станом на 16.08.2018 згідно з інформацією з бази даних Єдиного державного реєстру МВС транспортні засоби за Первинною профспілковою організацією ПрАТ Броварське ШБУ № 50 , код ЄДРПОУ 26296802, не реєструвались (а.с. 40).

Так само судом було витребувано у Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України інформацію про власника транспортного засобу з реєстраційним номером АІ 8604 НА за період з 01.01.2018 по 13.09.2018.

Згідно листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 14.09.2018 № 31/12835 власником транспортного засобу з реєстраційним номером АІ 8604 НА за період з 01.01.2018 по 13.09.2018. є ПрАТ Броварське шляхово-будівельне управління № 50 , код ЄДРПОУ 5408668 (а.с. 36-37).

Жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, та підтверджували, що Первинна профспілкова організація ПрАТ Броварське ШБУ № 50 (код ЄДРПОУ 26296802), є автомобільним перевізником, відповідач суду не надав.

При наданні правової оцінки оскаржуваній постанові суд також виходив з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, яким передбачено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень (далі -П орядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку №1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до абзацу 1 пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з пунктом 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом з повідомленням.

У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абз.2 п.29 Порядку №1567).

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місце знаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували повідомлення Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпек позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи, також не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт відправлення та отримання позивачем вказаного повідомлення, що свідчить про порушення відповідачем вимог пункту 26 Порядку №1567.

При цьому суд зазначає, що несповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення унеможливило прийняття позивачем участі у розгляді справи та надання доказів на спростування висновків про порушення.

Суд також зазначає, що ухвалами суду від 03.09.2018 та 11.10.2018 від відповідача були витребувані докази по справі, а саме копії всіх матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивачем, зокрема, акт №078517 із доказами його направлення позивачу, постанова №075695 від 02.08.2018 із доказами направлення позивачу.

Проте вимоги ухвал суду, належним чином отриманих відповідачем виконані не були, про обставини, які перешкоджали відповідачу виконати вимоги ухвал суду, не повідомлено.

Відповідно до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи норми ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву кваліфікуються судом як визнання позову, адже про наявність поважних причин не подати відзив на позов відповідачем не повідомлено.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

При вирішенні справи судом також врахована правова позиція, викладена у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04).

Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що "згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 р., серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" , N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" , N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 р.)".

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що оспорювана постанова та відсутність відзиву на позов, як і ненадання витребуваних судом доказів по справі, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 075695 від 02.08.2018 року щодо стягнення 1700,00 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Під час розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх дій під час винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 075695 від 02.08.2018 року.

Будь-яких доказів, що спростовують доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятого спірного рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. згідно платіжного доручення № 39 від 10.08.2018 року (а.с. 2). Витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) у розмірі 1762,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 075695 від 02.08.2018 року щодо стягнення 1700,00 грн.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) на користь Первинної профспілкової організації ПрАТ Броварське ШБУ № 50 (ідентифікаційний код 26296802, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Кутузова, будинок 2 А), за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 39816845)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 03.04.2019.

Суддя Кушнова А.О.