Рішення

від 17.01.2019 по справі 1740/2071/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2019 року м. Рівне №1740/2071/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Дзюбак В.Ф.,

відповідача: представник Шеремета В.О., Оводюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства фірми "Верес" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства фірми "Верес" (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №004081401 від 08.05.2018 по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 117171,12грн., №0004091401 від 08.05.2018 по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 510,00грн., №0004061401 від 08.05.2018 по ПДВ в сумі 133448,00грн., №0004071401 від 08.05.2018 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 56006,00грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки порушено норми податкового законодавства, а тому спірні рішення є протиправними та підлягаю скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення зазначає, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а тому вважає спірні рішення правомірними та просив відмовити в задоволені позову повністю.

Позивач у відповіді на відзив підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.09.2018.

Ухвалою суду від 18.09.2018 підготовче засідання відкладено до 09.10.2018.

Ухвалою суду від 09.10.2018 продовжено підготовче засідання на тридцять днів та відкладено підготовче засідання до 13.11.2018.

Судове засідання 13.11.2018 не відбулося, ухвалою суду від 16.11.2018 підготовче засідання відкладено до 29.11.2018.

Ухвалою суду від 29.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.12.2018.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просили відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 11.12.2018 оголошено перерву до 18.12.2018.

Ухвалою суду від 18.12.2018 судове засідання відкладено до 10.01.2019.

Ухвалою суду від 10.01.2019 розгляд справи відкладено до 17.01.2019.

В судовому засіданні 17.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Приватне підприємство фірма Верес , код ЄДРПОУ 24169784 (далі

ППФ Верес ) зареєстровано як юридична особа Рокитнівською районною

державною адміністрацією 22.04.1997 за №177, включене до Єдиного

державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та

громадських формувань та перебуває на обліку Рокитнівського відділення

Головного управління ДФС у Рівненській області; види діяльності за КВЕД: інші види перероблення та консервування фруктів та овочів; вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; збирання дикорослих не деревних продуктів; оптова торгівля іншими продуктами харчування; роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 02.04.2018 по 16.04.2018 на підставі направлень від 30.03.2018 №703/17-00-14-01, №704/17-00-14-01, №705/17-00-14-01, №706/17-00-14-01, наказу від 22.03.2018 №937, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, уповноваженими особами Головного управління ДФС у Рівненській області проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства фірми Верес з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт №1075/17-00-14-01/24169784 від 23.04.2018, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення, зокрема:

пп. 196.1.7. п. 196.1 статті 196, абз. а п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено заниження суми ПДВ яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 106 742 грн., за грудень 2016 року в сумі 45 917 грн., за лютий 2017 року в сумі 39606 грн., за березень 2017 року в сумі-19640 грн., за квітень 2017 року в сумі 1579 грн та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в сумі 44 805 грн., в т.ч. за лютий 2017 року в сумі 5613 грн., за квітень 2017 року в сумі 3751 грн., за грудень 2017 року в сумі 35 442грн.;

пп.266.1.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.3 п. 266.3, пп.266.5.1 п.266.5, пп.266.7.5п.266.7, пп.266.9.1 п.266.9 ст.266 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до бюджету Кожухівської сільської ради на загальну суму 93 736,90 грн., в т.ч. за 2015р.- 15 436,93грн., за 2016р.- 17 464,77грн., за 2017р.- 60 835,20грн.

08.05.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі висновків акту перевірки № 1075/17-00-14-01/24169784 від 23.04.2018 винесені податкові повідомлення-рішення:

- форми ПС №0004091401, яким застосовано штраф за порушення строків подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно в сумі 510грн., за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- форми В1 №0004071401, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 56006 грн.;

- форми Р №0004081401, яким визначено до сплати грошове зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 117171,12 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 93736,90грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23433,22грн.;

- форми Р №0004061401, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 133448 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 106742грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26686грн.

Податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області № 0004081401 від 08.05.2018 року, № 0004091401 від 08.05.2018 року , № 0004061401 від 08.05.2018 року , № 0004071401 від 08.05.2018 року отриманою травня 2018 року.

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, за результатами якого скарга позивача залишена без задоволення, а рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення ППФ Верес п.п 196.1.7 п. 196.1. ст.,196 ,абз а п. 198.5, ст.198, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 106742 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування 44805 грн.

Відповідно до пп.196.1.7 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб. При здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до вимог п. 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платника податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Також, п. 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що склалася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачання, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з ч. 2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-ХІУ наданих бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи .

З матеріалів справи встановлено, що ППФ Верес укладено договір №ІНВ 10-11-2016 про спільне будівництво від 10.11.2016 з фізичною особою ОСОБА_4. 10.11.2017 внесено зміни до договору №ІНВ 10-11-201 про спільне будівництво від 10.11.2016. Згідно з умовами договору ППФ Верес як Генеральний інвестор по акту прийому-передачі матеріалів від 27.11.2017 передало для фізичної особи ОСОБА_4 будівельні матеріали та обладнання на зберігання та для подальшого спорудження об'єкту. Згідно з умовами договору використання будівельних матеріалів на спорудження об'єкту згідно з договором про спільну діяльність "замовником" проводиться за письмовим погодженням з ППФ Верес , складанням актів використання будівельних матеріалів та виконання робіт з метою внесення змін в реєстри бухгалтерського обліку.

Наявними в матеріалах справи та наданими учасниками справи доказами не встановлено використання будівельних матеріалів та виконання робіт на об'єкті Будівництво складського приміщення по вул. Радянська 3В в смт. Рокитне Рівненської області згідно з договором №ІНВ 10-11-201 про спільне будівництво від 10.11.2016, будівельно-монтажні роботи замовником не проводились. Будівельні матеріали та обладнання згідно акту прийому-передачі матеріалів від 27.11.2017 знаходяться на збереженні за адресою: смт. Рокитне , вул. Радянська 3В, що підтверджується актом інвентаризації станом на 01.01.2018.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91 (далі - П(С)БО 12), оператор спільної діяльності веде бухгалтерський облік спільної діяльності без створення юридичної особи окремо від результатів власної господарської діяльності і складає окремий баланс та відповідні форми фінансової звітності спільної діяльності без створення юридичної особи.

Згідно з пунктом 6 П(С)БО 2 "Баланс", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції заносяться до окремих (відкритих для відображення господарських операцій зі спільної діяльності) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу підприємства - учасника спільної діяльності без створення юридичної особи і відповідних форм фінансової звітності, при цьому інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов'язання у рівній сумі) не наводиться. Окремий баланс спільної діяльності без створення юридичної особи до органів статистики не подається.

Тобто оператор спільної діяльності зобов'язаний складати окремий баланс, звіт про фінансові результати, а також форми, які необхідні учасникам спільної діяльності без створення юридичної особи для складання власної фінансової звітності з урахуванням результатів спільної діяльності, своєї частки в активах і зобов'язаннях.

Суд зазначає, що фактичного руху матеріальних цінностей по договору №ІНВ 10-11-2016 про спільне будівництво від 10.11.2016 з фізичною особою ОСОБА_4 не було відповідно і зміни в реєстри бухгалтерського обліку не вносились.

Відповідно до пункту 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі Порядок №727), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.4 розділу III Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки фактів виконання умов по договору № ІНВ 10-11- 2016 про спільне будівництво від 10.11.2016, на які посилаються перевіряючи не зафіксовано та не наведено в акті перевірки .

В порушення п. 4 Порядку перевіряючи при оформленні акту перевірки в описовій частині взагалі не вказали первинні документи, якими підтверджено порушення податкового законодавства, не наведено регістри бухгалтерського обліку, не наведено доказів виконання умов по договору №ІНВ 10-11-2016 про спільне будівництво від 10.11.2016, що підтверджують наявність факту порушень законодавства.

В акті перевірки вказано про об'єкт оподаткування постачання товарів згідно з актами про виконання робіт від 27.11.2017, однак контролюючим органом безпідставно, без підтвердження належними та допустимими доказами зроблено висновок про порушення пп.196.1.7 п.196.1. ст.196, абз а п.198.5, ст.198, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 151548 грн. в тому числі за грудень 2016 року 45917 грн., за лютий 2017 року 45219, за березень 2017 року 19640 грн., за квітень 2017 року 5330 грн., за грудень 35442 грн. В описовій частині акту про допущенні порушення податкового законодавства за грудень 2016 року, за лютий 2017 року, за березень 2017 року, за квітень 2017 року, за грудень 2017 року інформація про порушення податкового законодавства відсутня, таким чином безпідставно зроблено висновок про несплату податку на додану вартість у вказаних періодах.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 08.05.2018 №0004061401 та №0004081401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Слід зазначити, що акт перевірки фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1395118411 від 20.03.2007, ППФ Верес на праві власності належать нежитлові будівлі загальною площею 1267.4 м.кв., а саме: прохідна загальною площею 9.6 м.кв.; складські приміщення загальною площею 28.6 м.кв; гараж з прибудовами загальною площею 245.3 м.кв.; майстерня загальною площею 983,9 м.кв. за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Кожухівка, вул. Центральна, буд. 57. Вищевказані нежитлові будівлі ППФ Верес придбало згідно з договором купівлі-продажу №705238 серії ВЕЕ від 06.03.2007.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України - введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до вказаної вище норми, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування визначено об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно підпункту 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами підпункту 266.6.1. пункту 266.6. статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 Податкового кодексу України). Поміж тим, відповідно до пункту 9.4. статті 9 Податкового кодексу України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (підпункт 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України), який складається із З (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1. статті 7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до пункту 8.3. статті 8 Податкового кодексу України , до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно пункту 4.4. статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також у пункті 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.

Так, відповідно до пункту 10.3. статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України закріплено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункті 2.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4. статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно з статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

У той же час, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Податок на майно, відмінне від земельної ділянки запроваджений рішенням Кожухівської сільської ради від 29.01.2015 №222 Про затвердження ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Кожухівської сільської ради на 2015 рік встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб та затверджено Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки Рішенням Кожухівської сільської ради від 17.08.2015 №259 Про затвердження ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Кожухівської сільської ради на 2016 рік встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб та затверджено Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки . Положенням про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено механізм справляння, розміри, порядок обчислення та сплати до бюджету податку на майно.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у підпункті 4.1.9. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу. Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, положення статті 266 Податкового кодексу України, в даному випадку, підлягають застосуванню контролюючим органом при встановленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016-17 роки, оскільки не можуть мати зворотної дії в часі.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Згідно з правовою позицієюї Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.o. " проти Чеської Республіки", № 26449/95, пункт 54, від 09 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96). Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену

Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Враховуючи викладене, правових підстав нарахування та сплати позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно рішень Кожухівської сільської ради від 29.01.2015 №222 Про затвердження ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Кожухівської сільської ради на 2015 рік , від 17.08.2015 №259 на території Кожухівської сільської ради в 2015-2016 роках не було.

Крім того, нерухоме майно ППФ Верес не є об'єктами оподаткування з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема: б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, ' будівлі для конторських та адміністративних цілей; ґ) будівлі промислові та склади.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому у числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. У підпункті 266.2.2 вказаної статті наведено перелік об'єктів нерухомості податок на яких не сплачується.

Підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не віднесено до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Податковий кодекс України не надає тлумачення терміну будівлі промисловості , що використовується в пп. є п.п. 266.2.2ст. 266 ПК України. Не наведено такого тлумачення і іншими нормативними актами, що діють в Україні.

Аналізуючи норму пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, можна встановити, що не є об'єктом оподаткування будь-які будівлі промисловості. Сполучник зокрема вказує на те, що перелік таких підприємств не є вичерпним.

Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджено наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, він розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів У країни від 27.06.1998 №971 для вирішення таких завдань:

а) виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію;

б) проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості та стану будівель і споруд;

в) проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату);

г) проведення соціо'логічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України;

д) розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України.

Національним класифікатором України ДК 009:2010, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (надалі - ДК 009:2010), встановлено, що економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", С "Переробна промисловість", О "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" таР "Будівництво". Тобто, в цілях застосування норм пункту 266.2.2 статті 266.2 Кодексу промисловими вважаються підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 належать до вищезазначених секцій.

Водночас, термін промислове підприємство охоплює всі підприємства, які належать до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв'язку (ст. 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму від 08.07.1964 року №121).

Перероблення - це технологічний процес, виконання якого змінює форму, властивості чи склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції, задля отримання нової продукції.

Переробна промисловість - усі види економічної діяльності, віднесені до секції С Переробна промисловість . До неї належать як кустарно-ремісничі промисли, так і серійне виробництво.

Крім того, слід зазначити, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018- 2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Таким чином з метою правильного застосування норм п. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України при визначенні будівель промисловості в розрізі об'єкта оподаткування необхідно керуватись перш за все вимогами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000. Основним видом економічної діяльності приватного підприємства фірми Верес , код ЄДРПОУ 24169784 є інші види перероблення та консервування фруктів і овочів (10.39 ), що підтверджується матеріалами перевірки .

Як вже зазначалось вище, ППФ Верес на праві власності належать нежитлові будівлі загальною площею 1267.4 м.кв., а саме: прохідна загальною площею 9.6 м.кв.; складські приміщення загальною площею 28.6 м.кв; гараж з прибудовами загальною площею 245.3 м.кв.; майстерня загальною площею 983,9 м.кв. за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Кожухівка , вул. Центральна , буд. 57.

Будь-яких доказів використання ППФ Верес приміщень для цілей, не пов'язаних з роботою підприємства, в акті перевірки не наведено.

Згідно ч.2 ст.191 Цивільного кодексу України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.

Отже, поняття будівлі промисловості не можливо вважати лише промисловими та складськими будівлями, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій.

Таким чином, будівлі (як виробничі, так і допоміжні), що входять до складу підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні абз. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК.

Разом з тим, вищезазначена нежитлова будівля не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону (п. п. "є" п. 266.2.2. ст. 266 ПК України) і податок на нерухоме майно на неї не повинен нараховуватись, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004081401 від 08.05.2018 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п.п. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Враховуючи те, що ППФ Верес не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і в нього відсутнє майно, що є об'єктом оподаткування з мотивів, наведених вище, у ППФ Верес відсутній обов'язок подавати декларації за 2015-2017 роки, а відтак податкове повідомлення-рішення форми ПС № 0004091401 від 08.05.2018 в частині застосування штрафних санкцій за неподання податкової звітності є протиправним та також підлягає скасуванню.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно- правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Положеннями п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України платнику надано право оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб). Очевидно, що реалізація такого права неможлива у ситуації фактичної невизначеності.

Крім того, згідно п.п.21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України контролюючі органи зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

Однак, приведені вище факти у своїй сукупності свідчать про грубе та систематичне недотримання наведеної законодавчої норми.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Зазначена норма дає підстави для висновку про те , що діяльність органів та посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції , має здійснюватись виключно в межах їх способу, встановленого законодавством. Таким чином , порушення з боку владних органів та їх посадових осіб може виражатись , як в діях поза межами владних повноважень , так і в порушення способу реалізації цих повноважень.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Головне управління ДФС у Рівненській області належними і допустимими доказами у справі не довело факту порушення Приватним підприємством фірмою "Верес" в охопленому перевіркою періоді вимог податкового законодавства.

За усього наведеного, позовні вимоги Приватного підприємства фірми "Верес" підлягають до повного задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4605,03грн., сплачений згідно з платіжним дорученням №457 від 31.07.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємства фірми "Верес" (вул. Радянська, 3б, смт. Рокитне, Рокитнівський р-н., Рівненська обл., 34200, ЄДРПОУ 24169784) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0004081401 від 08.05.2018 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 117171,12 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 93736,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 23433,22 грн., №0004091401 від 08.05.2018 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 510,00 грн., №0004061401 від 08.05.2018 по податку на додану вартість в сумі 133428,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 106742,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26686,00 грн., №0004071401 від 08.05.2018 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 56006,00 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства фірми "Верес" (вул. Радянська, 3б, смт. Рокитне, Рокитнівський р-н., Рівненська обл., 34200, ЄДРПОУ 24169784) з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ 39394217) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4607 (чотири тисячі шістсот сім гривень) 03 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 15 квітня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.