Рішення

від 15.04.2019 по справі 127/4339/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/4339/19

Провадження 2/127/595/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_1, яка діє в інтересах держави в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок порушення правил рибальства, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_1, яка діє в інтересах держави в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області, з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок порушення правил рибальства .

Позов мотивований тим, що Вінницйькою місцевою прокуратурою Вінницької області вивчено матеріали Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області щодо незаконного вилову водних живих ресурсів 23.09.2018 на р. Снивода поблизу с. Кривошиї Хмільницького району Вінницької області. Встановлено, що 23.09.2018 о 19:15 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на р. Снивода поблизу с. Кривошиї Хмільницького району Вінницької області здійснювали грубе порушення правил рибальства, яке виразилось у незаконному вилові риби забороненим знаряддям лову - сітками в кількості 2 шт., в результаті чого виловлено рибу: судак у кількості 6 шт., карась - 49 шт., плітка - 36 шт., загальною вагою 16 кг. Постановами Хмільницького міськрайонного суду від 21.11.2018 у справі № 149/2721/18 та від 12.11.2018 у справі № 149/2723/18, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, і застосовано адміністративні стягнення у виді штрафу з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення. Внаслідок неправомірних дій відповідачів, рибному господарству заподіяно шкоду в сумі 6 953, 00 гривень. При цьому, Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області, до цього часу не вжито жодних заходів спрямованих на відшкодування шкоди, завданої рибному господарству.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_1, яка діє в інтересах держави в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області, із вимогою про солідарне стягнення із відповідачів на користь держави в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області, шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища в сумі 6 953, 00 гривень.

Ухвалою суду від 26.02.2019 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кривошиївську сільську раду Хмільницького району Вінницької області та запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 11.03.2019 замінено первісного відповідача - ОСОБА_4 на належного - ОСОБА_2, якому запропоновано надати суду заяви по суті та докази у строк, встановлений судом.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані судові рішення відповідач ОСОБА_3 отримав 18.03.2019, співвідповідач ОСОБА_2 - 28.03.2019, третя особа - 20.03.2019.

У строк, визначений судом ухвалами суду від 26.02.2019 та від 11.03.2019, від відповідачів відзиви на позов та від третьої особи - письмові пояснення, не надійшли. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідачів та третьої особи на адресу суду також не надійшли.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

23.09.2018 о 19:15 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на р. Снивода поблизу с. Кривошиї Хмільницького району Вінницької області грубо порушили правила рибальства, а саме: проводили вилов риби з гумового човна Fiord, б/н, забороненим сітним знарядям сіткою з жилки в кількості 2 шт. Своїми діями нанесли збитки рибному господарству, виловивши рибу: судак у кількості 6 шт., карась - 49 шт., плітка - 36 шт., загальною вагою 16 кг на суму 3 476, 50 гривень.

Постановами Хмільницького міськрайонного суду від 21.11.2018 (справа № 149/2721/18) та від 12.11.2018 (справа № 149/2723/18), які набрали законної сили, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, і застосовано адміністративні стягнення у виді штрафу з конфіскацією знаряддя лову. (а.с. 12-13)

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України, зокрема, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 63 Закону України Про тваринний світ порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно - правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із розрахунками матеріальних збитків, здійсненими на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 року № 1209 Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів , останні склали 6 953, 00 гривень. (а.с. 16-17)

Судом перевірено надані позивачем розрахунки і встановлено їх відповідність положенням вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 року № 1209.

Згідно із ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього середовища шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1190 ЦКУ України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Сума шкоди, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища внаслідок господарської чи іншої діяльності, підлягає стягненню оскільки є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів.

Згідно із ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами ст. 23 Закону України Про прокуратуру підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під поняттям інтереси держави розуміють закріплену Конституцією та законами України, міжнародними договорами та актами систему фундаментальних цінностей у найважливіших сферах життєдіяльності українського народу та суспільства (політичній, соціальній, економічній, науково-технічній, інформацій, військовій).

В основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 визначено, що оскільки інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах , означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Частиною 1 статті 59 Закону України Про тваринний світ визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у тому числі, належить контроль за додержанням встановленого порядку обліку тварин та обліку їх використання; вимоги від фізичних та юридичних осіб усунення порушень законодавства про охорону, використання і відтворення об'єктів тваринного світу; припинення використання об'єктів тваринного світу, яке ведеться з порушенням законодавства; пред'явлення позовів про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствами, установами, організаціями та громадянами внаслідок порушення законодавства про охорону, використання і відтворення об'єктів тваринного світу.

Відповідно до п. 7 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого Постановою КМУ № 895 від 30.09.2015, Держрибагентство (орган рибоохорони) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони) та спеціально уповноважений орган державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства.

Згідно із пп. 6.16 п. 6 Положення про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.01.2012 № 26 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 0 6.03.2012 за № 379/20692, Управління Держрибагентства має право самостійно та через органи прокуратури подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктами господарювання та громадянами внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Відповідно до Положення про Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області, затвердженого Наказом Державного агентства рибного господарства України № 229 від 15.07.2016, Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області є територіальним органом Державного агентства рибного господарства України, який діє у складі Держрибагенства як відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується.

Згідно із п. 1.3., п. 7.5. вищевказаного Положення, основними завданнями Управління є реалізація повноважень Держрибагенства у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в районі діяльності.

Незважаючи на вищевикладене та всупереч своєму обов'язку Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області, станом на час подання прокурором позову, не вжито жодних заходів спрямованих на відшкодування шкоди, завданої рибному господарству.

Також, судом прийнято до уваги, що 24.01.2019 Вінницькою місцевою прокуратурою Вінницької області було повідомлено Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області про намір прокурора звернутися до суду з даним позовом, однак жодних дій, які б свідчили про належне реагування, Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області вчинено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що втручання прокуратури з метою відновлення порушених майнових інтересів держави та громади, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, є обґрунтованим та необхідним.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Згідно з ч. 1, ч. 5 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалах суду від 26.02.2019 та від 11.03.2019 було роз'яснення сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Невідшкодована відповідачами на користь держави заподіяна шкода - це не отримані державою кошти, що у свою чергу, завдає шкоду безпосередньо інтересам держави.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту інтересів держави, шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь держави в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області заподіяних збитків в розмірі 6 953, 00 гривень, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими і доведеними належними і допустимими доказами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.

Прокуратурою Вінницької області при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 1 921, 00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 69 від 01.02.2019. (а.с.1)

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 921, 00 гривень в рівних частках з кожного - по 960, 50 гривень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України Про прокуратуру , Законом України Про охорону навколишнього природного середовища , Законом України Про тваринний світ , ст.ст. 12, 15, 16, 1166, 1190 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6, 10 - 13, 43, 56, ч. 1 ст. 57, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-266, 278, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області 6 953 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 00 копійок заподіяних збитків.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь прокуратури Вінницької області судовий збір в сумі 1 921, 00 гривень в рівних частках з кожного - по 960, 50 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького пеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2.

Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області, ЄДРПОУ 41644588, місцезнаходження: м. Вінниця, пров. Селянський, 9.

Прокуратура Вінницької області, місцезнаходження: м. Вінниця, пров. Цегельний, 8.

Кривошиївська сільська рада Хмільницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04331656, місцезнаходження: Вінницька область, Хмільницький район, с. Кривошиї, вул. Чапаєва, 23.

Рішення суду складено 15.04.2019.

Суддя: