Постанова

від 08.04.2019 по справі 2040/7637/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 р.Справа № 2040/7637/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Мороко А.С.) від 27.11.2018 року (повний текст рішення складено 04.12.2018 р.) по справі № 2040/7637/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ЗБУТ СЕРВІС"

до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗБУТ СЕРВИС", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив:

- скасувати рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.08.2018 №887322/40582821, від 20.08.2018 №887321/40582821, від 20.08.2018 №887323/40582821, від 20.08.2018 № 887320/40582821;

- скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг від 06.09.2018 № 28992/40582821/2, від 06.09.2018 №28987/40582821/2, від 06.09.2018 №28988/40582821/2, від 06.09.2018 №28989/40582821/2;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені товариством з обмеженою відповідальністю "ЗБУТ СЕРВИС" податкову накладну № 5 від 10.08.2018, податкову накладну № 6 від 11.08.2018, податкову накладну № 7 від 13.08.2018, податкову накладну № 8 від 13.08.2018 датою їх прийняття - 13.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувані рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних прийняті з порушенням норм чинного законодавства. На вимогу фіскального органу, після зупинення реєстрації податкових накладних, платником податків були надані документи, але відповідачем були оцінені надані документи як такі, що складені з порушенням законодавства та/або не є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач вважає, що таке рішення відповідача суперечить приписам чинного законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано рішення Головного управління ДФС у Харківській області про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 887322/40582821 від 20.08.2018, № 887321/40582821 від 20.08.2018, № 887323/40582821 від 20.08.2018, № 887320/40582821 від 20.08.2018.

Скасовано рішення комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України № 28992/40582821/2 від 06.09.2018, № 28987/40582821/2 від 06.09.2018, № 28988/40582821/2 від 06.09.2018, № 28989/40582821/2 від 06.09.2018.

Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені ТОВ "ЗБУТ СЕРВИС" податкову накладну № 5 від 10.08.2018, податкову накладну № 6 від 11.08.2018, податкову накладну № 7 від 13.08.2018, податкову накладну № 8 від 13.08.2018 датою їх прийняття - 13.08.2018.

Стягнуто на користь ТОВ "ЗБУТ СЕРВИС" за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України та ГУ ДФС у Харківській судовий збір у розмірі 14096 грн 00 коп., солідарно по 7048 грн 00 коп.

Не погодившись із судовим рішенням, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції невірно застосував приписи Податкового кодексу України (далі - ПК України) та не взяв до уваги приписи постанови КМУ №117 від 21.02.2018 року, а також застосував норми, які втратили чинність. Так, оскільки податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. Платнику було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про їх реєстрацію. Проте, приймаючи рішення суд першої інстанції не вірно визначив предмет доказування, адже предметом є не дослідження господарських операцій, а відповідність наданих платником документів вичерпному переліку, визначеному у постанові КМУ №117 від 21.02.2018 року.

Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 26.03.2018 року між ТОВ "ЗБУТ СЕРВИС" (продавець) та ТОВ "СП МЄССАГА" (покупець) укладено договір поставки № П-2018/03-01, за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - в порядку та на умовах визначених чим договором прийняти та оплатити партію сільськогосподарської продукції, яка далі іменується товар, кількість якої, вказується в додатку до договору.

Згідно до умов договору, а саме п. 5 додатку № 6 до договору транспортування товару здійснюється за рахунок покупця самовивозом. Завантаження, розвантаження товару здійснюється за рахунок покупця.

На виконання умов вказаного договору в підтвердження факту поставки товару на користь ТОВ "СП МЄССАГА", між вказаними вище сторонами складені видаткові накладні: №100801 від 10.08.2018 в підтвердження поставки соняшнику в кількості 27,793 т., доставка зазначеного товару підтверджується товарно-транспортною накладною №103651 від 10.08.2018; №110801 від 11.08.2018 в підтвердження поставки соняшнику в кількості 34,602 т. перевезення вказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною №103652 від 11.08.2018; №130801від 13.08.2018 в підтвердження поставки соняшнику в кількості 34,635 т., доставка зазначеного товару підтверджується товарно-транспортною накладною №103653 від 13.08.2018; №130802 від 13.08.2018 року в підтвердження поставки соняшнику в кількості 18,149 т. перевезення вказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною №033560 від 13.08.2018.

Також, на виконання умов вказаного договору поставки, позивачем складені наступні податкові накладні: № 5 від 10.08.2018 на загальну суму 282809,89 грн, у тому числі ПДВ - 47134,98 грн; № 6 від 11.08.2018 на загальну суму 352095,42 грн, у тому числі ПДВ - 58682,57 грн; № 7 від 13.08.2018 на загальну суму 352431,22 грн, у тому числі ПДВ - 58738,54 грн; № 8 від 13.08.2018 на загальну суму 184676,60 грн, у тому числі ПДВ - 30779,43 грн;

Позивачем надіслано на адресу ДФС України податкову накладну № 5 від 10.08.2018, проте, підприємством отримана квитанція від 13.08.2018, в якій зазначено, що відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК від 10.08.2018 № 5 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Поряд з цим зазначено, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 2 "Критеріїв ризиковості платника податку". Також, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Позивачем на адресу ДФС України направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 31 від 15.08.2018 , яким надано пояснення щодо господарської операції та надано відповідний пакет первинних документів, що підтверджується квитанцією № 2 від 15.08.2018.

Проте, рішенням комісії ГУ ДФС у Харківській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №887322/40582821 від 20.08.2018 зазначено, що відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для прийняття такого рішення слугувало ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

ТОВ "ЗБУТ СЕРВИС" надіслано на адресу ДФС України податкову накладну № 6 від 11.08.2018, однак, позивачем отримана квитанція від 13.08.2018, в якій зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК від 11.08.2018 № 6 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Поряд з цим зазначено, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 2 "Критеріїв ризиковості платника податку". Також, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Підприємством на адресу ДФС України направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 35 від 15.08.2018 , яким надано пояснення щодо господарської операції та надано відповідний пакет первинних документів, що підтверджується квитанцією № 2 від 15.08.2018.

Проте, рішенням комісії ГУ ДФС у Харківській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 887321/40582821 від 20.08.2018 зазначено, що відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для прийняття такого рішення слугувало ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Також, позивачем надіслано на адресу ДФС України податкову накладну № 7 від 13.08.2018, проте, підприємством отримано квитанцію від 13.08.2018, в якій зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК від 13.08.2018 № 7 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Поряд з цим зазначено, що ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.2 "Критеріїв ризиковості платника податку". Також, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

На адресу ДФС України позивачем направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 33 від 15.08.2018 , яким надано пояснення щодо господарської операції та надано відповідний пакет первинних документів, що підтверджується квитанцією № 2 від 15.08.2018.

Проте, рішенням комісії ГУ ДФС у Харківській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №887323/40582821 від 20.08.2018 зазначено, що відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для прийняття такого рішення слугувало ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Крім того, ТОВ "ЗБУТ СЕРВИС" надіслано на адресу ДФС України податкову накладну № 8 від 13.08.2018, однак, підприємством отримано квитанцію від 13.08.2018, в якій зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК від 13.08.2018 № 8 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Поряд з цим зазначено, що ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.2 "Критеріїв ризиковості платника податку". Також, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Позивачем на адресу ДФС України направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 34 від 15.08.2018 , яким надано пояснення щодо господарської операції та надано відповідний пакет первинних документів, що підтверджується квитанцією № 2 від 15.08.2018.

Проте, рішенням комісії ГУ ДФС у Харківській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №887320/40582821 від 20.08.2018 зазначено, що відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для прийняття такого рішення слугувало ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.08.2018 № 887322/40582821, від 20.08.2018 № 887321/40582821, від 20.08.2018 №887323/40582821, від 20.08.2018 № 887320/40582821 подано скарги до Державної фіскальної служби України.

За результатами їх розгляду, рішеннями комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 06.09.2018 № 28992/40582821/2, від 06.09.2018 №28987/40582821/2, від 06.09.2018 № 28988/40582821/2, від 06.09.2018 № 28989/40582821/2 скарги залишені без задоволення, а рішенням комісії про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

Фактичною підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, слугували висновки податкового органу про ненадання позивачем копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження,розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Позивач не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом та на те, що такі документи надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з п.201.1. ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів №117 від 21.02.2018 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.п. 14-16 вищевказаного Порядку, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 р. по справі № 822/1817/18.

Позивач не міг передбачити, які ще документи вимагає відповідач, оскільки ним у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не вказано конкретного критерію ризику та конкретного переліку документів.

Комісією ДФС України не було враховано надані позивачем документи на усунення вказаних ризиків.

В ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що господарські операції, за результатом якої позивачем видано податкові накладні носять реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, правочин, вчинений між позивачем та контрагентом не визнано у судовому порядку нечинним, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до п.п. 19-21 Порядку, комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

В свою чергу, дійшовши висновку про ненадання платником податку копій документів, податковим органом не зазначено, якими мотивами керувалася комісія, вважаючи, що надані документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надали жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині скасування оскаржуваних рішень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Слід вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, є необхідним саме зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені товариством з обмеженою відповідальністю "ЗБУТ СЕРВИС" податкову накладну № 5 від 10.08.2018, податкову накладну № 6 від 11.08.2018, податкову накладну № 7 від 13.08.2018, податкову накладну № 8 від 13.08.2018 датою їх прийняття - 13.08.2018.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності відмови позивачу у реєстрації податкової накладної колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Посилання скаржника на застосування судом першої інстанції деяких норм, які втратили чинність, колегія суддів приймає до уваги; однак, це не вплинуло на правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, а також, що обставин, передбачених ст. 317 КАС України, наявність яких є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 року по справі №2040/7637/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБУТ СЕРВІС" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 15.04.2019 року