Постанова

від 10.04.2019 по справі 1840/3625/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 р.Справа № 1840/3625/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 27.11.18 року по справі № 1840/3625/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 30.08.2018 року № С-9871-4099/21-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 30.08.2018 року № С-9871-4099/21-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області та прийняти відповідне рішення по даній заяві, з урахуванням висновків суду. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке прийняте з порушенням норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи, оскільки бажана для відведення позивачу земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок, права оренди яких виставляються на земельні торги у формі аукціону. Крім того, зазначає, що позиція суду першої інстанції щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2018р. , прийняти нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову.

Також. Від апелянта до суду подана заява про долучення до матеріалів справи постанови Верховного суду від 02.10.2018р. по справі № 806/3708/15.

Представник позивача та відповідач по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області . До заяви були додані графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорта та копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі.

Листом від 30.08.2018 року № С-9871-4099/21-18 відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення його заяви в зв'язку з тим, що згідно з інформаційною довідкою, наданою Відділом у Буринському районі ГУ Держгеокадастру у Сумської області від 20.08.2018 року № 692/416-18 , масив, за рахунок якого планується відведення земельної ділянки, включений в перелік земельних ділянок для передачі в оренду на умовах аукціону. Також у листі зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 19 Конституції України, Головне управління не має правових підстав для вирішення питання, що порушене у клопотанні позивача.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що підтвердження того, що спірна земельна ділянка станом на 01.08.2018 вже була включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, відповідач також не надав та в листі-відмові не зазначив, тому відсутні підстави вважати, що місце розташування спірної земельної ділянки не відповідає вимогам нормативно-правових актів, тому зазначена обставина не могла бути підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розумінні ст. 118 ЗК України. Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, при цьому, відповідач посилається на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Водночас, колегія суддів зауважує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у справі № 380/624-16-ц від 17.10.2018 року.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 вказаної статті передбачено земельні ділянки, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Статтею 136 Земельного кодексу України визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах.

Організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2018 року у справі № 806/3708/15.

Як свідчать письмові докази, наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21.08.2018 року № 796 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,2700 га з кадастровим кварталом НОМЕР_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) з подальшим продажем права оренди на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області.

Таким чином, земельна ділянка на яку претендує позивач, орієнтовною площею 2 га знаходиться в масиві, який включено до переліку земельних ділянок, право оренди яких виставляється на торгах у формі аукціону, та відповідно вказаного наказу вже затверджено проект землеустрою і присвоєно всьому масиву (загальною площею 10,2700 га) кадастровий номер НОМЕР_1, серед якого і знаходиться спірна земельна ділянка.

Оскільки на момент розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області рішення з цього питання земельна ділянка, щодо якої позивачем було подано клопотання, наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 04.10.2017 року № 664 року була включена до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, вказане в силу приписів ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Таким чином, колегія суддів вважає , висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови позивачці в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою помилковими.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Сумській області при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у надані позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений законодавством.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів дійшла висновку , що позов не підлягає задоволенню.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 року по справі № 1840/3625/18 скасувати.

В позові ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Л.В. Тацій Повний текст постанови складено 15.04.2019 року