Постанова

від 11.04.2019 по справі 1440/1780/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/1780/18 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.,

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представників апелянта - Дирдіна М.Є., Дирдіна Є.М. та Трифонова Д.В.;

представника відповідача - Федорінського Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Санта Україна" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Санта Україна" до Головного управління ДФС в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року приватне акціонерне товариство "Санта Україна" (далі - ПрАТ "Санта Україна") звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївський області (далі - ГУ ДФС у Миколаївський області), в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення рішення від 17.07.2018 р.:

№00057341306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 770 383,41 грн. та пені у сумі 5 194,00 грн. за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу громадянам;

№00057351306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13 345,42 та пені 68,78 грн. за порушення порядку перерахування до бюджету військового збору;

№00057311402 про збільшення податку на прибуток за податковими зобов'язаннями на суму 163 486 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 32 009,00 грн.;

№00057321402 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 30 659,00 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про скасування рішення №0005781306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 1 143,61 грн.

Свою незгоду, з, прийнятими контролюючим органом, рішеннями, позивач обґрунтовує порушенням з боку суб'єкта владних повноважень норм податкового законодавства.

Так, не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, яким збільшено підприємству податок на прибуток, позивач зазначає, що відходи, які утворилися при виготовленні швейних виробів не можуть бути використані в процесі виробництва, а тому не можуть бути активом, від якого можна отримати дохід.

На думку позивача, доводи, викладені в акті податкової перевірки щодо нездійснення підприємством обліку відходів, за приписами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід"( далі - П(С)БО 15), не можуть бути взяти до уваги, оскільки після утилізації відходів є обов'язок за за П(С)БО 16 "Витрати" віднести суму вартості відходів на витрати. Отже, відповідачем не були здійснені заходи щодо встановлення заниження відповідних витрат по утилізації відходів, а це є порушенням п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що відходи не мають господарської цінності, позивач вважає безпідставним висновок контролюючого органу про обов'язок їх віднесення до доходів, а відтак про протиправність рішень про збільшення податку на прибуток та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

На підтвердження своєї правової позиції щодо протиправності, при обрахуванні штрафних санкцій за порушення порядку перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору, застосування контролюючим органом ст. 127 Податкового кодексу України, позивач, посилаючись на ст. 126 Податкового кодексу України, стверджує, що в його діях є склад правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті узгодженого грошового зобов'язання.

Окрім того, як підкреслює позивач, податкова перевірка не встановила порушень визначення бази оподаткування військового збору та повноти його сплати.

Не погоджуючись із застосуванням до нього штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску, позивач указує, що застосування таких санкцій можливо лише, якщо мова йде про донарахування платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, але у даному випадку, такі дії було проведено після отримання відповідних документів, зокрема, лікарняних листів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Суд визнав частково протиправним та скасував податкове-повідомлення рішення від 17.07.2018 року № 00057311402 на суму 62 700,00 грн. основного зобов'язання та 11 877,00 грн. штрафних санкцій.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення від 17.07.2018 року № 00057341306, № 00057351306, № 00057321402, № 00057311402 на суму 100 786,00 грн. та 20 132,00 грн. штрафних санкцій, рішення про застосування штрафних санкцій від 17.07.2018 року № 0005781306, суд - відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення щодо збільшення позивачу податку на прибуток, суд першої інстанції визнав правильною правову позицію позивача, що органом податкової служби не надано доказів, що в результаті ремонту відбулось збільшення майбутніх економічних вигід від використання об'єктів, а саме: двигунів, автомобіля МАЗ, паркана.

Далі суд першої інстанції зазначив, що у додатковій угоді №3 від 14.05.2014 до контракту, укладеному з нерезидентом, сторони домовились про повернення передплати у сумі 23 595,90 євро грошовими коштами, а не взаємозаліком за послуги за іншим контрактом. Отже, на думку суду, оскільки кредиторська заборгованість після укладання додаткової угоди із немонетарної перейшла до монетарної статті балансу, нарахування курсових різниць підприємством є правомірним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування наведеного вище податкового повідомлення - рішення, в частині збільшення податку на прибуток, у зв'язку з невключенням до складу доходів безоплатно отриманих відходів, суд першої інстанції вказав, що позивач, визначивши вартість відходів та зазначивши про це в митній декларації, повинен був віднести їх до доходів, а потім цю суму віднести на витрати.

Зробивши такий висновок, суд першої інстанції, відповідно відмовив і у скасуванні податкового повідомлення - рішення, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, вказуючи на ті ж самі підстави.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень, якими нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку перерахування до бюджету податку з доходи фізичних осіб та військового збору, суд першої інстанції вважав, що контролюючий орган правильно застосував до спірних правовідносин ст. 127 Податкового кодексу України, адже положення даної статті встановлюють відповідальність, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Розглядаючи питання правильності застосування ГУ ДФС в Миколаївський області штрафних санкцій за донарахування позивачем своєчасно ненарахованого єдиного внеску, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність таких дій, адже є встановленим факт вчинення позивачем донарахування ЄСВ у зв'язку з несвоєчасним отриманням лікарняних.

ПрАТ "Санта Україна", не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням його оскаржило, вважаючи, що воно, в частині відмови у позові, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про наявність підстав для його скасування та для прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свою позицію, апелянт зазначив про помилковість позиції суду першої інстанції про застосування до правовідносин щодо нарахування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкції за порушення порядку перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору ст. 127 Податкового кодексу України. Наполягає, що за вчинене порушення до нього повинні бути застосовані штрафні санкції, що передбачені ст. 126 Податкового кодексу України.

Підкреслює, що виплата дивідендів і сплата військового збору здійснювалась в один і той самий день, згідно вимог п. п.168. 1.2, п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Заявляючи про порушення норм процесуального права, апелянт вказує на те, що судом не прийнятий до уваги додаток №17 до акта перевірки, яким підтверджується факт сплати військового збору разом із виплатою доходу.

Наступне, про що зазначає апелянт, це ігнорування судом першої інстанції висновків аудитора, що відходи, які утворилися від виготовлення швейних виробів і які були задекларовані позивачем у вантажній - митній декларації, при їх подальшому віднесенні до бухгалтерського обліку товариства, як до доходів так і до витрат виробництва, дають результат "0".

Апелянт наполягає, що задекларовані відходи не мають господарській цінності, а тому не можна погодитися з висновком суду щодо необхідності віднесення їх вартості до доходів.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасне ненарахованого єдиного внеску, апелянт звертає увагу, що така відповідальність, можлива лише у разі відсутності такого нарахування, а ним таки дії виконувались, а, отже, донарахування було пов'язано з отриманням лікарняних листів.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС у Миколаївський області зазначає про відсутність аргументів з боку апелянта, які б свідчили про порушення судом норм матеріального або процесуального права та про наявність підстав для скасування судового рішення.

У суді апеляційної інстанції представники апелянта підтримали свої позиції, викладені в апеляції.

Представник ГУ ДФС у Миколаївський області, заперечував проти задоволення апеляції, вважав рішення суду законним та обґрунтованим.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що є підстави для її часткового задоволення, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що 04.07.2018 р. за результатами документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р. був складений акт № 1604/14-29-14-02/0030957, яким були встановлені наступні порушення законодавства:

- п.44.2 ст. 44, п. п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, ст. 135, п.140.5.9 п.140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 163 486 грн. та завищенню від'ємне значення об'єкту оподаткування податковим на прибуток за І кв. 2018 на суму 30 659 грн.;

- пп. 168.1.2 п.168.1 пп. 168.4.4 ст. 168 п. 176.2 (а) ст. 176 Податкового кодексу України, що виразилося у виявленні 51 випадку несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із виплаченого доходу в сумі 2 398 884,83 грн.;

- п.16 - 1 підрозділу 10 розділ ХХ Податкового Кодексу України, яким встановлено 6 випадків несвоєчасного перерахування до бюджету сум військового збору з виплаченого доходу на загальну суму 20 722,35 грн.,

- п.1 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464, що виразилось у нарахуванні єдиного внеску, за рахунок самостійного виправлення.

Колегія суддів вважає необхідним викласти факти виявлених порушень, лише в межах апеляційної скарги, позаяк інші встановлені порушення сторонами не оспорюються.

Так, перевіркою встановлено, що позивач згідно зовнішньоекономічних контрактів здійснював придбання давальницької сировини для виготовлення швейних виробів по митним деклараціям, які оформлено за формою ІМ 51. Виготовлені швейні вироби в подальшому реалізовувались контрагентам-нерезидентам за митними деклараціями ЕК 11.

У процесі виробництва швейних виробів утворювались відходи (супутні продукти переробки, технологічні відходи з текстильних матеріалів, що утворились в результаті переробки товарів іноземного замовника.

Посадові особи контролюючого органу, що здійснювали перевірку встановили, що відходи, які утворились у процесі виробництва швейних виробів, оформлені позивачем за наступними документами:

- інвойси, проформи - інвойси, проформи, проформи - рахунки, які було виписано (погоджено) з нерезидентами, що поставляли давальницьку сировину. У даних документах містилося - назва нерезидента, дата складання, назва відходів, їх кількість, ціна (в іноземній валюті), а також код за УКТ ЗЕД;

- митні декларації за формою ІМ 40, із зазначенням кількості, ціни та вартості відходів.

Водночас ГУ ДФС у Миколаївський області встановило, що вищезазначені відходи не оприбутковувались по бухгалтерському обліку підприємства, не здійснювався їх кількісно - сумовий облік, а також не документувалась їх реалізація.

Окрім того, відповідачем було встановлено, що підприємством за період з січня 2015 р. по березень 2018 р. був нарахований податок на доходи з фізичних осіб у сумі 9 661 188,73 грн., а перераховано до бюджету 9 358 093,21 грн., що свідчить про наявність 51 випадку несвоєчасного перерахування вказаного податку на суму 2 398 884,83 грн. при дотриманні умов своєчасної виплати заробітної плати.

Поряд з цим, перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати на яку нараховується та утримується єдиний внесок особи, що здійснювали перевірку, виявили як завищення та і заниження бази нарахування.

Перевіряючи повноту нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб, контролюючий орган встановив 6 випадків несвоєчасності його сплати до бюджету.

17.07.2018 р., за результатами виявлених порушень, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№00057341306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 770 383,41 грн. та пені у сумі 5 194,00 грн. за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу громадянам;

№00057351306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13 345,42 та пені 68,78 грн. за порушення порядку перерахування до бюджету військового збору;

№00057311402 про збільшення податку на прибуток за податковими зобов'язаннями на суму 163 486,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 32 009,00 грн.;

№00057321402 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 30 659 грн.

До того ж, ГУ ДФС у Миколаївський області було прийнято рішення № 0005781306 від 17.07.2018 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1 143,61 грн. за порушення підприємством п.1 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проведений логіко - системний аналіз законодавства, що регулюють спірні правовідносини свідчить про наступне.

Частини 1 та 2 ст. 157 Митного кодексу України встановлюють, що залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню в цьому стані у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів.

За бажанням декларанта або уповноваженої ним особи залишки або відходи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть декларуватися за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД, за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, застосовуються передбачені законом заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від додержання зазначених заходів щодо цих товарів.

Очевидно, у ч. 1 ст. 157 Митного кодексу України йдеться про відходи, що становлять господарську цінність. Такі відходи звичайно поміщають у режим імпорту та сплачують за них усі необхідні митні платежі (ч. 1 ст. 75).

Пунктом 2 розділу V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму унормовано, що дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території надається за заявою Декларанта керівником або вповноваженою ним посадовою особою митного органу, у зоні діяльності якого буде розпочато або здійснено повний цикл операцій з переробки товарів на митній території України.

До вказаної заяви надається додаток №4 Перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення, яку декларант подає митному органу .

Залишки та відходи переробки, які утворюються в результаті операцій з переробки на митній території України і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані (тобто ті, що згадані в ч. 1 ст. 157 Митного кодексу України ), наводять у табличному розділі 9 цієї форми. Щодо таких відходів вказується інформація про орієнтовну кількість (кг) та орієнтовну вартість. Тобто передбачається, що ці відходи мають вартість.

Інші відходи з дозволу митного органу підлягають видаленню до закінчення строку переробки товарів (ч. 3 ст. 157 Митного кодексу України). Такі відходи перебувають під митним контролем до моменту подання власником цих відходів або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують видалення відходів.

Податковий кодекс України в п.п 14.1.244 п.14.1 ст. 14 встановлює, що товари - це зокрема, матеріальні та нематеріальні активи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Підпункт 14.1.54 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України унормовує, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст. 44 Податкового кодексу України).

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (п.п. 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України).

З викладеного слідує висновок про обов'язок позивача включити до складу доходів, безоплатно отримані відходи на загальну суму 470 263,00 грн.

Отож, слід вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що визначення позивачем вартості відходів та зазначення про це в митній декларації, зобов'язує його віднести вказану вартість до доходів, а потім віднести цю суму на витрати.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення по суті даного спору, не врахував наявність експертного висновку торгово - промислової палати та висновку аудитора, що відходи, які утворились при виготовленні швейних виробів не мають господарської цінності, не можуть бути прийняти до уваги, адже таким доводам у судовому рішенні надана відповідна оцінка та зазначено, що вони не мають правового значення для спірних правовідносин. Окрім того, як обґрунтовано зазначив представник ГУ ДФС у Миколаївський області, такі висновки були отримані підприємством вже після проведення перевірки.

Переходячи до аналізу правомірності прийнятих податкових повідомлень рішень щодо нарахування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкції за порушення порядку перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору, колегія суддів, спираючись на правову позицію Верховного Суду, що викладена, зокрема, у справах №812/916/17, №802/1845/17-а, №813/4400/15, вважає наступне.

Відповідно до підпункту а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

У постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 №21-2919а15, постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі №820/6196/16, від 22.05.2018 у справі №820/6437/16 викладена правова позиція щодо застосування приписів статті 127 Податкового кодексу України у подібних відносинах, згідно з якою положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Згідно з підпунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Оскільки у даному випадку судом апеляційної інстанції встановлена несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання, слід визнати помилковою позицію суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин санкцій, передбачених ст. 127 Податкового кодексу України.

Не можна також вважати правильною позицію суду першої інстанції про те, що сплата військового збору після виплати оподатковуваного доходу на користь платників податку є підставою для нарахування військового збору.

Контролюючий орган, перевіряючи повноту нарахування, утримання позивачем військового збору не встановив порушень податкового законодавства.

Проте, зазначив, що встановлено 6 випадків несвоєчасного його перерахування на суму 29 722,35 грн.

Водночас, первинні документи, надані позивачем спростовують дані твердження відповідача, оскільки показують, що виплата дивідендів і сплата військового збору, здійснювалась в один і той же день, згідно вимог п.п. 168.1.2.п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 16- 1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (ст. 168 Податкового кодексу України).

Досліджуючи питання правомірності прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за порушення підприємством п.1 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частина 11 статті 25 встановлює, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п.3).

Контролюючий орган, проводячи з даного питання перевірку встановив, що 2016 - 2017 роках відбулось завищення суми нарахування єдиного внеску.

Як пояснив платник податків це відбулося у зв'язку з отриманням від служб соціального захисту лікарняних листів, виданих працівникам підприємства, які знаходилися у відпустці по пологах та доглядом за дитиною.

Наведені фактичні обставини свідчать про те, що дії позивача не підпадають під санкції, що встановлені п.3 ч.11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", адже позивач здійснював донарахування своєчасно нарахованого єдиного внеску.

Викладені обставини, підтверджуються звітністю, з якої вбачається, що перерахунок ЄСВ був здійснений платником податків за результатами отримання відповідних лікарняних.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи неправильно були застосовані норми матеріального права, що відповідно до ст. 317 КАС України, є підставою для часткового скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову в частині вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Санта Україна" - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Ухвалити у справі у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Санта Україна" до Головного управління ДФС в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00057341306 від 17.07.2018 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 770 383,41 грн. та пені у сумі 5 194,00 грн. за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу громадянам.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00057351306 від 17.07.2018 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13 345,42 та пені 68,78 грн. за порушення порядку перерахування до бюджету військового збору.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005781306 від 17.07.2018 р. на суму 1 143,61 грн. .

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00057311402 та №00057321402 - відмовити, залишивши рішення Миколаївського окружного адміністративного суду в цій частині, а також в частині розподілу судових витрат - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 15.04.2019 року.