Постанова

від 05.07.2007 по справі 6797-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6797-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.07.2007Справа №2-22/6797-2007А

За позовом - ТОВ “Фірма «Поліс ЛТД”( м.Сімферополь, вул..Монтажна, 3)

До відповідача  -ДПІ  у м.Алушта  ( м. Алушта , вул. Леніна , 22-а)

Про визнання недійсними  податкових відомлень-рішень

                                                                                                  Суддя   Яковлєв С.В.

                                                                                               За участю  секретаря  Дулімової В.І.

                     Представники:

Від позивача –  Критинина Н.М. – пред-к, дов. № 03 від 09.01.2007 р.  

Від відповідача – Дишко О.К.-  стар. держ. подат. ін-р, дов. № 502/Д/10 від 01.02.2007 р.

Сутність спору:  ТОВ “Фірма «Поліс ЛТД”( далі позивач)  звернулось   до суду  з позовом, в якому просило визнати недійсними рішення ДПІ  у м.Алушта  (далі відповідач) про застосування  штрафних санкції  від 07.09.2006 р. № 0006152301/0 та податкове повідомлення рішення  відповідача від 07.09.2006 р. № 006162301/0 .  Вимоги мотивовані тим, що працівники  відповідача під час проведення перевірки діяльності філії  позивача  склали акт перевірки, в якому  зробили помилкові висновки про  порушення позивачем діючого законодавств  , що призвело на думку відповідача до  заниження податку на прибуток та необгрунтованного застосування штрафних санкції.  

                  Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

                  Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 05.06.2007 р. , надав відзив на позов ( вих. № 1195/9/10  від 04.06.2007 р. ) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що висновки , викладені в акті перевірки відповідають обставинам справи, штрафні санкції застосовані за встановлення порушення позивачем діючого законодавства, в силу чого відсутні підстави для визнанні нечинними рішення та податкового повідомлення – рішення.  

                    Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін,  суд

встановив:

                     Позивач  зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності  рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради   від 17.06.2005 р.

                     Відповідач  провів виїзну  позапланову  перевірку філії  позивача  з питань дотримання  вимог  податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р.  За результатами вказаної перевірки 28.08.2006 р. був складений акт № 1251/23/26272954 , в якому зроблений  висновок , зокрема,  про порушення  позивачем  п.п.5.2.5. п.5.2. ст.5, п.п. 8.1.2. п.8.1. ст. 8  Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств”, що призвело до заниження  оподаткованого прибутку на 42786 грн.  та заниження податку на прибуток  на 10672 грн.,  порушення  п.2.3 «Положення  про ведення касових операції у національній валюті в Україні  № 637 від 15.12.2004 р. , встановлено перевищення ліміту каси 18.05.2005 р. у сумі 7076,92 грн.

                     На підставі вказаного акту відповідач  07.09.2006 р.  прийняв податкове повідомлення рішення № 0006162301/0, відповідно до якого за порушення позивачем   п.п.5.2.5. п.5.2. ст.5, п.п. 8.1.2. п.8.1. ст. 8  Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств” йому визнано суму податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток  у сумі16008 грн., в тому числі 10672 грн. – основного платежу та 5336 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.  

                     Крім того на підставі  зазначеного акту перевірки відповідачем 07.09.2006 р. прийнято рішення 0006152301/0 про застосування  до позивача штрафних санкцій у сумі 14153,84 грн. за порушення п.2.3. Положення  про  проведення касових операції у національній валюті в Україні  № 637 від 15.12.2004 р.

                      Ст.19 Конституції України визначає, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

              Ст. 67 Конституції України  визначає, що кожен  зобов'язаний сплачувати  податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

                     П.п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає , що платниками  потачку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші  підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання  прибутку. У п.п.2.1.3. зазначеної статті Закону визначено, що  платниками податку могуть бути філії, відділення  та інші відокремлені підрозділи платників податку , зазначених у п.п. 2.1.1  цього пункту, що не мають статусу  юридичної особи , розташовані  на території  іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Сума податку на прибуток такої філії за відповідний  звітний (податковий) період  визначається розрахунково виходячи із  загальної суми податку, нарахованого платником податку , розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих  по основних фондах такого платнику податку, які розташовані за місцемзнаходженням філії, у загальній сумі  валових витрат та  амортизаційних  відрахувань  цього платника податків.

                  Відповідно до п.3.1 зазначеного закону  об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків  та суму амортизаційних відрахувань.

                   Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це  загальна  сума доходу  платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу  валового доходу не включаються суми коштів, визначені  п.п. 4.2.1-4.2.16 п.4.2. ст. 4 Закону, а також  інші надходження , прямо визначені  нормами цього Закону.

                    Валові витрати  виробництва та обігу -  сума будь-яких витрат платника податку  у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів(робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності ( п.5.1 ст. 5 Закону).  

                    Відповідно до п.п. 5.2.5. п.5.2. ст. 5  Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат  включаються  суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів).

         Згідно  із ст. 2 Закону України “Про плату за землю”  використання землі в Україні є платним. Плата за землю  справляється у вигляді  земельного податку  або орендної плати , що визначається залежно від грошової оцінки землі.

          Відповідно до ст. 13 вказаного закону  підставою для нарахування земельного податку є дані  державного земельного кадастру , а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальної власності – договір оренди такої земельної ділянки.

                 Ст. 15 Закону України “Про плату за землю” передбачене зобов'язання власників землі та землекористувачів сплачувати земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

                    Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (далі  ЗК України) громадяни та юридичні особи  набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель  державної  або комунальної власності за рішенням органів  виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України. Набуття права на землю здійснюється шляхом  передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.  Право на оренду земельної ділянки  виникає після укладення  договору оренди  і його державної реєстрації (ст.125 ЗК України).

                     У матеріалах справ є  Положення Про філію  ТОВ “Фірма  «Поліс ЛТД”, яке затверджене  протоколом Загальних зборів  учасників позивача № 27 від 07.10.2003 р.

                      Відповідно до п. 1.1-1.5. позивач  створив Філі. , яка розташована  у м.Алушта, с Ізобільне, вул.Нова, 50.  Філія не є юридичною особою,  та створена для ведення підприємницької діяльності,  є самостійним платником податків і зборів ( п. 2.1-2.4 Положення).

                       Філія  позивача 10.10.2002 р.   зареєстрована як платник  податків  за № 9-П у ДПІ у м.Алушта , про що  свідчить Довідка № 871 від 23.11.2005 р. , копія якої надана до матеріалів справи.

                         Матеріали справи свідчать про те, що філія позивача надавала  до ДПІ у м.Алушта  податкові декларації орендної плати за користування земельною ділянкою  комунальної власності  згідно  договору оренди від 05.11.2003 р., укладеному між Ізобільненською сільскою радою та ТОВ «Фірма «Поліс».  

                          Надані матеріали свідчать про те , що  перерахування  зазначеного платежу здійснювалось  з поточного рахунку ТОВ «Фірма «Поліс» в той час , як відповідно до п. п. 5.2.5 п. 5.2. ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” відносилась на валові витрати філії зазначеного суб'єкта господарювання у відповідні звітні періоди.

                           Відповідач вважає, що в наслідок викладеного, а саме здійснення платежів з поточного рахунку юридичної особи,  були необґрунтовано включені  до складу валових  витрат філії   по рядку 04.6 Декларації про прибуток суму орендної плати за 2005 р.  у розмірі 13547 грн. , в тому числі за 1 квартал 2005 р. – 3272 грн., за 2005 р. – 13547 грн, 1 квартал 2006 р. – 3386 грн. , що призвело до необґрунтованого заниження філією сум валових  доходів за вказані періоди часу.

                         Суд вважає, що з такими висновками відповідача не можна погодитись. Як зазначено вище філія позивача зареєстрована як платник податків у ДПІ м. Алушта, але окремого поточного рахунку в банківських установах не відкривала, здійснюючи усі розрахунки, в тому числі і платежі  до бюджету, з поточного рахунку, відкритого  ТОВ «Фірма «Поліс».

                          Позивачем надана бухгалтерська звітність, в тому числі і філії, за відповідні періоди часу, яка свідчить про те, що сплачені нею платежі по орендній платі були відображені у її звітності та відносились  тільки на її валові витрати.

                          За таких умов , приймаючи до уваги те що філії та ТОВ «Фірма «Поліс» у період, який перевірявся,  були окремими платниками податку на прибуток, а матеріали справи не підтверджують подвійного включення сум сплаченої орендної плати за користування саме філією земельної ділянкою , суд вважає, що не знайшов підтвердження факт неогрунтованного заниження останньою валового доходу за вказані періоди часу. На думку  суду дії позивача не призвели до невірного визначення та заниження його податкових зобов'язань та невірного встановлення розмірів обов'язкових платежів, які він повинен був сплатити до держбюджету .

                        У акті перевірки № 1251/23/26272954 відповідачем зроблений висновок  про завищення позивачем  суми амортизаційних відрахувань  на 25 853 грн.

                         Відповідач визначив, що  в  порушення  п.п. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємство  включало  до декларації про прибуток  по рядку 07  суми амортизаційних відрахувань нарахованих  на основні фонди , які не є власністю філії.

                        Матеріали справи свідчать про те, що витрати на придбання основних фондів, яки використовуються філією для ведення підприємницької діяльності, були передані неї  ТОВ «Фірма «Поліс», вказана передача була оформлена  з використанням первинного документу – авізо ( повідомлення про платежі)-, який був укладений  на підставі банківських виписок по витратам, яки відносять до діяльності філії . Позивачем надані докази того, що зазначені витрати  до валових витрат ТОВ «Фірма «Поліс» не були включені.

                       Докази віднесення цих витрат до валових витрат ТОВ «Фірма «Поліс»  у період, який перевірявся, відповідачем у порядку, передбаченому ст.71 КАСУ, не надані.

                       Суд вважає, що відповідно до положень Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств”  підтверджені документально витрати  на придбання основних фондів, які  передані філії та використовуються нею у власній виробничій діяльності , малі амортизовуватися   з метою визначення у її  податковому обліку  прибутку, який підлягав оподаткуванню  .

                         За таких обставин,  суд , керуючись п.п. 2.1.3. п. 2.1. ст.. 2 та  п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2.  п. 8.1. ст.8 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств”, приходить до висновку , що сума податку на прибуток філії  у зазначений період часу визначалась вірно шляхом розрахунку,  виходячи із загальної суми  податку , нею нарахованого, розподіленого  пропорційно  питомій вазі суми її валових витрат  та амортизаційних відрахувань, нарахованих  по основних фондів, які розташовані за її місцезнаходженням та  використовувались нею  для власного виробництва .  

                 На підставі вище визначеного  стає зрозумілим, що є помилковими висновки відповідача про порушення позивачем п.п.5.2.5. п.5.2. ст.5, п.п. 8.1.2. п.8.1. ст. 8  Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств”, що  нібито призвело до заниження  оподаткованого прибутку на 42786 грн.  та заниження податку на прибуток  на 10672 грн., які він зафіксував у акті № 1251/23/26272954 від 28.08.2006 р.    

                 З огляду на вищесказане суд приходить до висновку, що  відповідач прийняв  07.09.2006 р.  податкове повідомлення - рішення № 0006162301/0, згідно з яким  позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 16008 грн., в тому числі 10672 грн. – основного платежу та 5336 грн. – штрафних (фінансових) санкцій,  без урахування всіх обставин справи , з порушенням вказаних вище положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , в силу чого підлягають задоволенню позовні вимоги по визнанню його нечинним.

                          Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р. затверджено Положення про ведення касових операцій  у національній валюті  в Україні ( далі Положення № 637). Зазначена Постанова  зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320.

                         Положення № 637  визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

                          Відповідно до п.2.3. Положення  гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється  відповідною постановою Правління НБУ. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

                         Згідно з  п.п. 2.6 п.2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно ( у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові  розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі  її фактичних надходжень у книзі на підставі  прибуткових касових ордерів.

                        З метою прискорення обігу готівкових коштів  і  своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміти каси та строки здавання готівкової виручки ( п.п.2.7.п.2).

                          П.п.5.10 п. 5 Положення № 637  визначає, що  готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих  банків не пізнійше наступного робочого дня банку або були використані  підприємством (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня  на господарські потреби.

                         В акті перевірки  № 1251/23/26272954 від 28.08.2006 р. відповідачем вказано про  перевищення ліміту каси 18.05.2005 р. у сумі 7076,92 грн. Відповідач  визначив, що  зазначене порушення  сталося внаслідок того, що 18.05.2005 р. в касу підприємства надійшло готівкою від СПД Житкова М.В.  за двома прибутковими ордерами було отримано  17000 грн. за мінеральну воду (згідно договору комісії №21/10 від 01.04.2005 р.). Вказана сума була оприбуткована  позивачем 18.05.2005 р. , про що свідчить запис у касовій книзі.

                         П.2.3 Положення № 637  передбачає порядок дії  платника готівки  у разі, якщо під час здійснення  готівкових  розрахунків  перевищується  встановлена гранична  сума.

                          При здійсненні розрахунків з СПД Житковим  М.В. саме останній і був  платником готівки, в силу чого у разі порушення ним  вимог Положення № 637 відповідальність, передбачена п.1 Указу Президента України «Про застосування  штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки»,  повинна застосовуватись до нього, а не до позивача.

                            В акті перевірки не визначено,  що позивач був  платником готівки. В наслідок чого до нього не можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення п. 2.3 Положення № 637. Крім того суд приймає до уваги те, що у зазначеному акті зафіксована  видача позивачем заробітної плати  18.05.2005 р. у сумі 2119,85 грн. , але зазначений факт не був прийнятий до уваги відповідачем під час розрахунку прийняття рішення . Відповідач також не відобразив у акті перевірки факт залишку отриманих від СПД Житкова М.В. коштів у касі філії , нездавання (здавання ) їх до каси банку, що також вказує на не з'ясування його працівниками всіх обставин справи.

                           За таких обставин, підлягають задоволенню позовні вимоги по визнанню нечинним рішення відповідача про застосування  штрафних санкції  від 07.09.2006 р. № 0006152301/0 .

                           Під час судового засідання, яке відбулось 05.07.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 09.07.2007 р.

                        Керуючись ст.   160-163 КАС України, суд  

                                              п о с т а н о в и в:

            1.Позов задовольнити.

                        2.Визнати нечинним рішення ДПІ  у м.Алушта  ( м. Алушта , вул. Леніна , 22-а) від 07.09.2006 р. № 0006152301/0 про застосування до  ТОВ “Фірма «Поліс ЛТД”( м.Сімферополь, вул.Монтажна, 3, ЗКПО 22238251 ) штрафних санкції  у сумі 14153,84 грн.

                       3.Визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ  у м.Алушта  ( м. Алушта , вул. Леніна , 22-а) від 07.09.2006 р. № 0006162301/0 у частині  донарахування ТОВ “Фірма «Поліс ЛТД”( м.Сімферополь, вул.Монтажна, 3, ЗКПО 22238251 ) податкового зобов'язання  по податку на прибуток  у сумі16008 грн., в тому числі 10672 грн. – основного платежу та 5336 грн. – штрафних (фінансових санкцій).  

                        4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Фірма «Поліс ЛТД”( м.Сімферополь, вул.Монтажна, 3, ЗКПО 22238251, п/р 26003313881 у СФ АКБ «Морської транспортний банк» МФО 384748  ) 3,40 грн. – судового збору.                   

                      У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.