Ухвала

від 09.04.2019 по справі 335/2628/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/2628/19 1-кс/335/1928/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , представника гр. ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 про арешт майна, подане у кримінальному провадженні за № 12019080000000095, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2019 року слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотання про арешт майна.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12019080000000095, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що невстановлені матеріально відповідальні особи

державного банку АТ КБ «ПриватБанк», маючи умисел на привласнення чужого майна, діючи умисно з метою власного незаконного збагачення, за попередньою змовою з невстановленими особами, шляхом використання програмних комплексів банку, ввели в оману посадових осіб Індустріального відділення Запорізького регіонального Управління АТ КБ «ПриватБанк», що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 172, тим самим незаконно заволоділи грошовими коштами АТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 839 960,00 гривень.

Підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стала заява представника АТ КБ «ПриватБанк», щодо вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно наявної у органа досудового розслідування інформації було встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , який є директором та засновником ТОВ «Лоєр» ЄДРПОУ 358022252, діяльність якого пов`язана з наданням послуг ресторанного бізнесу, юридична та фактична адреса якого: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 29-А, кафетерій-пекарня « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

12.03.2019 року старшим слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2019 року, проведено обшук приміщення в якому ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність, за адресою: АДРЕСА_3 .

За результатами проведення обшуку було виявлено та вилучено: грошові кошти на загальну суму 160 500 гривень (133 купюри номіналом 500 гривень, 339 купюр номіналом 200 гривень, 237 купюри номіналом 100 гривень, 50 купюр номіналом 50 гривень).

В ході досудового слідства було встановлено, що предметом вчинення даного кримінального правопорушення були грошові кошти, які належать державному банку АТ КБ «ПриватБанк».

Також досудовим розслідуванням встановлено, що 25.01.2019 року приблизно о 15 годині 20 хвилин, касир операціоніст Індустріального відділення АТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи у приміщені каси великих сум передала в конверті грошові кошти ОСОБА_4 на загальну суму 839 960,00 гривень, які остання незаконно взяла з каси зазначеного відділення.

Орган досудового розслідування вважає, що грошові кошти вилучені за місцем підприємницької діяльності ОСОБА_4 є власністю державного банку АТ КБ «ПриватБанк», які мають суттєве значення для встановлення усіх важливих обставин вчинення кримінального правопорушення, та які мають значення речового доказу, відповідно до ст. 98 КПК України.

Тому з метою збереження речових доказів та з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення сторона кримінального провадження вважає за доцільним накласти арешт на грошові кошти вилучені за вищезазначеною адресою.

Слідчий у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні клопотання наполягає.

В судовомузасіданні представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував. Як пояснив суду адвокат, вилучені під час проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 29-А, грошові кошти не відносяться до розслідуваного кримінального провадження, оскыльки вказані грошові кошти є грошовими коштами кафетерія-пекарні «Булонька» які призначалися для виплат за договором, для виплати працівникам кафетерію відповідних заробітних плат, які були отримані ОСОБА_3 на передодні до проведення обшуку у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк», про що надано суду оригінал виписки за договором.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 повідомив, що сума грошей у розмірі 160500 грн., яка була вилучена органом досудового розслідування за адресою: м. Запоріжжя, пр.Ювілейний,буд.29-А не має жодного відношення до розслідуваного кримінального провадження. Вказані грошові кошти були отримані гр. ОСОБА_3 з метою виплати заробітної плати працівникам товариства.

Заслухавши думку адвоката, врахувавши надані пояснення свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: - збереження речових доказів; - спеціальної конфіскації; - конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно вимог ч. 10ст. 170 КПК України,арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ч. 11ст. 170 КПК України, заборона на розпорядження майном може бути застосована лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2ст. 168 КПК України,тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч. 7ст. 236 КПК України, вилучені в ході обшуку речі та документи, що не входять в перелік, у відношенні яких прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України,тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12019080000000095, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, що підтверджується витягом з кримінального провадження.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2019 року, слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні розташованому за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 29-А, що на праві приватної власності , з часткою 1, належать ПП «Ерітрея» ЄДРПОУ 31708065, яке розташовано на земельній ділянці, кадастровий номер 2310100000:06:913:0046, з часткою 1/1 належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради ЄДРПОУ 04053915, з метою виявлення та вилучення усіх банківських документів, що підтверджують взаємовідносини між ОСОБА_4 та АТ КБ «ПриватБанк», в тому числі оригіналів документів, про отримання та перерахування грошових коштів в АТ КБ «ПриватБанк», оригіналів договорів займу грошових коштів, квитанцій, платіжних доручень, рахунків про отримання та перерахування грошових коштів в АТ КБ «ПриватБанк», всіх банківських карток АТ КБ «ПриватБанк», розписок про займ грошових коштів укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , а також іншими громадянами, мобільних телефонів, комп`ютерної техніки, електронних носіїв інформації, в яких міститься інформація про взаємовідносини ОСОБА_4 з АТ КБ «ПриватБанк», чорнових записів, в яких міститься інформація про взаємовідносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (суми займу грошових коштів, дати, проценті ставки займу коштів, графіки їх повернення, інформація про несплачену суму боргу ).

В ході проведення обшуку 12.03.2019 року відповідно до протоколу обшуку, було виявлено та вилучено ряд виписок за договорами та грошові кошти, загальним розміром 160 500 гривень (133 купюри номіналом 500 гривень, 339 купюр номіналом 200 гривень, 237 купюри номіналом 100 гривень, 50 купюр номіналом 50 гривень).

Як зазначено в ч. 2ст. 168 КПК України,тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 7ст. 236 КПК України,вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Таким чином, враховуючи зазначені положенняКПК України, а також те, що в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2019 року не було надано прямого дозволу на відшукування та вилучення грошових коштів, які були вилучені 12.03.2019 року, тому такі речі вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відомостей про те, що вилучені грошові кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні слідчому судді не надано.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України,слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другійстатті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 167 КПК України,тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Слідчим у своєму клопотанні не було доведено достатніх підстав вважати, що вилучені 12.03.2019 року в ході проведення обшуку грошові кошти є грошовими коштами власністю АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вони набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення або на них було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно дост. 131 КПК України,заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, які зокрема можуть бути у виді арешту майна.

Згідно з пунктами 2, 3 ч. 3ст. 132 КПК України,застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого та може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 2ст. 173 КПК України,при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати,зокрема, наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно з ч. 1ст. 173 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 року № 223-558/0/4-13, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчі судді зобов`язані, зокрема, перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів, зважати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для застосування заходів забезпечення (ч. 3ст. 132 КПК) покладається на слідчого та/або прокурора.

Таким чином, заслухавши доводи адвоката, дослідивши матеріали, якими обґрунтовувались доводи клопотання та заперечення проти нього, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що слідчим під час розгляду клопотання не було доведено необхідність такого арешту та достатніх підстав вважати, що вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти відповідають критеріям, зазначених у ст. 98, у частині другійстатті 167 КПК України, а також те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого та у зв`язку з цим, може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із даним клопотанням.

Під час розгляду клопотання, слідчим жодних доказів, що тимчасово вилучені грошові кошти отриманні злочинним шляхом не надано.

Судом встановлено, що вилучені органом досудового розслідування грошові кошти за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 29-А., є грошовими коштам, які гр. ОСОБА_3 отримала для виплати відповідних сум за договором за дорученням, що стверджується випискою за договором «Приват-вклад» номер рахунку: НОМЕР_1 .

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України», будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Також відповідно до ч. 5ст. 9 КПК України,кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме, у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16.10.2008 року).

Частина 1ст. 173 КПК України, передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При цьому, в ч. 3ст. 173 КПК України, зазначено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Також, відповідно до п. 2 ч. 1ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, встановлених обставин, слідчий суддя враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності та приходить до висновку, що слідчим не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 КПК України, у зв`язку з чим, клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 про арешт майна, вилученого 12 березня 2019 року під час проведення обшуку приміщення, за адресою: АДРЕСА_3 , а саме грошових коштів на загальну суму 160500 грн. (133 купюри номіналом 500 гривень, 339 купюр номіналом 200 гривень, 237 купюр номіналом 100 гривень, 50 купюр номіналом 50 гривень) залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09.04.2019 року.

Повний текст ухвали виготовлений 12.04.2019 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1