Постанова

від 17.07.2007 по справі 20-4/238

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-4/238

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 липня 2007 р.                                                                                   № 20-4/238  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Севастополь (далі – відділення Фонду)

на постанову Севастопольського апеляційного господарського від 16.03.2006

зі справи  № 20-4/238

за позовом прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі відділення Фонду (далі –прокурор)

до  закритого акціонерного товариства “Виробничий комплекс “Чайка”,

м. Севастополь (далі –ЗАТ “Виробничий комплекс “Чайка”)

про стягнення 23 534 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року прокурор в інтересах держави в особі відділення Фонду звернувся до господарського суду  міста Севастополя з позовом про стягнення з ЗАТ “Виробничий комплекс “Чайка” штрафних санкцій у сумі          23 534 грн. за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Рішенням названого суду від 07.02.2006 (суддя Остапова К.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 (колегія суддів у складі: суддя              Маслова З.Д. –головуючий, судді Котлярова О.Л., Лисенко В.А.), у  задоволенні позову відмовлено, оскільки під час розгляду справи судом було встановлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з того, що відповідач виконав вимоги статей  19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  (далі –Закон) щодо створення на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відділення Фонду звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального  права, зокрема, статей 18, 20 Закону та пунктів 3, 14  Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  від 03.05.1995 № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”.  

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники учасників судового процесу в судове засідання не з'явилися.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування рішення  місцевого господарського суду з огляду на таке.

У зв'язку з набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України (далі –  КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це –орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом  9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційним господарськими судами у порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.2006 касаційну скаргу відділення Фонду разом з матеріалами даної справи передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2006 касаційне провадження за названою касаційною скаргою закрито та скаргу разом зі справою передано до Вищого господарського суду України з мотивів відсутності у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень, постановлених не за правилами КАС України.

Таким чином, розгляд місцевим та апеляційним господарськими судами публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ним рішення зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду  міста Севастополя від 07.02.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 зі справи №  20-4/238 скасувати.

Справу передати до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суддя                  В. Селіваненко

Суддя                                                                                                  І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                  Б. Львов