Ухвала

від 11.04.2019 по справі 308/3882/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3882/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 в кримінальному провадженню, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст..198, ч.1,2 ст.270, ч. 3 ст. 191 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за об`єднаним №42018071030000111 від 24.10.2018 року, погоджене прокурором про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчій СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018071030000111 від 24.10.2018 року, погоджене прокурором про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що на території Закарпатської області функціонують суб`єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність з продажу паливно - мастильних матеріалів незаконного походження та без додержання вимог протипожежної безпеки.

23 жовтня 2018 року до Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП України в Закарпатській області надійшов рапорт поліцейського СРПП No1 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно функціонує авто - заправна станція. 25.10.2018 до Виноградівського РВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області звернувся громадянин ОСОБА_4 , який повідомив, що посадові особи підприємства систематично розкрадають ввірені їм паливно-мастильні матеріали у розмірі від 2 до 5 тонн щоденно чим завдають збитки підприємству у великих розмірах, яке в подальшому реалізовують на АЗС Виноградівського району. 25.10.2018 громадянин ОСОБА_5 звернувся із заявою до Тячівської місцевої прокуратури що на території Рахівського району ( зокрема в смт. Ясіня по вул. Борканюка) на його думку незаконно діє автозаправна станція, що належить суб`єкту господарювання приватної форми власності. Зокрема, грубо порушуються встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, відсутні, передбачені законодавством дозвільні документи щодо виконання та проведення протипожежних заходів, що як наслідок створює реальні загрози виникнення пожеж, а також заподіяння шкоди здоров`ю людей та майнової шкоди у великих розмірах. Крім цього, в с. Кваси Рахівського району Закарпатської області також виявлено незаконний автогазозаправний пункт по вулиці Борканюка. 25 жовтня 2018 року до Тячівської місцевої прокуратури надійшла письмова заява ОСОБА_6 про те, що в смт. Солотвино, Буштино, Тересва, Грушево, Нижня Апша, Тячівського району, Закарпатської області діють автозаправні станції на яких з бочок продають нафтопродукти. Із заяви вбачається, що жодних заходів протипожежної безпеки, дозволів на продаж нафтопродуктів у вказаних автозаправних станціях немає, а тому це може призвести до загрози для безпеки життя людей. Згідно заяви ОСОБА_7 встановлено, що на території Тячівського району ( зокрема в смт.Солотвино вул. Центральна, 230, в с. Н.Апша, в смт.Тересва вул. Народна, у с. Грушево та смт. Буштино) незаконно діють автозаправні станції, що належать суб`єктам господарювання різної форми власності. Зокрема, здійснюється відпуск неякісного пального (бензину та дизельного палива), джерела походження яких невідомі. 26.10.2018 в чергову частину Іршавського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області надійшла заява від громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 в якій просить прийняти міри до невідомих осіб з числа жителів с. Ільниця та с. Заріччя, Іршавського раойну які здійснюють реазізацію ПМ із грубим порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що призвело до тяжких наслідків. 26 жовтня 2018 року о 15 год. 30 хв. до чергової частини Мукачівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області звернувся ОСОБА_9 , мешканець АДРЕСА_3 , про те, що на АЗС "Вікенд", що по вулиці Автомобілістів в м. Мукачево та АЗС, що знаходиться в урочищі "Ловачка" Івановецької сільської ради, Мукачівського району, здійснюється реалізація пального одержаного злочинним шляхом із нафтопроводу "Дружба".

26 жовтня 2018 року в чергову частину Свалявського відділення поліції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області з Мукачівської місцевої прокуратури надійшла скарга ОСОБА_10 про те, що на території Свалявського району, Закарпатської області на одній з автомобільних заправ очних станцій продається дизельне паливо, як являється викраденим з нафтопроводу «Дружба». 27 жовтня 2018 року в чергову частину Хустського ВП надійшла заява гр. ОСОБА_11 проте , що невстановлені особи на території м.Хуст та Хустського району здійснюють реалізацію паливно-мастильних матеріалів, які на його думку незаконно здобуто з нафтопроводу на території Закарпатської області. 29.10.2018 в чергову частину Іршавського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області надійшла заява від громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 в якій просить прийняти міри до невідомих осіб з числажителів с. Ільниця та с. Заріччя, Іршавського району які здійснюють через міні АЗС реалізацію паливних матеріалів невідомої якості, без відповідних дозвільних документів, надання касових чеків про відпуск пального тобто здійснюють збут паливних матеріалів здобутих злочинним шляхом.

Слідчий вказує, що крім цього, до Ужгородської місцевої прокуратури надійшов лист з УДСНС в Закарпатській області про те, що на АЗС що розташовані на території м.Ужгород, а саме по АДРЕСА_4 та по АДРЕСА_5 відсутні документи, які характеризують стан техногенної та пожежної безпеки. Також, під час вивчення матеріалів Управління ДСНС у Закарпатській з`ясовано, що на території Ужгородського району функціонує модульна (контейнерна) АЗС (АГЗП), щодо якої відсутні документи, що характеризують стан техногенної та пожежної безпеки,

У ході досудового розслідування надійшов рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС УЗК в Закарпатській області ОСОБА_12 про те, що встановлено, що на території Закарпатської області функціонують суб`єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність з продажу паливно - мастильних матеріалів незаконного походження та без додержання вимог протипожежної безпеки. Зокрема, даний факт підтвердили свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Дані суб`єкти господарювання знаходяться в Ужгородському, Мукачівському та Берегівському районах. Оперативним шляхом встановлено адреси з кадастровими номерами, за якими знаходяться дані авто заправні станції, зокрема: земельна ділянка з кадастровим номером 2122782801:00:002:0002 по АДРЕСА_6 .

05 квітня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду, проведено обшук за адресою: земельна ділянка з кадастровим номером 2122782801:00:002:0002 по АДРЕСА_6 в ході проведення якого виявлено та вилучено: - зразки дизельного пального у кількості 1,5 л., металеву бочку об`ємом 8 метрів кубічних з вмістом дизельного пального у кількості 4383 л., металеву бочку об`ємом 8 метрів кубічних з вмістом дизельного пального у кількості 900 л. автозаправну колонку з пістолетом.

В клопотанні вказано, що за постановою слідчого від 05.04.2019 вищевказані речі приєднано як речові докази, зважаючи на те, що в органу досудового слідства наявні достатні підстави вважати, що вищевказані речі, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно доч.2ст.170арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3, 5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Враховуючи викладене та те, що в органу досудового слідства наявні достатні підстави вважати, що вищевказані виявлені та вилучені у ході обшуку 05.04.2019 за адресою: земельна ділянка з кадастровим номером 2122782801:00:002:0002 по АДРЕСА_6 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_15 предмети та речі мають значення речових доказів, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, використовувалися як засоби вчинення злочину, та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, , керуючись ст. ст. 131-132, 167, 170-171 КПК України, слідчий просить: накласти арешт на майно (речі), яке було виявлене та вилучене 05.04.2019 в ході проведення обшуку за адресою: земельна ділянка з кадастровим номером 2122782801:00:002:0002 по АДРЕСА_6 а саме на: зразки дизельного пального у кількості 1,5 л., які вилучено у пластмасову пляшку об`ємом 1.5 л.; металеву бочку об`ємом 8 метрів кубічних з вмістом дизельного пального у кількості 4383 л.; металеву бочку об`ємом 8 метрів кубічних з вмістом дизельного пального у кількості 900 л.; автозаправну колонку з пістолетом. Заборонити ОСОБА_15 іншим власнику(ам) або ж користувачу(ам), ким би вони не були, розпоряджатись та користуватись перерахованим в п. 1 прохальної частини цього клопотання майном.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, разом із тим до суду слідчий подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, та повідомив, що клопотання підтримує та просить його задовольнити.

Власник майна в судове засідання не з`явився про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Від представника власника майна ОСОБА_15 адвоката ОСОБА_16 надійшла заява про розгляд клопотання у їх відсутності, проти поданого заперечують повністю. На адресу суду надійшли письмові заперечення на клопотання про арешт майна.

Неприбуття в судове засідання власника майна, відповідно до вимог ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно доч.2ст.170КПК України арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення:збереження речовихдоказів;спеціальної конфіскації;конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи;відшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов),чи стягненняз юридичноїособи отриманоїнеправомірної вигоди. За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати правовупідставу дляарешту майна; можливістьвикористання майнаяк доказуу кримінальномупровадженні (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення абосуспільно небезпечногодіяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); можливістьспеціальної конфіскаціїмайна (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); розумністьта співрозмірністьобмеження прававласності завданнямкримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів клопотання встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст..198, ч.1,2 ст.270, ч. 3 ст. 191 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за об`єднаним №42018071030000111 від 24.10.2018 року.

З поданого клопотання встановлено, що 05 квітня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду, проведено обшук за адресою: земельна ділянка з кадастровим номером 2122782801:00:002:0002 по АДРЕСА_6 в ході проведення якого виявлено та вилучено: - зразки дизельного пального у кількості 1,5 л., металеву бочку об`ємом 8 метрів кубічних з вмістом дизельного пального у кількості 4383 л., металеву бочку об`ємом 8 метрів кубічних з вмістом дизельного пального у кількості 900 л. автозаправну колонку з пістолетом.

Згідно з постановою слідчого від 05.04.2019 вищевказані речі визнано як речові докази, зважаючи на те, що в органу досудового слідства наявні достатні підстави вважати, що вищевказані речі, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Як на підставу накладення арешту на вищевказані виявлені та вилучені у ході обшуку 05.04.2019 предмети та речі слідчий вказує, що вони мають значення речових доказів, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, використовувалися як засоби вчинення злочину, та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, , керуючись ст. ст. 131-132, 167, 170-171 КПК України.

З досліджених доказів вбачається, що майно на яке слідчий просить накласти арешт було вилучено на території цілісного майнового комплексу, за адресою АДРЕСА_6 , яке відповідно до договору купівлі-продажу майнового комплексу від 13.03.2008 року належить ФОП ОСОБА_15 , яке на законних підставах, використовується ФОП ОСОБА_15 для забезпечення потреб підприємця.

В клопотанні, що стосується вимоги про арешт майна, а саме: зразки дизельного пального у кількості 1,5 л., металеву бочку об`ємом 8 метрів кубічних з вмістом дизельного пального у кількості 4383 л., металеву бочку об`ємом 8 метрів кубічних з вмістом дизельного пального у кількості 900 л. автозаправну колонку з пістолетом, слідчий не обґрунтовує вимоги в цій частині та не називає мети необхідної для накладення такого арешту, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання.

Слідчим суддею, встановлено, що вказане в клопотання та вилучене майно, належить ФОП ОСОБА_15 , що підтверджується доданими до заперечень доказами. Жодного обґрунтування, що таке майно є предметом даного кримінального провадження в клопотанні слідчим не наведено, так само не наведено, що дане майно використовувалось як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч.2 ст. 173 КПК України, виключає застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання та заперечення з додатками, доданого представником володільця майна у ФОП ОСОБА_15 наявні документи що стосуються вилученого пального, зокрема договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів укладені підприємцем, товарно-транспортні накладні на транспортування пального, сертифікати відповідності на дизельне паливо.

При цьому, слідчим не надано доказів того, що паливно-мастильні матеріали виготовлені незаконно, а вилучені речі отримані внаслідок незаконної діяльності, враховуючи, що основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_15 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Таким чином, клопотання не містить даних в обґрунтування правових підстав арешту майна, а ґрунтується лише на припущеннях слідчого.

Слідчий суддя вважає, що вимога про арешт майна, а саме зразки дизельного пального у кількості 1,5 л.,металеву бочку об`ємом 8 метрів кубічних з вмістом дизельного пального у кількості 4383 л., металеву бочку об`ємом 8 метрів кубічних з вмістом дизельного пального у кількості 900 л. автозаправну колонку з пістолетом, є необґрунтованою і не підлягає до задоволення, оскільки не доведено, що дане майно відповідає критеріям, що зазначені у ч. 2 ст. 167 КК України та ст.. 98 КПК України.

В цій частині клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ні з клопотання, ні з матеріалів, які обґрунтовують клопотання, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України не вбачається підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт вказаного майна.

В клопотанні не зазначено, до якого з критеріїв тимчасово вилученого майна, визначеного в ч. 2 ст. 167 КПК України, відноситься зазначене майно, та які вони містять сліди кримінального правопорушення, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ст.29 Загальної декларації прав людини, "кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання й поваги прав і свобод інших та з метою задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві". Мета, підстави і межі здійснення прав людини конкретизуються також у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, а також в Європейській Конвенції про захист прав особи й основних свобод. Згідно зі ст. 64, конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану. Аналіз зазначеної статті дозволяє зробити висновок про те, що закріплені в ній критерії (підстави) правомірного обмеження прав і свобод людини та громадянина базуються на принципі співвідношення публічних і приватних інтересів.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

На теперішній час слідчим не доведено, що в застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного майна.

Крім того, слідчий суддя враховує, що таке майно, у разі незабезпечення збереження може бути зіпсованим та призведе до збитків, а також до необґрунтованого обмеження прав підприємства (ФОП).

З урахуванням вище викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не надано доказів необхідності накладення такого арешту, а також відсутні ризики зазначеніст. 170 КПК України.

Відтак, доводи слідчого щодо необхідності накладення арешту на таке майно є безпідставними та немотивованими.

Відповідно до ч. 1ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом

Отже, обов`язок доказування перед слідчим суддею наявності підстав для задоволення клопотання про накладення арешту покладено на особу, яка подала дане клопотання.

З урахуванням викладеного суд вважає, що зазначене клопотання є передчасним та необґрунтованим належними та допустимим доказами, тому у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст.170-173,175,309,394,395 КПК України,слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 в кримінальному провадженню, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст..198, ч.1,2 ст.270, ч. 3 ст. 191 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за об`єднаним №42018071030000111 від 24.10.2018 року, погоджене прокурором про арешт майна відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1