Постанова

від 05.12.2018 по справі 693/1543/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 693/1543/15-ц

провадження № 61-13489св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Ступак О. В.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., ПогрібногоС. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_4,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_5,

третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю А. Ф. Злагода ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю А. Ф. Злагода : Жашківське районне управління юстиції Черкаської області, приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентина Петрівна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни на рішення апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Пономаренка В. В., Корнієнко Н. В., Ювшина В. І.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю А. Ф. Злагода (далі - СТОВ А. Ф. Злагода ), про визнання недійсними договорів встановлення емфітевзису від 28 серпня 2014 року щодо земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 площею по 2,8842 га кожна, розташованих на території Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області.

В обґрунтування позову зазначила, що уклала вказані договори із ОСОБА_5 під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для неї умовах. Вказала, що дружина її сина уклала кредитний договір, у забезпечення якого вона передала в іпотеку фінансовій установі свій будинок, в якому проживає разом із сім'єю. Відсутність грошових коштів для погашення кредиту та існування реальної загрози звернення стягнення на її єдине житло змусило укласти договори емфітевзису. Проте передбачена цими договорами оплата є незначною і обчислена без урахування нормативно-грошової оцінки таких земель, тобто договори укладені на невигідних умовах, що є підставою для визнання їх недійсними.

У грудні самостійні вимоги щодо предмета спору заявила третя особа - СТОВ А. Ф. Злагода , яке просило визнати недійсними договори встановлення емфітевзису від 28 серпня 2014 року щодо земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 площею по 2,8842 га кожна, розташованих на території Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області, а також зобов'язати Жашківське районне управління юстиції Черкаської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права користування зазначеними земельними ділянками за ОСОБА_5

В обґрунтування позову СТОВ А. Ф. Злагода зазначило, що договори встановлення емфітевзису укладені у період дії договорів оренди вказаних земельних ділянок від 1 січня 2011 року, укладених ОСОБА_4 з товариством.

За таких обставин укладення договорів встановлення емфітевзису порушує права орендаря, а саме обмежує його у можливості реалізації закріпленого у статті 33 Закону України Про оренду землі переважного права на укладення договору оренди на новий строк, що свідчить про недійсність цих договорів як таких, що не відповідають вимогам закону.

Крім того, СТОВ А. Ф. Злагода зазначило, що 15 травня 2015 року сторони підписали договори про внесення змін до договорів оренди від 1 січня 2011 року, згідно з якими строк оренди продовжений до 1 січня 2025 року; таким чином, договори емфітевзису, які набирають законної сили з 1 січня 2016 року, порушують права СТОВ А. Ф. Злагода як орендаря.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2016 року, ухваленим у складі судді Первака М. О., Дишлевій Г. Ф. і СТОВ А. Ф. Злагода у задоволенні позовів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову і позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність визначених законодавством підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, оскільки при їх укладенні сторони діяли вільно, а попередній орендар - СТОВ А. Ф. Злагода - не дотримав порядку повідомлення про намір продовжити строк дії договору оренди.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2016 року рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2016 року в частині вирішення позову СТОВ А. Ф. Злагода скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов СТОВ А. Ф. Злагода задоволено.

Визнано недійсним договір встановлення емфітевзису, укладений 28 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8842 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Визнано недійсним договір встановлення емфітевзису, укладений 28 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8842 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області.

У задоволенні інших позовних вимог СТОВ А. Ф. Злагода відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги СТОВ А. Ф. Злагода , суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювані договори встановлення емфітевзису укладені у період дії договорів оренди, укладених ОСОБА_4 і СТОВ А. Ф. Злагода , тому порушують права орендаря на користування земельною ділянкою. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_4 заявником апеляційної скарги не оскаржувалося і апеляційним судом не переглядалося.

У вересні 2016 року приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2016 року скасувати і залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушення норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що при посвідченні договорів емфітевзису жодних порушень чинного законодавства не допустила; ці правочини вчинені з додержанням вимог, встановлених статтею 203 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, на думку заявника, не звернув уваги на відсутність у матеріалах справи доказів направлення орендодавцю проектів додаткових угод від 15 травня 2015 року, як того вимагає стаття 33 Закону України Про оренду землі .

Вважає, що договори від 15 травня 2015 року, якими викладено попередні договори оренди від 1 січня 2011 року у новій редакції і продовжено строк дії оренди до 1 січня 2025 року, ОСОБА_4 не підписувала. Не бажаючи сплачувати плату за користування земельною ділянкою наперед одним платежем, СТОВ А. Ф. Злагода втратило переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

На думку заявника, не існує законодавчої заборони укладення договорів емфітевзису щодо земельних ділянок, які перебувають в оренді, тому правових підстав для визнання договорів недійсними немає.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 7 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

У вересні 2016 року СТОВ А. Ф. Злагода подало заперечення на касаційну скаргу, у яких послалося на безпідставність її доводів. Вказало, що ОСОБА_4 визнала факт підписання договорів оренди у новій редакції у травні 2015 року, тому твердження заявника про їх дійсне складення у грудні 2015 року і непідписання орендодавцем помилкові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України ).

Апеляційним судом встановлено, що 1 січня 2011 року між ОСОБА_4 та СТОВ А. Ф. Злагода укладено два договори оренди землі, згідно з якими орендодавець передала в оренду товариству на строк до 31 грудня 2015 року належні їй земельні ділянки площею по 2,8842 га кожна, розташовані на території Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Пунктом 8 договорів оренди передбачено, що орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Вказані договори оренди зареєстровані у відділі Держкомзему у Жашківському районі за номерами 712098244000073 від 17 березня 2011 року та 712090004001925 від 25 червня 2012 року.

28 серпня 2014 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено два договори про встановлення емфітевзису, посвідчені приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П.

Згідно з умовами цих договорів ОСОБА_4 передала ОСОБА_5 право володіння та право цільового користування двома належними їй земельними ділянками площею по 2,8842 га кожна, розташованими на території Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області, строком на 49 років - до 28 серпня 2063 року.

28 серпня 2014 року записи про право ОСОБА_5 на користування цими земельними ділянками внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також судами встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 домовилися про набрання договорами встановлення емфітевзису юридичної сили з 1 січня 2016 року.

15 травня 2015 року між ОСОБА_4 та СТОВ А. Ф. Злагода підписано договори оренди землі у новій редакції, згідно з якими змінено попередню редакцію договорів оренди землі від 1 січня 2011 року, у тому числі встановлено новий строк дії договору - до 1 січня 2025 року.

Ці договори у встановленому законом порядку органами Держкомзему не зареєстровані; відомості про продовжене право оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесені.

15 червня 2015 року ОСОБА_5 листом повідомив СТОВ А. Ф. Злагода про укладення договорів емфітевзису та про намір використовувати за призначенням належні ОСОБА_4 земельні ділянки з 1 січня 2016 року після закінчення строку дії договору оренди, у зв'язку з чим просив звільнити їх з цієї дати і передати йому у належному стані.

Суд першої інстанції, відмовляючи СТОВ А. Ф. Злагода у задоволенні позову, дійшов висновку про те, що орендар не звернувся у визначеному законодавством порядку до орендодавця з повідомленням про намір укласти договори оренди на новий строк, тому втратив переважне право на їх поновлення і ці договори закінчили свою дію 31 грудня 2015 року. Оскільки договори емфітевзису набрали юридичної сили з 1 січня 2016 року, цими договорами права орендаря СТОВ А. Ф. Злагода не порушені.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанцій у частині вирішення позову СТОВ А. Ф. Злагода і ухвалюючи нове рішення про його задоволення, виходив з того, що оспорювані договори встановлення емфітевзису укладені у період дії договорів оренди, укладених ОСОБА_4 і СТОВ А. Ф. Злагода , тому обмежують орендаря у реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк і порушують право на вільне користування земельною ділянкою.

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.

Відповідно до статті 3 ЦПК Україниу редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана стаття визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Вимога про визнання правочину недійсним з передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав може заявлятися також іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання договорів встановлення емфітевзису від 28 серпня 2014 року недійсними, СТОВ А. Ф. Злагода повинно довести, що їх укладенням порушено його права, що є підставою для оспорення цих договорів у судовому порядку.

Частиною четвертою статті 124ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 125, 126 ЗК України).

Згідно зі статтею 4 цього Закону у редакції станом на дату укладення ОСОБА_4 та СТОВ А. Ф. Злагода договорів про внесення змін до договорів оренди - 15 травня 2015 року, право постійного користування та право оренди земельної ділянки підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (статті 6, 17 Закону України Про оренду землі ).

Стаття 654 ЦК України закріплює, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року у редакції Порядку, чинній станом на дату укладення ОСОБА_4 та СТОВ А. Ф. Злагода договорів про внесення змін до договорів оренди - 15 травня 2015 року, відомості про оренду земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. Обов'язковим є зазначення строку оренди земельної ділянки, тобто дати початку оренди і дати закінчення, та строку дії договору оренди.

У пункті 22 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011, визначено, що у разі проведення державної реєстрації інших речових прав на нерухоме майно, відмінних від права власності, державний реєстратор вносить до запису про інші речові права, зокрема, відомості про вид речового права та про строк його дії.

Таким чином, при внесенні змін до договорів оренди і зміни строку їх дії, що передбачає зміну інформації щодо права користування, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і у Державному земельному кадастрі, такі договори про внесення змін підлягають державній реєстрації у загальному порядку.

Системний аналіз положень ЗК України, Закону України Про оренду землі , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Закону України Про Державний земельний кадастр дає підстави для висновку, що до проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору про внесення змін, таке право оренди не є продовженим.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на укладення 15 травня 2015 року ОСОБА_4 та СТОВ А. Ф. Злагода договорів оренди землі у новій редакції, згідно з якими змінено попередню редакцію договорів оренди землі від 1 січня 2011 року, у тому числі встановлено новий строк дії договору - до 1 січня 2025 року, не звернув уваги на те, що відомостей про реєстрацію цих договорів у Державному земельному кадастрі і у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно матеріали справи не містять.

У зв'язку з непроведенням державної реєстрації договорів від 15 травня 2015 року строк оренди належних ОСОБА_4 земельних ділянок, розташованих на території Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області, не продовжений і закінчився 31 грудня 2015 року.

Згідно зі статтею 33 Закону України Про оренду землі у редакції Закону, чинній станом на час закінчення договорів оренди від 1 січня 2011 року - грудень 2015 року, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У договорах оренди від 1 січня 2011 року сторони узгодили, що орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином, процедура поновлення договору оренди землі передбачає звернення орендаря з відповідним листом-повідомленням до орендодавця не пізніше ніж за 90 днів до спливу строку дії договору оренди землі, вирішення питання щодо внесення можливих змін до умов договору оренди і прийняття остаточного рішення щодо його поновлення.

У справі, яка переглядається, СТОВ А. Ф. Злагода , узгодивши у травні 2015 року нову редакцію договорів оренди від 1 січня 2011 року із продовженим строком оренди, не ініціював процедуру поновлення договорів оренди і з листом-повідомленням про такий намір до ОСОБА_4 не звертався.

Тобто орендар у передбаченому статтею 33 Закону України Про оренду землі порядку своїм переважним правом на укладення договору оренди на новий строк не скористався, незважаючи на отримання від ОСОБА_5 у червні 2015 року листа із повідомленням про укладення договорів встановлення емфітевзису.

За таких обставин та враховуючи, що договори встановлення емфітевзису від 28 серпня 2014 року набрали чинності з 1 січня 2016 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди, СТОВ А. Ф. Злагода не обґрунтував порушення цими договорами свого права, у тому числі переважного права на укладення договору оренди на новий строк, яке він не реалізував.

Суд апеляційної інстанції, повно встановивши обставини справи, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме положення ЗК України, Закону України Про оренду землі і Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків про укладення оспорюваних договорів з порушенням законодавства, порушення ними прав СТОВ А. Ф. Злагода як орендаря та визнав їх недійсними.

Суд першої інстанції, зазначаючи про недотримання СТОВ А. Ф. Злагода встановленого статтею 33 Закону України Про оренду землі порядку ініціювання процедури поновлення договорів оренди і втрату переважного права укладення договору на новий строк, дійшов по суті правильного висновку про те, що укладенням договорів встановлення емфітевзису, які набирають законної сили з 1 січня 2016 року, права позивача не порушені, тому немає правових підстав для визнання цих договорів недійсними.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд задовольняє касаційну скаргу приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. , скасовує рішення апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2016 рокув частині вирішення позову СТОВ А. Ф. Злагода і залишає у цій частині в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2016 року.

Відповідно до положень статей 141, 416 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням касаційної скарги касаційний суд стягує зі СТОВ А. Ф. Злагода на користь приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у суді касаційної інстанції у розмірі 696 гривень.

Керуючись статтями 141, 409, 413 , 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни задовольнити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2016 року в частині вирішення позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю А. Ф. Злагода скасувати і залишити в цій частині в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2016 року .

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю А. Ф. Злагода на користь приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 696 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний Г. І. Усик