Постанова

від 26.03.2019 по справі 207/2198/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня2019 року

м.Київ

справа №207/2198/14-к

провадження № 51-3115 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2017 року укримінальному провадженні щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Дніпродзержинська

Дніпропетровської області,

жителя

АДРЕСА_1 ,

виправданого за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі КК),

Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені обставини

За вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_6 було визнано невинуватим у пред`явленому йому за ч. 1 ст. 366 КК обвинуваченні і на підставі п. 2 ч. 1, ч. 7 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) виправдано за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат у провадженні.

За матеріалами справи, органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він, будучи службовою особою, склав завідомо неправдиві офіційні документи і вніс до них завідомо неправдиві відомості за обставин, викладених в обвинувальному акті, які також відображено увироку.

За висновками слідчих органів, ОСОБА_6 обіймав посади головного інженера та першого заступника директора ТОВ «НВП Еконіс-Центр» і відповідно до п. 1.2 посадової інструкції та наказу № 1 директора цього товариства відповідав за надання бухгалтерської та податкової звітності з правом її підпису. При здійсненні товариством господарської діяльності у період із січня 2010 року по березень 2011 року ОСОБА_6 умисно всупереч інтересам служби склав неправдиві декларації з податку на додану вартість (далі ПДВ), Декларації зподатку на прибуток підприємства, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту додаток № 5 доподаткових декларацій ізПДВ, уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань із ПДВ у зв`язку звиправленням самостійно виявлених помилок додаток № 5 до порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ. Указавши у зазначених офіційних документах завідомо неправдиві відомості про отримання ТМЦ/послуг, що надають право наформування податкового кредиту з ПДВ (від постачальника ТОВ «Агро-Інвест» сума без ПДВ 12 0474,95 грн, ПДВ 24 094,99 грн; від постачальника ТОВ «Карат» сума без ПДВ 39 960 грн, ПДВ 7 992 грн; від постачальника ТОВ «Гранд-Буд Престиж» сума без ПДВ 36 403,15 грн, ПДВ -72 920,63 грн), ОСОБА_6 надав їх до Державної податкової інспекції за місцем реєстрації юридичної особи. Разом із тим, згідно з довідкою Головного управління Міндоходів уДніпропетровській області від 17 березня 2014 року ТОВ «НВП Еконіс-Центр» не здійснювало реальних операцій ізпридбання товарів, робіт, послуг зТОВ«Агро-Інвест», ТОВ «Карат» та ТОВ «Гранд-Буд». При цьому згідно з вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від12 серпня 2011 року встановлено, що перелічені останні три товариства було створено без наміру займатися підприємницькою діяльністю, вони лише оформлювали документи фінансово-господарської діяльності, які містять недостовірні дані.

Виправдовуючи ОСОБА_6 , суд першої інстанції послався на те, що укримінальному провадженні немає доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст.438КПК ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів прокурора зводиться до тверджень про неповноту здійснення апеляційного провадження, незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів, які на думку скаржника, доводять вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочину. Прокурор вважає, що оспорюване рішення поставлено з істотними порушеннями вказаного Кодексу, а суд апеляційної інстанції невмотивовано відмовив у задоволенні вимог сторони обвинувачення про скасування виправдувального вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

На касаційну скаргу захисник ОСОБА_7 подав заперечення, в яких, наводячи аргументи, зазначає про неспроможність доводів прокурора та законність судових рішень щодо ОСОБА_6 .

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу. Виправданий ОСОБА_6 та його захисник заперечили обґрунтованість касаційних вимог сторони обвинувачення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й узапереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржене рішення через неповноту розгляду, невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, апри його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

У поданій касаційній скарзі прокурор заперечує повноту апеляційного розгляду, тоді як їх перевірки в силу статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом невіднесено.

Згідно з приписами статей 370, 419 вказаного Кодексу рішення апеляційного суду повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначено підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою. При цьому апеляційний розгляд здійснюється з урахуванням правил статей 404, 405, 407, 415 КПК.

У цій справі, як видно з її матеріалів, при постановлені рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення апеляційний суд дотримався наведених вимог закону, а доводи прокурора про протилежне не можна визнати прийнятними.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги прокурора у ній він, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також на істотні порушення ст. 87 КПК, просив скасувати виправдувальний вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Такі доводи прокурора суд апеляційної інстанції належним чиним перевірив й умотивовано спростував, зазначивши в ухвалі переконливі аргументи, які ґрунтуються на фактичних даних, що містяться у провадженні.

За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_6 категорично заперечував факт вчинення ним інкримінованого злочину. Обвинувачення ОСОБА_6 у складенні як службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до них завідомо неправдивих відомостей органами досудового розслідування вирішальною мірою було сформовано на підставі довідки ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від17березня 2014 року та вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від12серпня 2011року.

Переглянувши оспорюване рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав такі докази сторони обвинувачення недопустимими через порушення ст. 290 КПК, адже згадані довідка та вирок від12серпня 2011року не відкривалися стороні захисту в порядку, передбаченому вказаною нормою права, прокурор долучив їх до матеріалів провадження лише під час його розгляду в місцевому суді тобто 19 січня 2017 року. Висновок апеляційного суду щодо оцінки доказів узгоджується зправовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 січня 2019 року № 13-37 кс 18 (справа № 751/7557/15-к).

Разом із цим, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що зазначену довідку було отримано та оформлено з порушенням вимог Податкового кодексу України. Не залишились в ухвалі без відповідної оцінки й надані в суді першої інстанції показання ревізора-інспектора ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ОСОБА_8 , згідно з якими він, складаючи довідку, провів аналітичне дослідження, що не передбачено законом.

Апеляційний суд правильно відзначив і те, що вирок від12серпня 2011року також не є належним доказом, оскільки був постановлений стосовно інших осіб.

Крім того, законодавцем у ч. 1 ст. 415 КПК чітко визначено підстави для призначення апеляційним судом нового розгляду в суді першої інстанції, їх перелік є вичерпним. Оскільки в апеляційній скарзі прокурор не зазначив жодної з цих підстав, і таких не було встановлено при перевірці кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, апеляційний суд не мав процесуальної можливості скасувати оспорюваний вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, як на цьому наполягала сторона обвинувачення.

Отже, суд апеляційної інстанції, належним чином розглянувши доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі й умотивовано визнавши їх неспроможними, правомірно відмовив узадоволенні заявлених вимог.

Оспорювана ухвала відповідає положенням статей 370, 419 КПК.

Посилання у касаційній скарзі на порушення приписів ч. 3 ст. 404 КПК через відмову в задоволенні клопотання прокурора про проведення експертизи є неспроможними, оскільки такий обов`язок на апеляційний суд законодавцем покладається лише за наявності відповідних умов, яких у цьому провадженні немає.

Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскарженої ухвали, про що йдеться в касаційній скарзі, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Тому подану касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2017року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3