Постанова

від 15.04.2019 по справі 910/15639/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. Справа№ 910/15639/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Петрик М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства РЕАЛ-БІЛДІНГ

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019

у справі № 910/15639/18 (суддя Босий В. П.)

за позовом Комунального підприємства Васильківтепломережа

до Приватного підприємства РЕАЛ-БІЛДІНГ

про стягнення 13 739,60 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст первісних позовних вимог

Комунальне підприємство Васильківтепломережа (далі - позивач, КП Васильківтепломережа ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства РЕАЛ-БІЛДІНГ (далі - відповідач, ПП РЕАЛ-БІЛДІНГ ) про стягнення 13 739,60 грн. заборгованості за надані комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог КП Васильківтепломережа зазначає, що за період з 01.04.2016 по 01.11.2017 ним надано комунальні послуги з централізованого опалення ПП РЕАЛ-БІЛДІНГ на суму 10 933,03 грн., проте останнє належним чином грошове зобов'язання з оплати наданих послуг не виконало, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 10 933,03 грн. Крім того, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 201,73 грн. інфляційних втрат та 604,84 грн. 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/15639/18 позовні вимоги КП Васильківтепломережа задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем у період з 01.04.2016 по 01.11.2017 було надано відповідачу комунальні послуги на загальну суму 10 933,03 грн., які останнім не оплачено. Факт отримання послуг з централізованого опалення у спірний період та правомірність нарахування позивачем відповідної плати відповідачем не спростовано. Крім того, судом встановлено, що між сторонами у спірному періоді відповідний договір не укладався, а зобов'язання відповідача оплатити послуги з утримання будинків та прибудинкової території та центрального опалення виникли на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/15639/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення винесено стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю РЕАЛ-БІЛДІНГ , тоді як відповідачем є Приватне підприємство РЕАЛ-БІЛДІНГ . Апелянт зазначає, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПП Реал-Білдінг є власником нерухомого майна: аптека (поверх І літ. А ), загальна площа 50,4 кв.м. що розташована за адресою Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського, буд. 31, право власності на яке зареєстровано 19.04.2016. Крім того, саме на зазначений ним об'єкт (аптеку, а не квартиру) між сторонами укладено договір про постачання теплової енергії.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/15639/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства РЕАЛ-БІЛДІНГ у справі № 910/15639/18, встановлено строк для подання відзивів, заперечень, клопотань та заяв. Зазначено, що розгляд справи, згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

12.03.2019 через відділ документального забезпечення суду від Комунального підприємства Васильківтепломережа надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Обґрунтування відзиву зводяться до того, що квартира 53 за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського, буд. 31 і аптека (поверх І літ. А ) загальною площею 50,4 кв.м, що розташована за адресою Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського, буд. 31 є одним і тим же об'єктом нерухомості. Право власності на вказаний об'єкт, згідно інформаційної довідки з Реєстру речових прав, зареєстровано 19.04.2016, на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2016. Зазначення у оскаржуваному рішення помилкової організаційно-правової форми відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю замість Приватного підприємства, є опискою, яка підлягає виправленню та не впливає на правильність рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.03.2016 ПП РЕАЛ-БІЛДІНГ на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. за реєстровим № 214, набуто у власність нерухоме майно - квартиру в„– 53 у будинку в„– 31 по вул. Грушевського в місті Васильків Київської області.

Наведена обставина підтверджується Інформаційною довідкою з відповідних Реєстрів речових прав на нерухоме майно № 57889146 від 21.04.2016.

Комунальне підприємство Васильківтепломережа згідно Статуту (в редакції від 17.12.2017) є комунальним підприємством, створеним відповідно до рішення Васильківської міської ради від 26.04.2002 № 18-1-XXIV, основною метою діяльності якого, як виробника комунальної послуги, є забезпечення якісного та безперебійного постачання теплової енергії,централізованого опалення і гарячого водопостачання споживачам міста: підприємствам, організаціям, установам, відомчого і комунального житла та іншим.

З наявних у матеріалах справи розпоряджень Голови Васильківської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у 2015-2017 роках, актів про включення та відключення опалення за 2016-2017 роки, будинок за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського, буд. 31 обслуговується Комунальним підприємством Васильківтепломережа .

Як стверджує позивач, з моменту набуття ПП РЕАЛ-БІЛДІНГ права власності на квартиру в„– 53 у будинку в„– 31 по вул. Грушевського в місті Васильків Київської області до 31.10.2017 КП Васильківтепломережа надавало відповідачу комунальні послуги з централізованого опалення без укладення відповідного договору. Лише 31.10.2017 між КП Васильківтепломережа та ПП РЕАЛ-БІЛДІНГ було укладено Договір на споживання теплової енергії № 1-9.

КП Васильківтепломережа зазначає, що ним з 01.04.2016 по 01.11.2017, тобто до моменту укладення договору, надано комунальні послуги з централізованого опалення ПП РЕАЛ-БІЛДІНГ , як виробником такої послуги, на загальну суму 10 933,03 грн.

21.03.2018 КП Васильківтепломережа звернулося до ПП РЕАЛ-БІЛДІНГ з борговою вимогою № 315, в якій зазначило, що за період з 01.04.2016 по 01.11.2017 представнику відповідача Шепузі М.С. неодноразово надавалися рахунки на сплату заборгованості, які залишились без задоволення.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що у відповідача за період з 01.04.2016 по 01.11.2017 існує заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 10 933,03 грн. перед ним як виробником такої послуги.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого в силу вимог ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не спростовано, договору на постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем у спірний період укладено не було.

Посилання апелянта на договір № 1/9 від 31.10.2017 про споживання теплової енергії, укладений між сторонами, є необґрунтованим, оскільки предметом позову у даній справі було стягнення заборгованості за загальний період з квітня 2016 по жовтень 2017. Відносини, що виникли з 01.11.2017 року не є предметом розгляду даної справи.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Як вже було зазначено, 22.03.2016 ПП РЕАЛ-БІЛДІНГ на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. за реєстровим № 214, набуто у власність нерухоме майно - квартиру в„– 53 у будинку в„– 31 по вул. Грушевського в місті Васильків Київської області.

Так, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 22.03.2016, він був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. 22.03.2016 р.

Пунктом 18 договору купівлі-продажу передбачено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження квартири переходить до покупця з моменту звільнення квартири продавцями та передачі її покупцеві (пункт 13 цього договору).

Відповідно до п. 13 договору покупець зобов'язується сплатити продавцям у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунки продавців протягом трьох банківських днів з дня укладення та нотаріального посвідчення договору. Факт повного розрахунку має бути підтверджений письмовою заявою продавців, що є невід'ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява від 28.03.2016, в якій продавці підтверджують повний розрахунок покупцем - ПП Реал-Білдінг за договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Таким чином, у відповідача з квітня 2016 року виник обов'язок щодо утримання переданого за договором купівлі-продажу від 22.03.2016 нерухомого майна.

Стосовно посилання апелянта на те, що згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПП Реал-Білдінг є власником нерухомого майна: аптека (поверх І літ. А ), загальна площа 50,4 кв.м., а не квартири в„– 53 у будинку в„– 31 по вул. Грушевського в місті Васильків Київської області, колегія суддів відзначає, що квартира 53 за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського, буд. 31 і аптека (поверх І літ. А ) загальною площею 50,4 кв.м, що розташована за адресою Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського, буд. 31 є одним і тим же об'єктом нерухомості.

В той же час, відповідачем про зміну типу нерухомості не було повідомлено суд першої інстанції та матеріали справи не містять зміни такого типу у спірний період нарахування послуг з постачання теплової енергії.

Крім того, з інформаційної довідки, наданої позивачем, вбачається, що 17.11.2017 відповідачем вносились зміни щодо права власності на дану нерухомість, тоді як послуги з централізованого опалення нараховані за період з 01.04.2016 по 01.11.2017.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує, а в ст. 322 Цивільного кодексу України вказано, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 11, 16, 177, 360 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що позивачем належним чином виконало свої зобов'язання щодо надання послуг з постачання теплової енергії у період з 01.04.2016 по 01.11.2017, в той час як відповідач надані послуги не оплатив, факт отримання послуг з централізованого опалення у спірний період та правомірність нарахування позивачем відповідної плати відповідач не спростував, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 10 933,03 грн. заборгованості за надані послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому не має його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з ним та вважає, що відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні витрати у розмірі 2 201,73 грн. та 3% річних у розмірі 604,84 грн.

В той же час, посилання відповідача на описку в формі юридичної особи (замість Приватного підприємства зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю ) не може бути підставою для скасування чи зміни рішення.

В той же час, сторони не позбавлені права для звернення до суду першої інстанції з заявою на підставі ст. 243 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи, що позивачем належним чином виконало свої зобов'язання щодо надання послуг з постачання теплової енергії у період з 01.04.2016 по 01.11.2017, в той час як відповідач надані послуги не оплатив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 10 933,03 грн. заборгованості за надані послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/15639/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства РЕАЛ-БІЛДІНГ на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/15639/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/15639/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/15639/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко